РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"08" вересня 2006 р. |
Справа № 7/183-3089 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу:
за позовом: Вербівської сільської ради,
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Представники від:
Позивача: Чернецький Ігор Богданович -посвідчення № 4;
Відповідача: ОСОБА_1 -підприємець;
ОСОБА_3 -доручення НОМЕР_1.;
ОСОБА_4 -ордер
Суть справи:
Вербівська сільська рада звернулася з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про визнання договору оренди НОМЕР_2 недійсним та усунення перешкод в користуванні майном площею 38,2 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.
В засіданні з 06.09.2006р. по 08.09.2006р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що жодних підстав для визнання недійсним договору оренди немає, так як оцінку орендованого майна повинна проводити сільська рада, а щодо обов'язку підприємця дотримуватись правил пожежної безпеки орендованого майна, то експертним висновком № НОМЕР_3 Самостійної державної пожежної частини № 7 м. Бережани встановлено, що порушень пожежної безпеки при переобладнанні орендованого приміщення не виявлено. Просить в позові відмовити, оскільки орендоване приміщення використовується під магазин, в якому є потреба громади села.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- між Вербівською сільською радою -„Орендодавець”, в особі голови сільської ради та фізичною особою ОСОБА_1 -„Орендар” 01.04.2000р. укладено договір оренди № 1 нежитлових приміщень будівлі, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (кімнату і кладовку) загальною площею 38,2 м2, розташоване в приміщенні Народного дому за адресою: АДРЕСА_2 строком на 15 років.
Представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що договір укладено з порушеннями Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, який не містить істотних умов , а також на те, що питання про укладення спірного договору протягом 2000р. сесією сільської ради не вирішувалося та відповідним рішенням не затверджувалося, підтвердженням чого є протоколи сесій сільської ради за 2000р.. Також просить суд звернути увагу на те, що спірний договір укладений у вихідний день та в м. Бережани, а площа орендованого приміщення не відповідає дійсності, оскільки у ньому не враховані підвальне приміщення та кладовка, до яких веде єдиний вхід з орендованої кімнати, яким підприємець користується не сплачуючи при цьому орендної плати.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
При цьому суд виходив із наступного:
- укладений між сторонами договір оренди за своєю правовою природою є договором майнового найму, порядок укладення та виконання якого регулюється нормами Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі Закон України), нормами Цивільного кодексу України від 18.07.1963р. (далі Кодекс, втратив чинність 01.01.2004р.) та Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (далі ЦК України, набрав чинності з 01.01.2004р.).
Приймаючи до уваги, що зобов'язання між сторонами виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України від 16.01.2003 року (далі Кодекс) і продовжують діяти після набрання ним чинності з 01.01.2004р., тому відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу до даних правовідносин застосовуються і норми даного кодексу.
Відповідно до ст. 153 Кодексу , 638 ЦК України, п.1. ст.12. Закону України , договір оренди вважається укладеним, з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору і підписання сторонами тексту договору. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів цього виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Договір оренди від 01.04.2000р. №1, на підставі якого виник спір, є неукладеним , оскільки:
1/ відповідно до ст.6 Закону України орендарем комунального майна може бути фізична особа, зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності. Матеріалами справи підтверджено, що в порушення даної норми закону договір укладено з неналежною стороною, а саме з фізичною особою , а не з субєктом підприємницької діяльності, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, видане Бережанською районною державною адміністрацією, згідно якого реєстрація відбулася 05.04.2000р. про що внесено запис в книгу реєстраційних справ.
2/ З тексту договору випливає, що сторони не досягли згоди по істотних умовах визначених законом.
- Істотними для договору оренди комунального майна є умови, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України (в редакції чинній на момент укладення договору), а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Отже, тільки за наявності зазначених умов, можна вважати договір оренди майна укладеним.
Не досягнуто згоди щодо обєкту оренди. Так, обєкт майна характеризує склад майна та вартість з урахуванням його індексації. Згідно ст. 11 Закону України визначення вартості об'єкту оренди, його оцінка, передує укладенню договору оренди та повинна відповідати Методиці оцінки вартості об'єктів оренди, затверджена на виконання даної норми закону Постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995р.в редакції чинній на момент укладення договору (Методика). Відповідно до п. 3., 18., 20. Методики, у разі оренди нерухомого майна, комісією утвореною орендодавцем до складу якої в обов'язковому порядку включається представники орендодавця та осіб, які бажають укласти договір оренди, здійснюється його незалежна оцінка, яка завершується складанням акту. Даний акт затверджується органами місцевого самоврядування, уповноваженими управляти таким майном. Матеріалами справи підтверджено, що комісія не створювалася сільською радою і оцінка вартості приміщення з урахуванням її індексації не проводилася.
Не вірно визначений склад майна, що передається в оренду. По договору це кімната та кладова загальною площею 38,2 кв.м., тоді як згідно копії плану з інвентарної книги, орендар користується приміщенням: кімната (36,2 кв.м.), кладова (2,4 м2) та коридор (2,1 м2), загальною площею 40,7 м2. Відповідно до частини 3.п.1. ст..4 . Закону України, об'єктом оренди є нерухоме, окреме індивідуально визначене майно. З даних інвентарної справи, пояснень представників сторін, випливає, що з орендованої кімнати є єдиний вхід який веде до підвального приміщення та кладовки, а тому передане майно не можна вважати окремим індивідуально визначеним.
Істотною умовою договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Порядок розрахунку орендної плати згідно ст. 19 Закону України проводиться на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати визначеної органами місцевого самоврядування для об'єктів, що перебувають в комунальній власності. Така Методика затверджена Вербівською сільською радою рішенням № 2 від 14.02.2003року, а тому не можливо встановити, що покладено в основу розрахунку визначення розміру орендної плати в спірному договорі оренди. Крім того, сторони в п. 2.1 договору передбачили, що повна орендна плата за місяць становить 38,20 грн., а в п. 2.2. можливість зміни розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Дана умова договору не відповідає вимогам Закону України, який не ставить в залежність нарахування орендної плати з урахуванням її індексації від настання будь -яких обставин.
У договорі оренди відсутні й інші істотні умови для договорів оренди , а саме відновлення орендованого майна та умови його повернення, страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Крім того, в п. 4.3 договору сторони передбачили, що у разі якщо вартість капітального ремонту приміщення, проведеного орендарем, перевищує балансову вартість приміщення, то приміщення переходить у власність орендаря, що суперечить ст. НОМЕР_3. Закону України відповідно до якої передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.
З матеріалів справи випливає, що орендодавець, враховуючи затверджену сільською радою Методикою, змінами в законодавстві щодо необхідності відповідності договору оренди комунального майна типовому договору затвердженого органом місцевого самоврядування (п. 2 ст. 10 Закону України), виступав ініціатором щодо приведення існуючого договору оренди у відповідність з чинним законодавством, на що орендар погодження не дав.
Таким чином, судом встановлено, що сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов по договору оренди від 01.04.2000р. № 1, а тому такий договір вважається неукладеним.
Приймаючи до уваги, що недійсною може бути визнана лише укладена угода, а тому провадження у справі припиняється на підставі п. 1-1. ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
При таких обставинах, відповідач займає приміщення, за відсутності на те передбачених законом підстав, а тому вимоги сільської ради про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 звільнити приміщення, підлягають задоволенню, як обґрунтовано заявлені .
Державне мито в сумі 85 та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 43, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, ГПК України господарський суд
ВИРІШИВ:
1.Провадження у справі в частині визнання договору недійсним припинити.
2.Зобовязати Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4звільнити приміщення розміщене в АДРЕСА_2 загальною площею 40,7 м2 в строк до 25 жовтня 2006р..
3.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_2 Бережанського району, Тернопільської області, код НОМЕР_4 на користь Вербівської сільської ради, АДРЕСА_2 Бережанського району, Тернопільської області, код. 04394906 -85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “29” вересня 2006р., через місцевий господарський суд.
Суддя М.С. Стадник