РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2006 р. | Справа № 17/180-3278 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі Грохольській В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу з господарського спору
за позовом арбітражного керуючого Тараса Василя Михайловича, м. Тернопіль
до Великобірківського комунального підприємства, смт. В. Бірки Тернопільського району Тернопільської області
За участю представників сторін:
позивача: Тарас В.М.
відповідача: Цетнар С.М., директор підприємства
У розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено права та обов’язки сторони, передбачені ст. 22 ГПК України.
У судовому засіданні 05.09.2006 р. оголошувалася перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 14-30 год. 19.09.2006 р.
Позивач - арбітражний керуючий Тарас Василь Михайлович, м. Тернопіль, звернувся 11.08.2006 р. до господарського суду з позовом до Відповідача –Великобірківського комунального підприємства, смт. В. Бірки Тернопільського району Тернопільської області, про стягнення 5 737 грн. заборгованості та 210,54 грн. нарахованої пені за період 15.12.05 р. по 01.08.2006 р., посилаючись на невиконання Відповідачем умов мирової угоди, укладеної 24.11.05 р. між Тарасом В.М. розпорядником майна боржника, як кредитором, та Великобірківським комунальним підприємством, як „боржником”, по справі № 11/Б-564.
Обґрунтовуючи позов, Позивач посилається на те, що по справі № 11/Б-564 про банкрутство Великобірківського комунального підприємства, смт. В. Бірки згідно ухвали господарського суду від 10.02.2005 року його призначено розпорядником майна боржника, а 13.09.2006 р. затверджено йому оплату праці в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи, починаючи з дня його призначення, тобто з 10.02.2005 року, що за підрахунками позивача становить 5 737 гривень. Ухвалою від 28.11.2006 року господарським судом в порядку пункту 5 статті 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” припинено провадження у справі № 11/Б-564 про банкрутство Великобірківського комунального підприємства та затверджено мирову угоду, укладену 21.11.2005 року між кредиторами у справі та боржником. Пунктом 1.3. даної мирової угоди передбачено погашення заборгованості перед кредиторами першої та другої черги, що виникла після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство. На виконання даних положень мирової угоди від 21.11.2005 року, сторони по справі уклали мирову угоду від 24.11.2005 року, якою підтвердили заборгованість боржника (відповідача) перед кредитором (позивачем у справі) на момент закінчення ним повноважень як розпорядника майна в сумі 5737 грн.
При цьому, пунктом 2.1. даної угоди встановлено обов’язок Позивача погодитися на розстрочення даної заборгованості строком на 1 календарний рік (до 01.12.2006 року) та обов’язок Відповідача сплачувати борг в рівних частинах щомісячно до 15 числа кожного наступного місяця на рахунок Позивача.
За твердженням Позивача, Великобірківське комунальне підприємство порушує домовленість щодо сплати заборгованості по заробітній платі, внаслідок чого 05.05.2006 року Позивач звернувся до Відповідача із завою про розірвання мирової угоди та з вимогою погасити заборгованість в повному обсязі, що становить 5 737 гривень.
У зв’язку з цим Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про примусове стягнення даного боргу.
Крім того, Позивач на підставі пункту 4.1. мирової угоди від 24.11.2005 року нарахував до стягнення 210,54 грн. пені за порушення граничних строків сплати розстроченої суми боргу.
Згодом, позивач подав клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути в примусовому порядку з відповідача 5737 грн. боргу та 210,54 грн. пені.
Крім того, в судовому засіданні позивач заявив клопотання про відмову від позову в частині нарахування штрафних санкцій (пені), яку суд приймає до уваги як таку, що відповідає правам сторони у процесі, відтак, розглядає спір з урахуванням поданого клопотання.
Відповідач заявлені вимоги не заперечує, що випливає із поданого відзиву на позовну заяву, однак, просить суд надати дозвіл на тимчасову несплату заборгованості Тарасу В.М., посилаючись на важке фінансове становище підприємства.
Позивач заперечень на відзив не подав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.
Мирова угода є видом процесуальної угоди, дії учасників якої спрямовані на виникнення певних процесуальних наслідків.
Правовою підставою мирової угоди виступає цивільно-правовий договір або інший договір про матеріальні права та обов’язки.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"( ч. 1 ст. 115 ГПК України).
З поданої суду Позивачем мирової угоди, яка затверджена 28 листопада 2005 р. судом у справі № 11/Б-564, вбачається, що заборгованість Великобірківського комунального підприємства, яка виникла перед кредиторами, розстрочена на п’ять календарних років (до 15.10.2010 року) згідно графіку, який боржник зобов’язувався дотримуватися та своєчасно і в повному обсязі сплачувати також поточні зобов’язання. У зв’язку з цим припинено провадження у справі про банкрутство Великобірківського комунального підприємства.
Дана мирова угода набрала чинності з моменту її затвердження господарським судом, тобто 28.11.2005 року із цього моменту є обов’язковою для виконання як Боржником, так і Кредиторами.
Письмовими доказами відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а згідно статті 32 цього кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
З матеріалів справи випливає, що у мировій угоді, яка затверджена юрисдикційним органом, Позивач –арбітражний керуючий Тарас В.М. приймав участь як представник Боржника, підписуючи текст мирової угоди від 21.11.2005 року, однак його вимоги по заробітній платі до умов мирової угоди не включені, оскільки законодавство про банкрутство, зокрема ч. 1 статті 36 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” містить певні умови укладення мирової угоди та визначає, що остання укладається тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 Закону про банкрутство.
Таким чином, кредитори першої черги (крім заставних кредиторів), до яких відносяться витрати на оплату праці арбітражного керуючого, оскільки згідно статті 31 Закону про банкрутство такі витрати погашаються в першу чергу, вправі вимагати оплати боргу зразу після затвердження мирової угоди.
На день розгляду даного спору сторони ухвали від 28.11.2005 р. про припинення провадження у справі № 11/б-564 не оскаржили, відтак, остання є чинною.
Зважаючи, що законодавство України не заперечує можливості включення до мирової угоди умови покладення виконання зобов’язання на третю особу, тому у розділі 5 даної мирової угоди, сторони передбачили покладення виконання зобов’язань Боржника щодо поточних платежів та умов мирової угоди на третю особу - Великобірківську селищну раду.
Згідно ст. 204 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як слідує з пункту 1.3. мирової угоди, затвердженої юрисдикційним органом, сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості перед кредиторами першої та другої черги, що виникла з моменту порушення провадження у справі про визнання банкрутом „Боржника”, буде здійснюватися боржником за окремими мировими угодами.
На виконання даних положень мирової угоди від 21.11.2005 року, сторони по справі уклали мирову угоду від 24.11.2005 року, якою підтвердили заборгованість боржника (відповідача) перед кредитором (позивачем у справі) на момент складання ним повноважень як розпорядника майна в сумі 5737 грн.
Враховуючи, що :
- згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;
- розмір заборгованості арбітражного керуючого Тараса В.М., діяльність якого здійснюється на підставі ліцензії № 116178 від 20.01.2005 року, підтверджується ухвалою суду від 13.09.2005 року про затвердження з 10.02.2005 року розпоряднику майна Тарасу В.М. оплати праці в розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць (належним чином копія якої міститься в матеріалах справи), що становить 5737 грн., який станом на день звернення позивача з позовною вимогою (11.08.2006 р.) відповідачем не погашений;
- повноваження арбітражного керуючого підтверджуються документально, а саме ухвалою суду від 10.02.2005 року про призначення Тараса Василя Михайловича розпорядником майна боржника - Великобірківського комунального підприємства по справі № 11/Б-564;
- відповідачем не заперечено письмовими доказами у встановленому законом порядку вимоги позивача щодо стягнення 5737 грн. заборгованості, тому позов як обґрунтований та правомірний, підлягає до задоволення.
Тарас В.М. зареєстрований 28 жовтня 1999 року Торгово-реєстраційною палатою Тернопільської міської ради як суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа, про що йому видано відповідне свідоцтво (копія якого міститься в матеріалах справи).
В частині стягнення 210,54 грн. нарахованої пені за період з 15.12.2005 року по 01.08.2006 року (за 230 днів), суд, з урахуванням поданого позивачем клопотання про відмову від позову, задовольняє його та припиняє провадження у справі згідно п. 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, звертаючи увагу на те, що відповідач є комунальним підприємством і фінансується з міського бюджету, приймаючи до уваги клопотання відповідача про надання дозволу на тимчасову несплату заборгованості Позивачу, заслухавши думку позивача з приводу заявленого клопотання, та положення статті 83 Господарського процесуального кодексу України, яка надає право суду у виняткових випадках розстрочити виконання рішення (п.6 ст.83 ГПК), суд вважає за доцільне задовольнити клопотання та розстрочити виконання рішення суду на один рік - до 19.09.2007 року, шляхом сплати відповідачем рівними частинами суми боргу по 478,08 грн. щомісячно починаючи з жовтня 2006 року.
Згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача у справі.
У судовому засіданні 19.09.2006 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 204, 526, 527 ЦК України, ст.ст. 4-3, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Великобірківського комунального підприємства, смт. В. Бірки Тернопільського району Тернопільської області, вул. Л. Українки, 6-а, ідентиф. код 23595579, на користь суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Тараса Василя Михайловича, м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 7, ідент. код 1866902712, 5737 грн. боргу з розстрочкою стягнення боргу до 19.09.2007 року рівними долями щомісячно починаючи з жовтня 2006 року:
- в жовтні 2006 року - 478 грн. 08 коп.;
- в листопаді 2006 року - 478 грн. 08 коп.;
- в грудні 2006 року - 478 грн. 08 коп.;
- в січні 2007 року - 478 грн. 08 коп.;
- в лютому 2007 року - 478 грн.08 коп.;
- в березні 2007 року - 478 грн. 08 коп.;
- в квітні 2007 року - 478 грн. 08 коп.;
- в травні 2007 року - 478 грн. 08 коп.;
- в червні 2007 року - 478 грн. 08 коп.;
- в липні 2007 року - 478 грн. 08 коп.;
- в серпні 2007 року - 478 грн. 08 коп.;
- в вересні 2007 року - 478 грн. 08 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову –припинити провадження у справі.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення __26 вересня____2006р., через місцевий господарський суд.
Суддя Н.О. Андрусик