РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" серпня 2006 р. | Справа № 8/266-3018 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Жук Г.А.
Розглянув справу
за позовом Прокурора Бучацького району в інтересах Держави в особі Міністерства праці та соціальної політики, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Виконавчої дирекції фонду Бучацького районного центру зайнятості, вул. Міцкевича,2, м, Бучач, ідентифікаційний код № 21162652
до відповідача Приватного агропромислового підприємства „Хлібороб”, с. Сновидів Бучацького району, Тернопільської області, ідентифікаційний код № 0030812004
про стягнення 1 400 грн. 65 штрафу
За участю представників сторін
Позивача: головний спеціаліст відділу взаємодії з роботодавцями Габуда С.В., довіреність №37 від 30.01.2006 року
Відповідача: не з'явився
Прокурора: Шимків А.Р., посвідчення №47
В судовому засіданні прокурору та представнику позивача роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20,22,29,81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Прокурор Бучацького району звернувся до господарського суду з позовом в інтересах Держави в особі Міністерства праці та соціальної політики, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Виконавчої дирекції фонду Бучацького районного центру зайнятості, про стягнення з Приватного агропромислового підприємства „Хлібороб”, с. Сновидів, Бучацького району, Тернопільської області, ідентифікаційний код № 0030812004, 1 400 грн. штрафу за відмову у працевлаштуванні на роботу молоді, направленої для працевлаштування за рахунок броні.
В судове засідання 29 серпня 2006 року відповідач не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, обґрунтований відзив на позов не подав, а тому суд, у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 196 КЗпП України, закон України „Про зайнятість населення”, Закон України „По сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, в підтвердження представлено Розпорядження голови районної державної адміністрації №13 від 12.01.2006 року, Рішення вісімнадцятої сесії ІІ пленарного засідання Бучацької районної ради №342 від 27.01.2006 року, направлення на працевлаштування в рахунок 5% квоти від 26.04.2006 року №19050604260027001 Янківської Л.С., корінець направлення на працевлаштування (відповідь про прийняте рішення) Акт №1 про порушення законодавства України про зайнятість населення від 22.05.20056 року, інші матеріали.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи прокурора та позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд в с т а н о в и в:
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також, підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства , установи, організації, інші юридичні особи( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.
Позивач –Бучацький районний центр зайнятості, вул. Міцкевича, 2, м. Бучач, Тернопільської області, є юридичною особою, державна організація, державної форми власності, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться за ідентифікаційним кодом № 21162652.
Відповідач –Приватне агропромислове підприємство „Хлібороб”, с. Сновидів, Бучацького району, Тернопільської області, згідно довідки Тернопільського обласного управління статистики, є юридичною особою, у формі приватного підприємсва, приватної форми власності, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться за ідентифікаційним кодом № 30812004.
Згідно ст.ст. 18,19,34 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року N 803-XII (з послідуючими змінами та доповненнями), який визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю, для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, державна служба зайнятості здійснює контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення, має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до державного фонду сприяння зайнятості населення.
В силу ст. 7 Закону України ”Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” №2998-ХІІ від 05.02.1993 року, з наступними змінами та доповненнями, держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих закладах. Квота робочих місць для працевлаштування молоді визначається місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах, встановлених Законом України „Про зайнятість населення”.
Відповідно до вимог п.1 ст. 5 Закону України „Про зайнятість населення", ст. 7 Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку мо лоді в Україні", п.1 ст. 196 КЗпП України держава забезпечує надання додатко вих гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту та не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці шляхом бро нювання на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм влас ності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5 % загальної кількості робочих місць за робітничими професіями.
Порядок бронювання та встановлення квоти робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності для працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, визначений Положенням про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №578 від 27.04.1998 року.
Згідно п.2 ст.196 КЗпП України, п.4 Положення, в межах броні місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад встановлюють підприємствам квоту робочих місць для обов'язкового праце влаштування громадян, які потребують соціального захисту. Згідно п.7 Поло ження пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць доводяться до підприємств для попереднього їх уточнення за місяць до внесення на розгляд місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами районних рад. Підприємства уточнюють перелік зазначених робочих місць і в двотижневий термін надсилають центру зайнятості дані.
Розпорядженням голови Бучацької районної державної адміністрації №13 від 12.01.2006р. „Про бронювання робочих місць на підприємствах, організаці ях та установах Бучацького району на 2006 рік" та рішенням Бучацької район ної ради № 342 від 27.01.2006р. „Про програму зайнятості населення Бучацько го району на 2006 - 2007 роки" на ПАП „Хлібороб" заброньовано 5 робочих місць для населення, яке потребує соціального захисту.
26 квітня 2006 року Бучацький районний центр зайнятості, керуючись п.14 Положення, роз порядженням голови районної державної адміністрації та рішенням районної ради, видав корінець направлення № 66 від 26.04.2006р. гр. Янківській Людмилі Степанівні 03.11.1987 року народження, яка 30.06.2005р. закінчила Бучацьке ПТУ-26, за професією кухар - кондитер, 31.10.2005р. зареєструвалася в пошуках роботи в Бучацькому районному центрі зайнятості, на працевлаштування в межах затвердженої квоти на ПАП „Хлібо роб, с. Сновидів Бучацького району Тернопільської області.
Відповідно до ч.З п.1 ст.5 Закону України „Про зайнятість населення" гр. Янківська Людмила Степанівна підлягала працевлаштуванню за рахунок броні за категорією „молодь, яка закінчила навчання у професійно - технічних закладах освіти і якій надається перше робоче місце".
Пунктом 15 Положення передбачено, що підприємства зобов'язані працевлаштовувати громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця за направленням державної служби зайнятості і про прийняте рішення у триденний термін повідомити центр зайнятості. У разі відмови у працевлаштуванні громадян підприємства повідомляють про це державну службу зайнятості з викладенням мотивів відмови у прийнятті на роботу.
Однак, як вбачається з представленого в матеріалах справи корінця направлення на працевлаштування в рахунок 5% квоти від 26.04.2006 року №19050604260028001, адміністрація ПАП „Хлібороб" в особі директора Злепко І.С. відмовила у працевлаштуванні гр. Янківській Л.С., з мотиву відсутності на підприємстві вільного робочого місця.
Відповідно до п. З ст.196 КЗпП України, п. З ст.5 Закону України „Про зайнятість населення", п.17 Положення у разі відмови у прийнятті на роботу молодих громадян у межах установленої броні, з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожну таку відмову. А тому прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Господарський суд, проаналізувавши подані прокурором та позивачем докази в обґрунтування заявлених вимог, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає. При цьому суд виходив із такого:
- згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
- згідно п. 1 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24.06.1991р. за №47 державна служба зайнятості складається із державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організацій професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення;
- згідно п. 1 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. за №47 інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення входить до складу державної служби зайнятості і здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями;
- згідно п.6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, проведення перевірок додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, зокрема щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту;
- подані прокурором Бучацького району матеріали позовної заяви №1285вих. від 18.07.2006р. свідчать, що як такої перевірки відповідача на предмет дотримання законодавства про зайнятість населення повноважним на те органом не проводилось;
- акт №1 від 22.05.2006р. підписаний головним спеціалістом-юрисконсультом Бучацького районного центру зайнятості, як особою, що його склала, не містить будь-яких відомостей про перевірку підприємства відповідача.
Крім того, рішення про застосування санкцій за порушення відповідачем вимог ст. 5 Закону України „Про зайнятість населення” приймається державною службою зайнятості.
В силу ст. ст. 80,81,92 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України „Про зайнятість населення”, державна служба зайнятості населення є державною організацією від імені якої рішення про застосування санкцій підписується керівником, або його заступником. Акт про порушення законодавства України про зайнятість населення від 22.05.2006 року, який позивачем долучено до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог, підписано юрисконсультом державної установи і не може бути підставою стягнення санкцій в судовому порядку.
Враховуючи, що як такого порушення законодавства про зайнятість населення зі сторони відповідача в установленому законом порядку позивачем не встановлено, не прийнято рішення органу про застосування санкцій, господарський суд відмовляє в задоволенні позову як безпідставно поданому.
Враховуючи наведене, керуючись 1,2,4,12,22,29,32,33,43,44-49,69,82,84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
3. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання) "28" вересеня 2006 року через місцевий господарський суд.
Суддя Г.А. Жук