РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2006 р.

Справа № 9/189-3293

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.             

Розглянув справу

за позовом  Тернопільського державного технічного університету ім. І. Пулюя вул. Руська, 56, м.Тернопіль,46000           

до  Приватного підприємства "Агнесса" вул. І.Франка, 11-а, с.Великі Гаї,Тернопільський район, Тернопільська область,47722            

За участю представників сторін:

позивача:   Пономаренко М.К., довіреність № 1219 від 12.09.2006 р.

                          Савка В.І., довіреність  № 1219 від 12.09.2006 р.

відповідача:   не з’явився.

У розпочатому  судовому засіданні представникам позивача роз’яснено права та обов’язки сторони,  передбачені ст. 22 ГПК України.

Позивач -  Тернопільський державний технічний університет ім. І. Пулюя, м. Тернопіль, звернувся до господарського суду Тернопільської області 30.08.2006 р. з позовом до відповідача - Приватного підприємства „Агнесса”, с. В.Гаї, Тернопільського району про розірвання договору купівлі-продажу  № 43  від  27.03.2006 р., стягнення коштів, сплачених за непоставлений товар у розмірі 3 950,00 грн., 316,60 грн. пені та 276,50 грн. штрафу, посилаючись на  те, що ПП. “Агнесса” не виконало своїх зобов’язань  з передачі покупцю оплаченої  ним згідно рахунку №  №8  від 27.03.2006 р. вартості дошки обрізної на суму 3 950,00 грн.

27.03.2006 р. між Тернопільським державним технічним університетом ім.. І. Пулюя та Приватним підприємством “Агнесса”  укладено договір купівлі-продажу  за № 43.

Предметом договору є купівля-продаж у відповідача  дошки обрізної на суму 10 000,00 грн.

У відповідності до п. 2.7 договору відповідач зобов’язався поставити вказаний товар на протязі 30 днів з моменту оплати товару.

Однак,  в порушення умов вказаної угоди, відповідач    поставки оплаченого  покупцем  товару не здійснив.

Як стверджує позивач, ним направлено 22.04.2006 р.  претензію  з вимогою поставити товар та сплатити 48,32 грн. пені., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Ухвалою від 01.09.2006 р. порушено провадження та призначено справу до слухання на  16:30 год.  15 вересня  2006 р.

В зв’язку з відрядженням судді Кропивної Л.В. справа відкладалась до 16:30 год.                 20 вересня  2006 р.

У судовому засіданні 20.09.2006 р. представник позивача подав уточнення  позовних вимог  № 1234 від 15.09.2006 р., та доповнив позов вимогою розірвати договір купівлі-продажу  № 43 від 27.03.2006 р. та  стягнути з відповідача кошти, сплачені за непоставлений товар у розмірі 3950,00 грн., 353,66 грн. пені та 276,50 грн. штрафу.

Відповідач представника в судове засідання не направив,  хоча про час та місце його проведення був повідомлений у відповідності до чинного законодавства –ухвалою від 14.09.2006 р., витребуваних документів не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази, зібрані по справі, господарський  суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

27 березня 2006 р. між Тернопільським державним технічним університетом ім.                       І. Пулюя, як покупцем, та Приватним підприємством „Агнесса”, як  продавцем, був укладений договір  купівлі-продажу за  №  43.

У відповідності до п. 1 вказаної угоди продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар. Асортимент і ціни товару конкретизуються в рахунках, накладних чи специфікаціях, що додаються до договору. Право власності на отриманий товар виникає у покупця з моменту його оплати.

У відповідності до п. 2.8 договору доставка товару здійснюється за рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач  перерахував 06.04.2006 р.  на розрахунковий рахунок ПП. “Агнесса” 3950,00 грн., що підтверджується відміткою  відділення Державного казначейства  у м. Тернополі  на рахунку № 8 від 27.03.2006 р., що додана до матеріалів справи.

У відповідності до п. 2.7 договору купівлі-продажу  відповідач зобов’язався поставити товар на протязі 30 днів  з моменту  його оплати, однак,  зобов’язання порушив, адже   до 06.05.2006 р. поставки товару на адресу Тернопільського державного технічного університету не здійснив.

Таким чином, позивач, хоч і набув права власності на товар на суму 3 950,00 грн., товару не отримав.

15.09.2006 р. позивач подав уточнення позовних  вимог № 1234  (вх. № 1234 від 15.09.2006 р.), в якому  повідомив суд, що через невиконання відповідачем договору, збільшив  суму пені з врахуванням часу від дати пред’явлення ним  позову по  15 вересня 2006 р., яку просить стягнути   у розмірі 276,50 грн.   ,     а також  - розірвати договір купівлі-продажу від 27 березня 2006 р.,    стягнути з відповідача  кошти, сплачені за непоставлений товар в розмірі 3 950,00 грн.,  та   187,00 грн. штрафу,  нарахованого  відповідно до   ст. 231 ГК України.

В обґрунтування  позовних вимог, зокрема, розірвання договору купівлі-продажу,  Тернопільський державний технічний університет посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаної угоди.

Разом з тим,   відповідно  до ч. 1 ст  206 ГК України господарське зобов’язання може бути розірвано сторонами  відповідно до правил, встановлених  статтею 188 цього Кодексу.

Як визначається ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак, як свідчать  подані позивачем матеріали,   порядок розірвання договору  , встановлений ст. 188 ГК України, дотриманий не був, адже   позивачем  не подано доказів  на підтвердження  надіслання  відповідачу  пропозиції до дострокове    розірвання договору.

Відсутність  вказаних  доказів   дає підстави для висновку, що спір між сторонами   стосовно розірвання договору відсутній, відтак, провадження у  цій частині позову   підлягає припиненню за п.  1-1 ст. 80 ГПК України .   

Правові наслідки відмови продавця передати товар визначені ч. 1 ст. 665 ЦК України, в якій вказується, що в разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу.

 

Утім,  відмова продавця   передати товар повинна бути підтверджена письмовими доказами, а не ґрунтуватися на   умовиводі сторони.

Позивач –Тернопільський державний технічний університет ім. І Пулюя - не надав доказів, які б свідчили про те, що   відповідач   висловлювався  на підтвердження   того , що відмовляється     передати товар покупцеві, тому  лише  факт   невиконання  продавцем  обов’язку   поставити товар  не є доказом  відмови  його  від виконання зобов’язань .

          

При таких обставинах   справи,  суд  не знаходить підстав для  задоволення   вимог  про   стягнення з відповідача коштів за непоставлений товар у розмірі 3950,00 грн., адже матеріально-правових   підстав  для  такої вимоги   позивачем  не наведено.   

 

Положеннями ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено обов’язок  учасників господарських відносин  належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів,  договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України,  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позову  стосовно того, що товар –дошка обрізна,  відповідачем, продавцем за договором,  поставлена не була, що є порушенням  приписів ст. 527, 662 ЦК України та ст. 193 ГК України. За   пунктом  4.4. договору ,  при не поставці  продукції у строк, визначений договором,  нараховуються пеня у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ за  кожен день прострочення  з дати отримання коштів.

У зв’язку з тим, що відповідач прострочив виконання  зобов’язання, тому повинен нести відповідальінсть, встановлену   п.. 4.4 договору.

Оцінивши  поданий позивачем розрахунок пені за 172 дня прострочки поставки товару,   на  суму  353,66 грн.,  суд вважає, що  такий  розрахунок не відповідає   порядку розрахунку пені, визначеного   п. 4.4. договору, адже  оплата  коштів   була здійснена  позивачем  06.04.2006 р. Строк поставки , згідно  пункту  2.7.  договору,    - 30 днів із моменту  оплати товару.

Таким чином, момент, з якого    продавець повинен  нести   відповідальність   за несвоєчасну поставку   товару ,  наступає  06.05.2006 р

При таких обставинах справи   ,  правомірною є пеня у розмірі   250,20 грн., нарахована   за період  з 06.05.2006 р. по 15.09.2006 р.  

Пеня , яка нарахована  до  06 .05.2006 р.,  на суму  103,46 грн. є неправомірною , а вимоги у цій частині позову  - до задоволення не підлягають  

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як визначається ч. 3 ст. 216 ГК України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту ,  штрафні санкції  застосовуються, якщо інше не передбачене законом чи договором у таких розмірах :

за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як свідчить довідка № 22-236 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач –Тернопільський державний технічний університет ім.. І. Пулюя належить до загальнодержавної власності та фінансується за рахунок Державного бюджету України.

На підставі наведеного, вимоги про стягнення 187,00 грн. штрафу підлягають до задоволення судом як такі, що відповідають ч. 2 ст.  231 ГК України , не суперечать встановленим судом обставинам справи та підтверджуються розрахунково.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються  частково в частині стягнення 250,20 грн. пені та 187,00 грн. штрафу.

В іншій частині вимог стосовно розірвання договору купівлі-продажу  № 43 від 27.03.2006 р. провадження в справі  припиняється на підставі ч. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У задоволенні    вимоги  у частині  стягнення коштів за непоставлений товар в сумі   3950,00  грн. слід   відмовити.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За згодою представника позивача відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні  20.09.2006 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення .

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 77, п.  1-1 ст. 80, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути 250,20 грн. пені, 187,00 грн. штрафу та 29,11  грн. судових витрат з  Приватного підприємства “Агнесса” (вул. І.Франка, 11-А, с. В. Гаї, Тернопільський район,  Тернопільська область,  ідент. код  24626023) на користь Тернопільського державного технічного університету  ім. І. Пулюя ( вул. Руська, 56, м. Тернопіль, р/р 35224001000065 Банк УДК у Тернопільській області, МФО 838012,  ідент. код. 05408102.

3.          В частині вимог про розірвання договору купівлі-продажу № 43 від 27 березня 2006 р. провадження в справі припинити з-за відсутності предмету спору.

4.           В частині стягнення  3 950,00 грн. боргу    та  103,46 грн.  пені      –відмовити.

. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не на брало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) ”28” вересня  2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.

 

Суддя                                                                                          Л.В. Кропивна