Справа 22ц-11032                                                                                                   Головуючий у першій

Категорія    21\2\                                                                                                      Інстанції Шишак В.О.

Доповідач Соколан Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 травня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Неклеси В.І.

Суддів - Соколан Н.О., Ляховської І.Є.

при секретарі - Бадалян Н.О.

за участю:     позивача ОСОБА_1

представника позивача Кабак Євгенія Олександровича

представника відповідача Відділення Фонду БершадськоїЛюдмили Станіславівни розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргам Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відщлення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м.  Кривого Рогу від 13 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»,  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Кривому Розі про перерахунок відшкодування шкоди,  стягнення компенсації за порушення строків виплати сум відшкодування шкоди

встановила:

У вересні 2002 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ВАТ «КЗРК»),  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України в м.  Кривому Розі (надалі Відділення Фонду) про перерахунок відшкодування шкоди ,  стягнення компенсації.

Просив суд на його користь стягнути з ВАТ «КЗРК» заборгованість по щомісячним виплатам за період з 1.01. 1996 року по 01.04.2001 року у розмірі 5214 грн.91 коп.,  у рахунок відшкодування шкоди, компенсацію у розмірі 3199, 63 грн,  з Відділення Фонду заборгованість по щомісячним страховим платежам за період з 1.04. 2001 року по 01.11. 2006 року в сумі 16502 грн 63 коп,  та стягувати щомісячно по 514 грн. 07 коп.,  починаючи з 01 .11.2006 року до зміни обставин,  що тягнуть їх перерахунок,  або припинення виплат.

Рішенням Жовтневого районного суду м.  Кривого Рогу від 13 грудня 2006 року позов задоволено частково .

2

В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду та ухваленні нового рішення,  яким відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення сум відшкодування шкоди та компенсації з ВДТ «КЗРК» в зв'язку з тим,  що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права .

При ухвалені рішення судом першої інстанції не взято до уваги,  що на підприємстві ВАТ «КЗРК» відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду споживання та не дана належна оцінка економічному обґрунтуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів,  крім того неправомірно стягнув компенсацію та суми у відшкодування шкоди більш як за три роки.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд в той самий суд в іншому складі,  оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Зокрема на думку скаржника,  у Відділення фонду існує інтерес як 3-ї особи,  тому суд безпідставно залучив Відділення Фонду до участі в справі як відповідача,  а не третьої особи. Суд необгрунтовано відкоригував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти росту тарифних ставок,  окладів,  а не на коефіцієнти фактичного росту заробітної плати,  не давши належної оцінки економічному обґрунтуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів. Суд не взяв до уваги,  що в період з 1996 року по 2000 рік на підприємстві ВАТ "КЗРК" відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці,  вважає що суд не застосував строк позовної давності та неправильно застосував п.28 «Правил відшкодування шкоди,  оскільки застосував з 1.01. 1996 року К- 2, 5,  та з 01.01. 1998 року К-1, 3, з 01.07.1999року на К 1, 265,  з 01.01. 2000 року на К 1,  226,  з 01.05.2000 року на К 1, 217 та порушив вимоги п. 22 Пленуму Верховного Суду України № 9,  стягнувши заборгованість більш як за три роки.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга ВАТ «КЗРК» підлягає частковому задоволенню,  апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того,  що позивачу не застосовувались коефіцієнти підвищення ставок,  посадових окладів по ВАТ «КЗРК»,  у зв'язку з чим виникла заборгованість по щомісячним відшкодуванням шкоди.

Однак з таким    висновком погодитись неможливо,  так як він зроблений на неповно досліджених обставинах по справі.

Згідно пункту 41 Правил відшкодування власником підприємства,  установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди,  заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я,  пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі Правила) якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК

3

стійкої втрати працездатності,  відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

Згідно роз'яснень Верховного Суду України у пункті 22 Постанови Пленуму від 27.03. 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» де зазначено,  що виплати призначені,  але своєчасно не одержані потерпілим або особою,  яка має право на їх одержання,  а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів,  раніше визначених судом або роботодавцем,  підлягають задоволенню за час,  що не перевищує трьох років.

Однак всупереч зазначених правил суд стягнув недоплачені виплати за весь період з 1.01.1996року.

Крім того,  відповідно до пункту 28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунок на повний календарний місяць роботи,  та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачу встановлені обмеження.

В зв'язку з тим,  що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права,  розглянуто не всі позовні вимоги,  та цей недолік не може бути усунутий шляхом ухвалення додаткового рішення,  ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись  ст.  303, 307, ч. 1 п.5  ст. 311, 313-315 ЦПК України,

колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.  Кривому Розі задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду  м.  Кривого Рога від 13 грудня 2006    року  скасувати.

Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.