Справа №  2-а-190/11

2010 рік

                                         П О С Т А Н О В А

                                         Ім”ям        України

11 лютого  2011  року                                   Ровеньківський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді                            Кулигіна Є.В.

              при секретарі                                      Бурлака О.В.

              за участю адвоката                             ОСОБА_1

             розглянув у відкритому  судовому засіданні у залі суду м.Ровеньки  справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області «про визнання незаконними дій Управління пенсійного Фонду України в м.Ровеньки з відмови в перерахунку пенсії»,-

                                          В С Т А Н О В И В:

             Позивач звернувся  до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області «про визнання незаконними дій Управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки з відмови в перерахунку пенсії»,  в якому просить визнати дії Управління пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області з відмови у проведенні  перерахунку державної та додаткової пенсії відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»незаконними та такими, що порушують його Конституційні права та свободи;  зобов*язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області провести йому перерахунок та сплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком у відповідності зі ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.12.2010 року; зобов*язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області перерахувати державну та додаткову пенсію при підвищенні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

             Позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та у зв*язку з поганим станом здоров*я розглянути справу у його відсутність.   

             Представник відповідача у судовому засіданні надала суду письмове заперечення  проти позову, у яких  відповідач   не згоден з позовними вимогами ОСОБА_2, вважає їх безпідставними, такими, що суперечать ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет», ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також Постанові Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року. Просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

              В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до 1 категорії постраждалих, є інвалідом 2 групи від захворювання, яке пов*язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З 01.12.2010 року він отримує пенсію у розмірі 3284,10 грн., яка складається: з державної пенсії –2453,96 грн., з додаткової пенсії –146,80 грн., з підвищення інвалідам війни 2 групи –293,60 грн., з щомісячної державної адресної допомоги інвалідам війни на прожиття –50 грн., з доплати до попереднього розміру пенсії –291,99 грн., та з підвищення пенсії відповідно до ч.2 ст.42 ЗУ «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування»на 20% темпів росту середньої заробітної плати в Україні у порівнянні з попереднім роком з 01.03.2009 року –47,26 грн. Згідно ст.49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.12.1991 р. № 796-ХІІ /далі Закон/, пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді:

               а державної пенсії;

               б додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

               Відповідно до ст.54 Закону, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв*язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

               по 1 групі інвалідності –10 мінімальних пенсій за віком;

               по 2 групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком;

               по 3 групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком;

               На виконання ст.54 Закону, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 523 від 30.05.1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв*язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», в якій про дубльовані також самі розмірі пенсії, що і у самій статті.

               Відповідно до ст.50 Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров*ю, у розмірах:

-          Інвалідам 1 групи –100 відсотків мінімальної пенсії за віком;

-          Інвалідам 2 групи –75 відсотків мінімальної пенсії за віком;

-          Інвалідам 3 групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу –50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

               Відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, інвалідам війни, особам до них прирівняним, пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується:

-          Інвалідам 1 групи –у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

-          Інвалідам 2 групи –у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

-          Інвалідам 3 групи –у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

              Відповідно до ч.3 ст.67 Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю особам,віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім*ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

              Відповідно до ст.17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних соціальних гарантій включаються:

-          мінімальний розмір заробітної плати;

-          мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ст.19 Закону № 2017 -III, виключно законами України визначаються: - мінімальний розмір заробітної плати; - мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов*язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум" від 15,07.1999 року № 966 -XII, прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. З ст. 46 Конституції України, пенсії за віком, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „ Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування" , мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 52 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-УІ від 27.04.2010 року , прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн., що є відповідними розмірами мінімальної пенсії за віком на відповідні періоди часу.

Таким чином розмір пенсії позивача з 01.12.2010 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинен розраховуватись з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений з 1 грудня 2010 року у розмірі 734 грн. та складати 7105.35 грн. :

-          державна пенсія          734 грн. х 8 = 5872 грн.

-          додаткова пенсія          734 грн. х 75% = 550.50 грн.

/ 5872 грн. + 550.50 грн. + 293.60 грн. + 50 грн. + 291.99 грн. + 47.26 грн. = 7105.35 грн./

    Відповідачем позивачу призначена та виплачується: державна пенсія із заробітної плати за листопад 1986 року, розмір пенсії, обчислений з цієї заробітної плати складає 2453.96 грн. та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 додаткова пенсія в розмірі 146.80 грн.. Це значно менший розмір пенсії ніж передбачено Законом.

Підвищення до пенсії як інваліду війни з 1.12.2010 року йому призначено та виплачується у розмірі 293.60 грн., тобто 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це і передбачено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У грудні 2010 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок державної та додаткової пенсії у відповідності з ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»але отримав відповідь з відмовою. Відмову відповідача вважає  незаконною та такою, що порушує його Конституційні права.

Відповідно до ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров* я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов*язком держави.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закону та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов*язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України / рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005 / неодноразово розглядав проблему пов*язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 року, від 20.03.2002 року, від 17.03.2004 року та від 01.12.2004 року зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов*язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»вказано, оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу / акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК чи рішення Ради Міністрів АРК, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо / підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов*язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При вирішенні спірних правовідносин по цій справі, суд повинен керуватися і застосовувати не Постанови Кабінету Міністрів України, а Конституцію України та закон, який регулює спірні правовідносини, тобто Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

       З матеріалів справи вбачається, що згідно копій посвідчень № 525811 та № 025626, та довідки МСЕК, ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до 1 категорії постраждалих, є інвалідом 2 групи від захворювання, яке пов*язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (ар.с.7-9).

       Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров*ю, у розмірах:

-          Інвалідам 1 групи –100 відсотків мінімальної пенсії за віком;

-          Інвалідам 2 групи –75 відсотків мінімальної пенсії за віком;

-          Інвалідам 3 групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу –50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

       Відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв*язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

               по 1 групі інвалідності –10 мінімальних пенсій за віком;

               по 2 групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком;

               по 3 групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком;

        Відповідно до п.2 ч.2.ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

 Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає що незважаючи на незгоду відповідача, позов було заявлено обґрунтовано, його було підтверджено протягом судового засідання.

На підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" від 21.01.1993 року позивач звільнен від сплати судового збору.

     Керуючись  ст.ст. 2,17,18,19,104,106,162 КАС України, ст.ст.49,50,54,67ч.3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.46 ч.3 Конституції України, ст.28ч.1 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування", ст..52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,   суд, -

                                                       П О С Т А Н О В И В :  

     Адміністративний  позов   задовольнити.

     Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області з відмови ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у проведенні  перерахунку державної та додаткової пенсії відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»незаконними та такими, що порушують його Конституційні права та свободи.

     Зобов*язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області провести  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перерахунок та сплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком у відповідності зі ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.12.2010 року.

     Зобов*язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області перерахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, державну та додаткову пенсію при підвищенні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

     Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області судовий збір на користь держави у розмірі 3,40 грн.

      Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ровеньківський міський суд Луганської області стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано.            

        Постанова  надрукована у нарадчої кімнаті.

Суддя:                                                                                                                Є.В.  Кулигін