13.11.2024

Справа № 331/194/24

Провадження № 2/331/2581/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Жукової О.Є.

за участю секретаря - Мироненко О.В.

представника позивача- Шинкаренка Д.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 28 грудня 2023 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із вказаним позовом, у якому просив солідарно стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 борг у розмірі 22023,79 грн. за спожиту воду і послуги водовідведення та судовий збір.

Вимоги позовної заяви мотивує тим, що відповідачі мешкають в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, у зв`язку з чим, за період з 01.02.2018 по 30.09.2023 утворилася заборгованість в розмірі 22023,79 грн..

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2024 року по справі відкрите провадження.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 року позовну заяву Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення було задоволено.

19.03.2024 через Електронний суд до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла заява від представника ОСОБА_6 адвоката Трачук Н.І. про перегляд заочного рішення від 19.02.2024 року у справі 331/194/24.

Ухвалою суду від 01 липня 2024 року зупинено провадження по справі до вступу у справі правонаступника померлогоІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачаОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 20 серпня 2024 року залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі законного представника ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 11 вересня 2024 рокузаочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2024 року у цій справі скасоване та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_6 надала суду заяву, в якій позов визнала частково у межах частки власності. Просила судове засідання 17.10.2024 провести у її відсутність та відсутність відповідача. Будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи , в судове засідання 13.11.2024 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Законний представник малолітнього відповідача ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, відзив на позов не надав, в зв`язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Основним видом діяльності КП «Водоканал» є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м. Запоріжжя й області питної води та відведення, отже позивач є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та її водовідведення в м. Запоріжжі.

Рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999 року визначено, що збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано КП «Водоканал».

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідями з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 11.01.2024 року.

Також встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_7 , кількість зареєстрованих 3 особи.

КП «Водоканал» надавав ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , як споживачам, за адресою проживання послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялись.

Згідно з розрахунком суми заборгованості, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мають заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2018 по 30.09.2023 в розмірі 22023,79 грн..

Відповідач ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів спадкової справи вбачачається, що після смерті ОСОБА_5 , заяву про прийняття спадщини надала ОСОБА_6 .. Малолітній син спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, є таким , що прийняв спадщину в силу ч.4 ст. 1268 ЦК України. Чоловік спадкодавця ОСОБА_4 надав заяву про відмову від спадщини, а спадкоємець ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася, що встановлено відповіддю приватного нотаріуса від 09.08.2024 за № 441/02-4.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

У частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Відповідно до статей 67, 68 ЖК України та статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» наймач або власник житла зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за надані комунальні послуги. Плата за надані комунальні послуги у вигляді питного водопостачання та водовідведення береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Згідно зі статтею 64 ЖК України наймач і всі повнолітні члени сім`ї несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними з найманням житла.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст.ст.526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 1 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до переліку житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Частиною 4 статті 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

В той же час права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Відповідно до частини першої статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Малолітні особи з моменту відкриття спадщини набувають права на спадкування, проте здійснювати право на спадкування вони не можуть. Такі особи в межах наданого ЦК України обсягу дієздатності самостійно не можуть нести відповідальності за зобов`язаннями спадкодавця як його правонаступники.

Якщо спадкоємець є малолітньою особою, вимога може бути пред`явлена (направлена) як самому спадкоємцю безпосередньо, так і його законному представнику, що має рівнозначні юридичні наслідки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт надання послугза адресою: АДРЕСА_1 , факт прийняття ОСОБА_6 та малолітнім сином спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщини після смерті ОСОБА_5 , наявність заборгованості за період з 01.02.2018 по 30.09.2023 в сумі 22023,79 гривень, яка не спростована .

Щодо заяви про пропуск позивачем строку позовної давності, яка викладена у заяві про перезляд заочного рішення представником відповідача ОСОБА_6 адвокатом Трачук Н.І., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

За ч.ч.1,3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ(далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та діє до теперішнього часу.

Пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, на введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнний стан з 24 лютого 2022 року, на пункту 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача до суду 20 грудня 2023 року , трирічний строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущено.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтованими та слід стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , як законного представника малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Водоканал» заборгованість за період з 01.02.2018 по 30.09.2023 в сумі 22023,79 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), як законного представника малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Водоканал» (місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, код ЄДРПОУ 03327121) заборгованість за період з 01.02.2018 по 30.09.2023 в сумі 22023,79 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), як законного представника малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Водоканал» (місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, код ЄДРПОУ 03327121) судовий збір в розмірі по 1342,00 гривні з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Повний текст судового рішення складений 13 листопада 2024 року.

Суддя: О. Є. Жукова