ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"18" вересня 2006 р. |
Справа № 9/183-3287 |
19:30 год.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Суховій Р.М.
Розглянув справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору ДПА УКраїни вул. Білецька, 1, м.Тернопіль,46000
про визнання протиправним рішення про застосування фінансових санкцій №190231 від 27.06.2006 р..
За участю представників сторін:
за участю підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2., представника за довіреністю відповідача, свідка ОСОБА_3, що проживає за адресою, АДРЕСА_2,
встановив:
Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом визнати протиправним рішення відповідача - Регіонального управління департаменту адміністрування акцизного збору Державної податкової адміністрації України в Тернопільській області, - прийняте ним 27.06.2006 р. за № 190231 , яким до підприємця ОСОБА_1, застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії на право здійснення такої торгівлі. Позов мотивується тим, що факт здійснення торгівлі алкогольними та тютюновими виробами не був доведений належним чином. Адже підприємець у час проведення контрольної закупки не здійснювала обслуговування у кафе, 150 г горілки, які були реалізовані підчас контрольної закупки, та пачка сигарет „ВОND” , були особистими речами підприємця і торгівля ними не здійснювалася. Стверджує, що просила наглядати за кафе свою знайому -ОСОБА_3 , яка у трудових відносинах із підприємцем не була. Про те, що ОСОБА_3 продала горілку та сигарети підчас контрольної закупки, Позивач довідалася із телефонної розмови із ОСОБА_3 Вважає, що відсутність у кафе горілки та тютюну у більшому обсязі , ніж тих, що реалізувала ОСОБА_3, свідчить про відсутність взагалі факту торгівлі товарами , на здійснення якої потрібна ліцензія.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 розказала, що ще зранку відкрила кафе, до неї прийшли її друзі, яким вона винесла стіл та стільці на двір, і які принесли із собою горілку, яку не допили. Недопиту пляшку ОСОБА_3 занесла в приміщення кухні . Людина, яка зайшла у кафе і пізніше представилася службовою особою органу державної податкової служби, вимагала продати горілку, для чого самостійно зайшла на кухню, відкрила буфет і вимагала налити їй горілки . Показала, що на його вимогу реалізувала горілку, вказавши ціну 3.30 грн. за 150 грам . Що стосується тютюнових виробів, то їх ОСОБА_3 не продавала. З її слів, громадянин самостійно забрав сигарети, залишивши їй 2 грн. Також зазначає, що продала громадянину бутерброд та розливне пиво, яке привозив чоловік Підприємця.
Стверджує, що пояснення , які відібрали від неї службові особи органу ДПС , писала під їх тиском та під їх диктовку.
Відповідач позовні вимоги не визнає, доводи позову вважає безпідставними. Стверджує, що жодного тиску на ОСОБА_3 не чинили, про що свідчить відсутність будь-яких письмових застережень про це в акті перевірки та у самих поясненнях ОСОБА_3. Вважає, що відповідальність , застосована до підприємця ОСОБА_1. , повністю відповідає змісту правовопорушенню та санкції, встановленій законом за його вчинення . Вважає, що підприємець повинен нести відповідальність за роздрібну торгівлю товарами без ліцензії незалежно від того, якою особою здійснювалася торгівля у закладі , що належить підприємцю.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 цієї статі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Заслухавши доводи представників сторін та покази свідка, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку, що Регіональне управління департаменту адміністрування акцизного збору Державної податкової адміністрації України в Тернопільській області, прийнявши рішення, згідно з яким Позивача притягнуто до відповідальності за роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями без наявності ліцензії, діяло правомірно, у межах повноважень, у спосіб, визначений законами , які регулюють діяльність органів державної податкової служби, відтак, у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи таке.
22 червня 2006 р. службовими особами регіонального управління департаменту адміністрування акцизного збору Державної податкової адміністрації України в Тернопільській області з метою здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому порядку, наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, проведена перевірка господарської одиниці -кафе „Галинка” Ю розташованого за адресою АДРЕСА_3, що належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. , в результаті якої був складений акт № НОМЕР_1 від 22.06.2006 р.
За результатами перевірки Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору ДПА України у Тернопільській області 27 червня 2006 р. було прийнято рішення № 190231 , яким до підприємця ОСОБА_1, застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами.
Як випливає з акту перевірки та підтверджується поясненнями учасників процесу, факт здійснення продажу у кафе „Галинка”, яке належить підприємцю ОСОБА_1. і розташоване в орендованому для цього у нежитловому приміщенні, горілчаного напою ( 150 г горілки ,вартістю 3,30 грн. ) та тютюнового виробу ( пачки сигарет „ВОND”, вартістю, 2 грн.) мав місце 22 червня 2006 р. , що підтверджується поясненнями Позивача, поясненнями ,наданими підчас перевірки , ОСОБА_3, яка назвалася барменом кафе, та її показами як свідка суду.
Розбіжності у показах Позивача та свідка ОСОБА_3 стосуються лише факту належності алкогольного напою, який був проданий на розлив .
Так Позивач стверджує, що залишки алкогольного напою (горілки) були її власні, а сигарети втратили товарний вигляд і не були придатні для продажу і ці обставини усувають притягнення її до відповідальності за ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим , алкогольними напоями та тютюновими виробами”.
Свідок , натомість, зазначає, що горілка була принесена у кафе її знайомим у відсутність Позивача і пляшка з рештками напою - занесена до кухонного приміщення кафе.
Однак, вказані обставини не мають значення для звільнення Підприємця від відповідальності, передбаченої за реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявної ліцензії на право здійснення такої діяльності, адже горілка - на розлив , а тютюнові вироби - у пачці були продані особою , хоч і не уповноваженою на це власником кафе, але цією особою за плату безпосередньо споживачам для їх особистого використання і у приміщенні кафе, належному Підприємцю .
Такі дії підпадають під визначення „роздрібна торгівля” , надане у ст. 1 Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим , алкогольними напоями та тютюновими виробами”, відповідно до якої „роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування”.
Відповідно до ст. 15 Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.
Згідно з ч. 9 ст. 15 Закону, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби України, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності. .
Матеріалами справи доведено , що Позивач не мав ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.
Позатим у кафе „Галинка” , відкритому Підприємцем в орендованому приміщенні, торгівля алкогольними напоями на розлив та тютюновими виробами була здійснена 22.06.2006 р. , відтак, слід погодитися з висновком Відповідача про те , що Підприємець проводив господарську діяльність без документа, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження певного виду господарської діяльності і тим самим порушив публічно-правові норми Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим , алкогольними напоями та тютюновими виробами” , якими обмежено свободу майнового обороту спирту етилового, коньячного і плодового , алкогольних напоїв та тютюнових виробів в публічних інтересах.
Більше того, Закон України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим , алкогольними напоями та тютюновими виробами” не пов'язує відповідальність за реалізацію вказаного товару ні від розміру проданого, ні від того, якою саме особою здійснювалася реалізація алкогольними напоями чи тютюновими виробами у кафе, що належить громадянину - суб'єкту підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 17 згаданого Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень. Зазначені штрафи спрямовуються до бюджету згідно з чинним законодавством.
Що стосується рішень про стягнення штрафів , то вони приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Згідно Указу Президента України „Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” від 11.07.2001 р. № 510/2001 , такий контроль покладено на Державну податкову адміністрацію України .
Таким чином, оскільки Відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення і спростовані доводи позову, враховуючи, що рішення прийнято органом в межах його компетенції, відповідно до приписів закону, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття , підстав для задоволення позову та визнання рішення Відповідача № 190231 від 27.06.2006 р. щодо застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. протиправним не має..
Понесені Позивачем при зверненні до суду судові витрати покладаються на нього.
У судовому засіданні 18 вересня 2006 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови та повідомлено про виготовлення та оголошення повного тексту постанови о 12.00 год. 22.09.2006 р.
Керуючись ст. 22 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 4, 6, 7, 18, ч.4 ст. 94, 162, 163 та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Відмовити суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1., (АДРЕСА_1) , у задоволенні адміністративного позову до Регіонального управління департаменту адміністрування акцизного збору Державної податкової адміністрації України в Тернопільській області, про визнання протиправним рішення № 190231 від 27.06.2006 р. , яким до підприємця ОСОБА_1, застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії на право здійснення такої торгівлі.
На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви -подати апеляційну скаргу У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Суддя Л.В. Кропивна