Справа № 11-428/11 Головуючий у І інстанції Павлов В.Г.
Категорія - 164ч.1ККУ Доповідач Рудомьотова С. Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіРудомьотової С. Г.
суддів – Демченка О.В., Щербакова О.С.,
з участю прокурора – Щербака О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Варвинського районного суду від 19 квітня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, з середньою-спеціальною освітою, не працюючий, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина 1994 року народження, щодо якої повинен виплачувати аліменти згідно рішення суду, несудимий,
- засуджений за ст. 164 ч. 1 КК України на 100 /сто/ годин громадських робіт.
Про стягнення заборгованості по виплаті аліментів у сумі 10215 грн. 75 коп. на користь потерпілої ОСОБА_2 справу закрито.
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний виновним і засуджений за вчинення злочину при слідуючих обставинах:
згідно рішення Варвинського райсуду від 15.06.2005 року, ОСОБА_2, зобов’язаний сплачувати на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти у розмірі ј частини всіх його доходів, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 11 серпня 2005 року, до настання дитиною повноліття.
Але він злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини – на неодноразові виклики до відділу Державної виконавчої служби Варвинського райуправління юстиції не з’являвся, на неодноразові попередження про притягнення до відповідальності за несплату аліментів не зважав, не влаштовувався на роботу, а коли працевлаштовувався, то не повідомляв про це ДВС, із зароблених та отриманих ним грошей спроб виплатити аліменти не робив, не докладав жодних зусиль для матеріального забезпечення належного розвитку дочки, внаслідок чого утворилася заборгованість по виплаті аліментів у сумі 10215 грн. 75 коп.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 ставить питання про скасування вироку суду внаслідок його безпідставного засудження, із закриттям провадження по справі, із скасуванням підписки про невиїзд, з посиланням на те, що обставини справи не були досліджені належним чином; були порушені норми матеріального та процесуального права; підтверджень про те, що на його адресу були надіслані повідомлення про виклик до ДВС не було і він їх особисто не одержував; не використана можливість виклику його по мобільному телефону у ДВС, як це зроблено міліцією та прокуратурою при порушенні справи. Вважає, що Державна виконавча служба не контролювала та не повідомила йому про несплату ним аліментів, і його вини тут немає. Щодо можливого посилання та відправлення листів на провулок Шевченка, 7-а, припускає, що їх могла отримувати колишня дружина і приховувати, щоб умисно збільшити суму боргу.
В запереченнях потерпіла ОСОБА_2 та прокурор вважають рішення суду законним і обґрунтованим, а апеляцію засудженого такою, що суперечить дослідженим у судовому засіданні доказам – ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні під час розгляду справи про стягнення з нього аліментів, у заяві від 16.07.2010 року вказував, що ніде не працює, про розмір заборгованості знає, не повідомив про працевлаштування ДВС, хоча на час написання цієї заяви працював у ТОВ „Мідекс” та одержував зарплату, що вказує на умисне небажання сплачувати аліменти та створення перешкод у цьому.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечує проти апеляції і просить залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи в обсягу апеляції та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні ОСОБА_2 не визнав себе виновним у злісному ухиленні від сплати коштів на утримання своєї дочки, хоча не заперечував, що знав про стягнення з нього аліментів, бо був присутній у судовому засіданні 15.09.2005 року. Наполягав на тому, що підстав для стягнення аліментів не було, бо він подарував потерпілій жилий будинок своїх батьків в рахунок коштів. А також аліментів не сплачував, бо потерпіла до нього весь час мала претензії фінансового характеру, та разом з дочкою до нього негативно поставилися.
Але виновність ОСОБА_2 доводиться іншими доказами по справі, які суд дослідив належним чином та виклав у вироку.
З показань потерпілої ОСОБА_3 доводиться, що засуджений свідомо умисно ухиляється від виконання рішення Варвинського суду від 15.09. 2005 року про сплату аліментів на дочку. Приховує заробітну плату за місцем роботи та кошти, отримані за здачу свого земельного паю в ТОВ „Дружба Нова” в оренду. Взагалі не допомагає коштами та не приймає участі у вихованні спільної дитини.
З показань свідка ОСОБА_4, дочки засудженого та потерпілої, доводиться, що з батьком склалися неприязні відносини, бо він не надає ніякої допомоги для забезпечення її потреб, систематично ухиляється від сплати аліментів.
З показань свідка ОСОБА_5, старшого державного виконавця відділу ДВС доводиться, що на адресу боржника, засудженого ОСОБА_2, неодноразово посилалися на адресу його місця проживання повідомлення про його явку до ДВС для дачі пояснень, а також розрахунки заборгованості по аліментах з вимогою їх погашення, з попередженням про можливе притягнення до кримінальної відповідальності, але він не зьявлявся, про наявне місце роботи або зміну місця роботи та проживання не повідомляв, має заборгованість по сплаті аліментів на 01.01.2011 року у сумі 10215 грн. 75 коп. Щодо ОСОБА_2 до органів міліції неодноразово надсилалося подання про притягнення його до відповідальності.
З показань свідка ОСОБА_6 доводиться, що він у червні 2010 року купив у засудженого скутер чорного кольору марки „Вайпер” за 2500 грн. Про аліменти ОСОБА_2 нічого не знає.
З показань свідка ОСОБА_7 доводиться, що із засудженим проживає у шлюбі з жовтня 2009 року, про аліментні зобов’язання чоловіка знає, але про заборгованість по ним необізнана. За час їх спільного проживання ОСОБА_2 їздив на заробітки у м. Київ, де нетривалий час офіційно працював у ТОВ „Мідекс” /а.с. 98-99/.
З рішення Варвинського районного суду від 15.09.2005 року та довідки суду доводиться, що ОСОБА_2 зобов’язаний сплачувати на користь ОСОБА_3. на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти у розмірі ј частини всіх його доходів, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 11 серпня 2005 року і до настання дитині повноліття /а.с. 70/, а 15.09.2005 року судом було видано виконавчий лист № 2-432, який направлений на виконання у ДВС Варвинського райуправління юстиції в Чернігівській області /а.с. 19/.
Відповідно розрахунку заборгованості відділу ДВС Варвинського РУЮ в Чернігівській області від 14.02.2011 року №02-14/630, станом на 01.01.2011 року заборгованість по аліментах становить 10215 грн. 75 коп. /а.с. 10-11/.
З довідки Управління праці та соціального захисту населення Варвинської РДА від 08.02.2011 року /а.с. 12/ доводиться, що ОСОБА_3 перебувала на обліку у відділі соціальних допомог як отримувач тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати коштів з 01.11.2006 року по 30.04.2007 року; з 01.11.2008 року по 30.04.2009 року; з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року; з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року; з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року.
Відповідно до заяви боржника, засудженого ОСОБА_2, яку він адресував начальнику ВДВС Варвинського РУЮ в Чернігівській області 16.07.2010 року у зв’язку із готуванням подання про притягнення його до відповідальності за ухилення від сплати аліментів /а.с. 118/ доводиться, що він обізнаний про наявну у нього заборгованість по сплаті аліментів згідно виконавчого листа від 15.09.2005 року.
Крім того, місцевий суд належним чином дослідив показання засудженого, які він давав на досудовому слідстві при допиті його як підозрюваного /а.с. 78-80/ та обвинуваченого /а.с. 87-88/, звідки доводиться, що ОСОБА_2 знав про наявність рішення щодо нього про стягнення аліментів на утримання дочки, знав про те, що повинен працевлаштуватися, повідомити про це виконавчу службу, щомісячно сплачувати аліменти, але умисно ухилявся від свого обов’язку – у 2006 році розлучився з дружиною, деякий час проживав з нею, подарував їй будинок і вважав, що цього їй буде достатньо; з серпня 2009 року по жовтень 2010 року працював у ТОВ „Мідекс” у м. Києві, ДВС про це та про зміну місця проживання не повідомив, бо знав, що за ним буде направлений виконавчий лист і будуть відрахування з аліментів та заборгованість по них, і на утримання нової сім’ї не буде вистачати. Коли ж його 27.10.2010 року позбавили права користування житлом, він вирішив взагалі не сплачувати аліменти колишній дружині та звільнився з роботи, за заявою сплачує щомісяця по 10-15 грн. Гроші від продажу скутера та кошти від здачі в оренду земельної ділянки на території Озерянської сільради орендарю СТОВ „Дружба-Нова” /а.с.29-32, 67/ на погашення заборгованості не надавав.
У судовому засіданні місцевого суду розглядалося посилання засудженого ОСОБА_2 про нібито звільнення його від сплати аліментів відповідно до договору дарування жилого будинку потерпілій в рахунок аліментів, і зроблено вірний висновок, що таке твердження не може бути взято до уваги, бо договір з цього питання про припинення права на аліменти для дитини згідно ст. 190 СК України між батьками не укладався, і не може бути причиною несплати аліментів.
З огляду на вищенаведені докази по справі, місцевий суд також визнав неспроможними твердження засудженого ОСОБА_2 про спільне проживання з потерпілою однією сім’єю з веденням спільного господарства, утриманням сім’ї та неповнолітньої дочки, що виключає сплату аліментів, бо таке посилання спростовується його ж показаннями, показаннями потерпілої ОСОБА_3., свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, матеріалами виконавчого провадження, іншими письмовими доказами.
Місцевий суд вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази по справі, дав їм правильну юридичну оцінку.
Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 164 ч. 1 КК України як злісне –тривале, систематичне і наполегливе – ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей /аліментів/, тобто, приховував своє місце проживання, хоча і був прописаний за адресою по АДРЕСА_2; місце роботи, коли працював у ТОВ „Мідекс”; повторно ухилявся від сплати аліментів, коли був попереджений та було подання ДВС від 13.07.2010 року про вирішення питання про відповідальність; продавав майно та одержував орендну плату, але коштів на утримання дитини та погашення заборгованості по аліментах не надавав.
Обираючи покарання засудженому, місцевий суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання – ОСОБА_2 позитивно характеризується, злочин вчинив вперше, але не розкаявся у вчиненому, не працює, не відшкодував шкоду у виді заборгованості по аліментах, потерпіла бажає його покарання.
За даних обставин підстав для задоволення апеляції і зміни чи скасування вироку місцевого суду немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365-366, 377, 379 КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року щодо нього – без змін.
СУДДІ: