РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" серпня 2006 р. | Справа № 8/138-1930(3/144-1772) |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Жук Г.А.
Розглянув справу
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Тернопільобленерго”, м. Тернопіль, вул. Енергетична,2
До відповідача: Тернопільського обласного державно-комунального підприємства „Тернопільтеплокомуненерго”, м. Тернопіль, вул. Київська, 3А.
За участю представників від :
Позивача: юрисконсульт Чорняк Михайло Петрович, довіреність № 1511/01 від 28.04.2006 року
Відповідача: Цалин Ольга Василівна, доручення №719/01 від 12.07.2006 року, Лазаренко Віктор Олегович, доручення №930/01 від 16.08.2006року
В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Відкрите акціонерне товариство „Тернопільобленерго”, м. Тернопіль, звернулося до господарського суду з позовом до Тернопільського обласного державно-комунального підприємства „Тернопільтеплокомуненерго”, ,м.Тернопіль про стягнення 271155,68грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що 24 травня 2004 року Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтегатокомуненерго" уклало з ВАТ "Тернопільобленерго" договір про постачання електричної енергії № 154 з додатками, які є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до цього Договору позивач зобов'язався постачати електроенергію, а відповідач оплачувати вартість спожитої ним електроенергії щомісячно в повному обсязі в 5-ти денний термін після закінчення розрахункового періоду.
Розрахунковим періодом згідно п.2 додатку №2 до Договору, вважається період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Відповідно до п. 6 додатку №2 до Договору відповідач подав звіт про обсяги спожитої електричної енергії за квітень місяць 2005 р., що становлять 471 424 кВт. год.
ВАТ "Тернопільобленерго" на підставі поданого боржником звіту про обсяги спожитої електричної енергії за квітень 2005 р. виписало рахунок до оплати на суму 148 236,54 грн.. Відповідачем сума, яка вказана в рахунку вчасно оплачена тільки частково в сумі 24 579 грн., не сплаченою залишилася сума 123 657,54 грн..
Тому, ВАТ "Тернопільобленерго", посилаючись на умови додатку №2 до Договору провело корегування граничної величини по факту оплати на залишок неоплаченої заборгованості.
Згідно умов Договору, п. 11 додатку №2, ВАТ "Тернопільобленерго" надіслало відповідачу повідомлення №1851/32 від 13.05.2005 р. про скореговану граничну величину споживання електричної енергії на квітень місяць 2005 р., а також рахунок на оплату на суму 271 155,68 грн., посилаючись на ч.5, 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергію" та вимоги п. 4.2.2 і розділу 5 Договору, яким визначено, що у разі перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електроенергії над фактично оплаченим за цей розрахунковий період обсягом, оплачує Постачальнику електричної енергії у п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної (граничної) величини.
10.06.2005 ВАТ "Тернопільобленерго" для врегулювання досудового спору надіслало претензію №2494/24 до ТОДКП "Тернопільтеплокомуненерго" про сплату понадлімітного споживання електроенергії за квітень місяць, що становить 271 155,68 грн.. ТОДКП "Тернопільтеплокомуненерго" надало відповідь на претензію №744/01 від 17.06.2005р. про залишення її без задоволення.
Станом на час звернення позивача до суду сума, яку нараховано ТОДКП "Тенопільтеплокомуненерго" за перевищення договірних (граничних) величин в розмірі 271 155,68 грн. неоплачена, що стало підставою звернення позивача до суду.
Відповідач позов не визнає, стверджує, що понад договірного споживання електроенергії не допускав оскільки на квітень 2005 року замо вив 958 тис. кВт електроенергії, а фактично спожив 473 тис. кВт на, сплатив за цей місяць 248 тис. грн. (відзив на позов від 27.07.2006 року).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та пояснення відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив:
24 травня 2004 року між Тернопільським обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтегатокомуненерго" та ВАТ "Тернопільобленерго" укладено договір № 154 «Про постачання електричної енергії», у відповідності до якого позивач (постачальник за договором) зобов’язався постачати, а відповідач (споживач за договором) - оплатити електричну енергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами названого договору та додатків до нього, які є невід’ємними частинами договору.
Відповідно до умов укладеного Договору Постачальник електричної енергії зобов’язався постачати електричну енергію споживачу із дотриманням визначених державними стандартами граничних показників якості електричної енергії, яка продається Постачальнику електричної енергії. Повідомляти Споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації. Відповідач зобов’язався своєчасно проводити розрахунки за спожиту електричну енергію за діючими тарифами у відповідності з чинним законодавством та Договором.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим Постановою КМ України від 24.03.99р. №441, в редакції Постанови КМ України від 09.04.02р. №475 та Правилами користування електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96р. в редакції постанови НКРЕ від 22.08.02р. №928.
Відповідно до вимог статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, п.6.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. (в редакції постанови від 22.08.2002р. №928), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Правила користування електричною енергією передбачають, що споживачі, у випадку споживання електричної енергії або потужності понад договірну величину, зобов’язані сплатити енергопостачальнику п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитою електроенергією та договірною величиною.
Позивач стверджує, що на підставі звіту відповідача про споживання ним в квітні 2005 року електроенергії, позивач ви ставив йому рахунок на суму 148 236, 54 грн., однак останній протягом 5 днів оплатив лише 24 579 грн. Залишок невчасно оплаченої спожитої електроенергії позивач визначив, як понадлімітне споживання електроенергії і в травні 2005 року направив відповідачу повідомлення про коригування квітневої 2005 року граничної величини споживання електроенергії та водночас рахунок на суму 271 155, 65 грн.
Пунктом 7 „Порядку постачання електричної енергії споживачам”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №441 від 24 березня 1999 року в редакції постанови Кабінету Міністрів №475 від 09.04.2002 року, передбачено, що місцеві енергопостачальні організації визначають граничні величини споживання електричної енергії для споживачів (крім населення та військових частин Збройних Сил) в обсязі, передбаченому договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем.
Статтями 275-277 Господарського кодексу України, передбачено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, енергію, споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити, прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов’язковим для сторін договору. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Договором сторони передбачили, порядок встановлення та визначення договірних і граничних величин споживання електричної енергії та потужності (обсягів поставки електроенергії), а саме, згідно п.5.1 для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У разі ненадання Споживачем таких відомостей у встановлені терміни розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється Постачальником на рівні відповідних періодів поточного року. Договірні величини доводяться постачальником електричної енергії до відома Споживача письмовим повідомленням, що є невід’ємною частиною Договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду.
Додатком №2 до Договору №154 від 24 травня 2004 року сторони обумовили порядок проведення розрахунків. Відповідно до п.2 Додатку №2 до Договору, розрахунковим періодом вважається період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Перший день після закінчення розрахункового періоду є днем отримання рахунку на оплату. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника електричної енергії. Остаточний розрахунок за електроенергію, спожиту в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем протягом 5 днів після закінчення розрахункового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи до 1 числа Споживач зобов’язаний був повністю розрахуватись за спожиту електроенергію за попередній розрахунковий період, і до 5 травня повинен був розрахуватись за квітень місяць.
Договором на постачання електричної енергії №154 від 24.05.2004 року, який підписано повноважними особами як позивача так і відповідача у справі, без будь-яких заперечень, сторони передбачили (п.12 Додатку №2 до договору), що залежно від рівня здійсненої Споживачем оплати за розрахунковий період коригування граничної величини споживання електричної енергії може бути проведено як із збільшенням так і з зменшенням. У разі перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії над фактично оплаченим за цей розрахунковий період обсягом, Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної (граничної) величини.
Умовами укладеного договору (п.5.2) сторони передбачили, що договірні (граничні величини) доводяться Постачальником електричної енергії до відома Споживача письмовим повідомленням, що є невід’ємною частиною Договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду. У випадку, якщо гранична величина енергоспоживання залишається без змін по відношенню до величини заявленої Споживачем –лімітне повідомлення не надсилається.
Позивач стверджує, що згідно поданого Відповідачем звіту про обсяги спожитої електроенергії у квітні 2005 року ТОДКП "Тернопільтеплокомуненерго", було спожито 471424 кВт/год активної електроенергії, на загальну суму 148236,54 грн. Протягом розрахункового періоду підприємством оплачено 24579 грн. Несплаченою відповідачем за квітень 2005 року залишилася сума 123657,54 грн., яку він до кінця розрахункового періоду не оплатив.
12 травня 2005 року позивач склав акт про перевищення граничної величини споживання електричної енергії споживачем ТОДКП "Тернопільтеплокомуненерго", про те, що перевищення договірної (гранічної) величини спожитої споживачем протягом квітня 2005 року становить 258934 кВт/год.
Як стверджує позивач у листі від 04.01.2006 року за № 33/24, оскільки фактична оплата обсягів спожитої протягом квітня 2005 року електроенергії складає 66755,74 грн., то було проведене коригування договірної величин споживання електричної енергії на квітень 2005року до величини фактичної оплати, що становить 212490 кВт год. І враховуючи, що протягом квітня 2005р. ТОДКП "Тернопільтеплокомуненерго" було спожито електроенергії в кількості 471 424 кВт год., перевищення договірної величини електроспоживання становить 258 934 кВт год. Тому, (стверджує позивач) у споживача виникло зобов'язання, згідно із статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" оплатити п'ятикратну вартість обсягів понаддоговірного електроспоживання.
13 травня 2005 року позивачем направлено на адресу відповідача Повідомлення №1851/32 про скориговану граничну величину споживання електричної енергії на квітень 2005року, сформовано рахунок № 1/32 за понадлімітне споживання за квітень 2005 року на суму 271155,68 грн., які позивач просить стягнути з ТОДКП "Тернопільтеплокомуненерго" в судовому порядку.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач у відзиві на позов 867/10 від 04.08.2005 року, № 754/01 від 27.07. 2006 року та його повноважні представники в судовому засіданні вимоги позивача не визнають, стверджують, що на квітень 2005 р. Тернопільське обласне державно-комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" замовило 956 тис кВт електроенергії, фактично спожило 471тис. кВт. на суму 156,3 тис. грн., а оплатило 242,9 тис. грн., що на 86, 6 тис. грн. більше.
У відповідності до вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 173,193 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.7 Правил розрахунки споживачів з постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом здійснюються за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі, у випадку споживання електричної енергії або потужності понад договірну величину, зобов’язані сплатити енергопостачальнику п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитою електроенергією та договірною величиною.
Відповідно до умов Договору (абз.3 п.5.2), п.11 Порядку, за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується Постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії.
Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Саме при укладанні договору сторони встановлюють та визначають договірні величини споживання електроенергії, і Споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії, тобто споживання електроенергії на майбутнє.
Укладаючи договір сторони обумовлюють та зазначають приблизний очікуваний обсяг споживання електроенергії, і у випадку порушення обумовлених обсягів споживання може проводитись відповідне коригування.
Позивачем не подано в судове засідання належних доказів та правового обґрунтування перевищення споживання електричної енергії відповідачем у квітні 2005р. понад договірну величину та правомірність коригування договірної величини споживання електричної енергії за квітень 2005 року у травні 2005року, а також, доказів повідомлення споживача про коригування договірної величини споживання електричної енергії до настання спірного розрахункового періоду - квітень 2005 року.
Отже, позивачем, всупереч вимог законодавства не доведено суду належними та допустимими доказами правомірності проведення коригування договірної величини споживання електроенергії у травні за період, який минув (квітень).
Договором №154 від 24.05.2004 року сторонами визначено Договірну величину споживання електричної енергії на квітень 2005 року, електрична енергія у квітні 2005 року спожита відповідачем, тому, в силу вимог ст. ст. 509,525,526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173,193 Господарського кодексу України, зміну умов договору щодо Договірних величин споживання у квітні 2005 року, корегування даної величини у травні 2005 року, суд визнає неправомірним.
Неправомірність визначення понадлімітного споживання відповідачем електричної енергії за квітень 2005 року, яке скориговано позивачем у травні по відношенню до терміну споживання який минув, підтверджується, також, вимогами п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №475 від 09.04.2002 року, згідно якого за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживання коригується до рівні фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання і скоригована гранична величина дійсна з дня проведення коригування (тобто, гранична величина споживання встановлюється, коригується на наступний розрахунковий період).
Слід звернути увагу, також, на те, що договором та чинним законодавством передбачено відповідальність споживача за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, у вигляді сплати пені, штрафу, інфляційних витрат, річних, які вправі застосувати постачальник у разі порушення споживачем строків оплати, однак ні договір, ні чинне законодавство не передбачає відповідальності споживача за порушення терміну оплаті вартості спожитої електроенергії у вигляді оплати вартості спожитої електричної енергії несплаченої в терміни визначені договором в п’ятикратному розмірі.
Суд звертає увагу на те, що згідно представлених у справи доказів ТОДКП "Тернопільтеплокомуненерго" замовило на квітень 2005 року 958 тис.кВт,а фактично спожило 473 тис.кВт та розрахувалося за неї в сумі 148 тис,грн, (підтверджено документами представленими в матеріалах справи) і в квітні 2005 року перераховано в оплату поточного споживання на рахунок ВАТ"ТернопільОбленерго".
Однак, підприємство не виконало свої зобов'язання по оплаті графіка погашення заборгованості за 2004р.(копія додається), що не може бути підставою для корегування гранична величина споживання електроенергії на наступній період за діючим договором.
Оплата згідно графіка (угоди) погашення заборгованості здійснюється окремими платежами. Про оплату графіка (угоди) погашення заборгованості Споживач вказує у відповідному платіжному документі.
Заборгованість спожитої електроенергії в 2004 році підприємство оплатило в листопаді 2005 року (копі і платіжних доручень та угода N 1, в якій вказано за який період проведена оплата (п. З угоди) знаходиться у справі).
Крім того, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23. 08-05р. N 2711—ІУ та Постанови КМУ N 705 від 22.05.2006р. заборгованість, яка утворилась станом на 1 січня 2005р підлягає погашенню шляхом проведення субвенцій з державного бюджету України на фінансування різниці в тарифам на теплопостачання (ст. 116 Закону України "Про державний бюджет на 2006 р. ), і для Тернопільської області на погашення цієї заборгованості виділено з Державного бюджету субвенцій на суму 20,0 млн. грн.
Підприємством відповідача розроблений розрахунок різниці в тарифах на теплову енергію, який узгоджено Тернопільською обласною територіальною комісією з погашення заборгованості, відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" в сумі 7984,3 тис. грн.
За даних обставин, суд вважає неправомірним коригування договірної величини споживання електричної енергії в травні місяці 2005 року на квітень, на період який фактично минув, та нарахування, у зв’язку з цим, в травні 2005 року відповідачу 271155,68 грн. за понадлімітне споживання електричної енергії за квітень, тому суд визнає позовні вимоги позивача неправомірними, необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1,2,4,12,22,32,43,44-49,69,77,82,84,85,115-117 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
3. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.
Рішення підписано 18 вересня 2006 року
Суддя Г.А. Жук