Справа № 2-а-385          

                                                                                                                     2011р.                                                      

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

( в порядку письмового провадження)

01 лютого  2011 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого  - судді            Воронкіна О.А.,

за участі сторін:

позивача                                не  з’явилася,

представника відповідача    не  з’явилася,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Старобільську адміністративну  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі  про визнання бездіяльністі неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі (далі УПФ) про визнання бездіяльністі нправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як дітям війни,  у якому просить суд  визнати неправомірною бездіяльність УПФ щодо несплати їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010року  по 31.12.2010 року; зобов’язати УПФ  здійснити нарахування та виплату їй невиплаченого щомісячного підвищення  до пенсії як дитині війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 01.01.2010року  по 31.12.2010 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на  те, що вона є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинна виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2009 році та з 01.01.2010 року  їй така доплата до пенсії виплачувалась частково в розмірі 10%. Відповідач відмовляється нарахувати і виплатити  передбачену законом вказану доплату.  Про порушення своїх прав вона узнала, коли звернулася до УПФ і отримала відповідь про відмову в доплаті до пенсії.

 Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача –Управління Пенсійного Фонду України по Старобільському району  в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.  В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у її відсутності. Надала суду письмові заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч.4 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без участі сторін.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким,  що підляглає  повному  задоволенню  з наступних підстав:

Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідношення:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням і не оспрюється відповідачем УПФ.

У зв'язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Управління Пенсійного фонду відмовило в такій доплаті з тих підстав, що фінансування таких виплат законодавчо не врегульовано і кошти на ці виплати не передбачені.

          Суд вважає, що відповідач незаконно відмовив позивачу в такій доплаті з наступних причин:

  Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

   Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, -  з 1 січня 2006 року  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI  встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01.01.2010 року –695 грн., з 01.04.2010 року –706 грн., з 01.07.2010 року –709 грн., з 01.11.2010 року –723 грн., з 01.12.2010 року –734 грн.

Таким чином, починаючи з 01.01.2010 року відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії дітям війни повинен був виходити з зазначених сум.

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2010 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з  01.01.2010 року по 31.12.2010 року відповідач повинен донарахувати позивачу вказані суми.

Суд вважає, що вимоги позивача зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі  при нарахуванні їй пенсії  за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, підлягають повному задоволенню, оскільки відповідачем порушено право позивача у 2010 році і їй відповідач не сплачує передбачену надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18 листопада 2004 року, а сплачує тільки 10%  мінімальної пенсії за віком.

            Суд вважає, що вимога ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року  № 835-УI, якою було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян»передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня –48,1 гривні, з 1 липня –48,2 та з 1 жовтня –49,8 гривні, проте вказана Постанова Кабінету Міністрів  протиречить принципам верховенства права.  

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-Х IV «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Крім того, статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010  роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІУ застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІУ.

Суд вважає, що позивач не пропустила строк звернення до суду, тому що позивач у грудні  2010 року зверталася до УПФ з заявою щодо одержання надбавки дітям війни, однак 27.12.2010 року їй було відмовлено 27.12.2010 року, тобто з моменту, коли їй було відмовлено в доплаті до пенсії УПФ.  

Також суд приймає до уваги, що відповідно до ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії;

суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Аналогічні положення містяться і у ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Відповідно до вимог ч.1 ст.88 КАС України суд звільняє позивача від сплати судових витрат, враховуючи її майновий стан. Відповідач звільнений від сплати судових витрат згідно діючого законодавства.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача УПФ проти позову, оскільки обґрунтування відповідача  протиречать вимогам діючого законодавства, про що суд вказав вище в своєму рішенні. Посилання відповідача на відсутність коштів не приймається до уваги, оскільки протиречить принципам верховенства  права. Також не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІУ.

На  підставі наведеного і ст.ст.6, 8, 19, 22, 46, 92 Конституції України,  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», положеннями Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI, ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646- VI,  керуючись ст.ст. 2,4,5, 9,11, 12, 17,18, 112, 122, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  ОСОБА_2 до  Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі  про визнання бездіяльністі нправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як «Дітям війни»задовольнити  в повному обсязі.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі щодо нездійснення нарахування і належних виплат ОСОБА_2 як «Дитині війни»підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2010 року  по 31.12.2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі  здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період  з 01.01.2010року  по 31.12.2010 року  з урахуванням виплачених сум.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом ч.3 ст.167 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено та підписано в нарадчій кімнаті 01 лютого 2011 року.

Суддя                                                                                 О.А.Воронкін