01.02.2011                                                                                           Суддя: Перетятько  О.  Ю.

Справа №  2-а-3408/11  

П О С Т А Н О В А

І м е н е м   У к р а ї н и

01 лютого 2011 року суддя Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки про поновлення пропущеного строку , визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання нарахувати  і виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

27.12.2010 року позивач звернувся з названим адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про поновлення пропущеного строку , визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання нарахувати  і виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2010 року, а також  нараховувати і виплачувати 30 % надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі довічно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус "дитини війни" у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважав, що положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись.

Судом було відкрито провадження у справі в порядку скороченого провадження, копія ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів під розписку вручена відповідачу.

На час розгляду цієї заяви заперечення на неї не надійшли, тому суд розглянув справу в порядку ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим наступне.

Ухвалою суду від 28.12.2010 року  позовні вимоги в частині поновлення пропущеного строку за період з 09.07.2007 року по 26.12.2009 року залишені без розгляду, поновлено пропущений строк звернення до суду  за період з 27.12.2009 року по 27.06.2010 року.

Позивач народився 07 березня 1937 року, що підтверджено копією паспорту. Вона має правовий статус "дитина війни", що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році. При цьому названий Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 р. в цій частині  неконституційним не визнано, тому відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, який керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»в цій частині.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”  Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Жодним іншим Законом України на 2009 рік не зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року. Таким чином, і в період з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. відповідач мав нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому відповідач мав доплачувати підвищення до пенсії  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року надбавка не виплачувалася, з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 47 гривень, з 01.04.2008 р.- 48,10 гривень,з 01.07.2008 р.- 48,20 гривень, з 01.10.2008 року - 49,80 гривень, а з 01.01.2009 року по теперішній час сплачується надбавка у розмірі  49 грн. 80 к. щомісяця, що підтверджено довідкою відповідача. Ці виплати є меншими, ніж встановлені законом.

Тому є підстави для визнання дій управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки по нарахуванню позивачу підвищення до пенсії за період  з 27.12.2009 року до 01.02.2011 р. в розмірі, меншому, ніж встановлений  Законом України «Про соціальний захист дітей війни»(30% мінімальної пенсії за віком, яка  дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність) протиправними.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VІ, що набрав чинності з 01.01.2009 року та Закону України  «Про встановлення  прожиткового мінімуму  та мінімальної заробітної плати »від 20.10.2009 року № 1646 –VІ був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01.01.2009 року 498 гривень, а з 01.11.2009 року - 573 гривні.

Згідно ст. 52 Закону України  «Про Державний бюджет на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VІ, який набрав чинності 01.01.2010 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01.01.2010 р. –695 гривень, з 01.04.2010 р.- 706 гривень, з 01.07.2010 р.- 709 гривень, з 01.10.2010 р.- 723 гривні, з 01.12.2010 р. -734 гривні.

При обранні способу захисту прав позивача суд виходить із того, що згідно зі ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідач же лише виконує функції нарахування та сплати підвищення до пенсії як дитині війни.

Таким чином, за заявлений період суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни.

Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати 30 % надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі надалі є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління ПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.

Суд також вважає за необхідне також  визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки по нарахуванню позивачу підвищення до пенсії за період з 27.12.2009 р. по 01.02.2011 року в розмірі, меншому, ніж встановлений  Законом України «Про соціальний захист дітей війни»(30% мінімальної пенсії за віком).

Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати 30 % надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі надалі є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління ПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.

Оскільки позов задоволено частково, то на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 гривня 70 копійок.

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-164, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки про поновлення пропущеного строку , визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання нарахувати  і виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки по нарахуванню ОСОБА_2  підвищення до пенсії за період з 27 грудня  2009 р. до 01 лютого 2011 р. в розмірі, меншому, ніж встановлений  Законом України «Про соціальний захист дітей війни»(30% мінімальної пенсії за віком).

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки нарахувати та доплатити ОСОБА_2  підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з  27.12.2009 року по 01.02.2011 р. включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка  дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше сплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2  витрати із сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 к.

В інший частині позову відмовити.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2 КАС України постанова підлягає виконанню відповідачем негайно.

Апеляційна скарга на постанову  суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя                                                                                                              О.  Ю.  Перетятько