Справа № 2-145/11  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

заочне

24 червня 2011 року            Липоводолинський районний суд Сумської області

у складі головуючого судді Бутенка Д.В., при секретарі Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в порядку заочного розгляду в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за невиконаним зобов’язанням, повернення майна із незаконного володіння, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, –

  В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з  позовом, який обґрунтовував тим, що він, як фактичний володілець автомобіля марки ВАЗ 2104, 1985 року випуску, державний номер НОМЕР_1, уклав з відповідачем у травні 2006 року усний договір на ремонт цього автомобіля з тижневим терміном виконання робіт.

Протягом 2006-2009 років відповідач частково розкомплектував зазначений вище автомобіль, проте усього обсягу обумовлених ремонтних робіт не провів. На початку 2008 року позивач почав придбавати запчастини і передав їх ОСОБА_2 для прискорення ремонтних робіт, а також за ці роки в рахунок оплати вартості ремонтних робіт ОСОБА_1 частками сплатив відповідачу 1100 грн. авансу.

У квітні 2009 року відповідач у присутності двох свідків склав розписку про зобов’язання виконати ремонтні роботи спірного автомобіля за 14 днів, але цього зобов’язання не виконав.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2009 року визнано мирову угоду між сторонами даного спору: ОСОБА_2 погоджувався провести ремонт спірного автомобіля в місячний строк після набрання законної сили цієї ухвали і сплатити витрати на правову допомогу в розмір 958 грн. 50 коп.

Однак відповідач умови мирової угоди протягом 11 місяців не виконував, тому позивач подав до суду даний позов, в якому просив:  

– стягнути з відповідача на його користь 1241,87 грн. боргу за невиконане зобов’язання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних;

– зобов’язати відповідача повернути позивачу автомобіль марки ВАЗ 2104, 1985 року випуску, державний номер НОМЕР_1;

– стягнути з відповідача вартість придбаних, але не використаних для ремонту, автозапчастин на вказаний вище автомобіль на загальну суму 2149 грн.;

– стягнути сплачений з відповідача авансу в розмірі 1100 грн.;

– 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням повного обсягу робіт  по ремонту автомобіля марки ВАЗ 2104, 1985 року випуску, державний номер НОМЕР_1;

–          стягнути 1900 грн. витрат на правову допомогу у даній справі.

У судовому засіданні позивач подав до суду заяву про розгляд справи в заочному порядку та про підтримання позовних вимог до відповідача в повному обсязі. Також пояснив, що свої позовні вимоги вважає законними та обґрунтованими, просив спір вирішити по суті.

Відповідач, будучи належними чином повідомленим про час та місце розгляду даної справи, до суду не з’явився, про поважні причини своєї неявки суду не повідомив, також заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи у його відсутності від нього до суду не подавалось.

З урахуванням цього, за згодою позивача та на підставі ст.224 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи  з постановленням відповідного рішення.

Заслухавши позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що на початку травня 2006 року між сторонами було укладено в усній формі договір про надання послуг з ремонту вказаного вище автомобіля. Протягом 2006-2007 років основного обсягу робіт по ремонту спірного автомобіля щодо заварювання електрозваркою кузову, його покраска, ремонту двигуна та системи запалювання автомобіля не проводилось (окрім встановлення передніх бокових частин (крил) кузова, встановлення порогів та ремкомплекту заднього крила). Лише 18 січня 2008 року у приватного підприємця ОСОБА_3 позивачем були придбані запчастини на суму 335 грн. (передню обліцовку ВАЗ-2105, скло фари ВАЗ-2105, автолампочки галоген, клей герметик (а.с.7), у приватного підприємця ОСОБА_4 також придбано запчастин на загальну суму 410 грн. (високовольтні проводи (комплект), лузари, кільця, прокладки двигуна, масло машинне моторне «Леон», маслоповертачі, клапана, направляючи клапанів, тосол, рокера, масляний фільтр, поливний фільтр, свічки запалювання (а.с. 13), 12 березня та 22 травня 2008 року придбались додатково у приватного підприємця ОСОБА_3 запчастини: два передні крила, бризговики передні, піддомкратники, коробочки, пороги, рамка лобова та ремкомплект заднього крила (а.с. 9,10). Усі ці запчастини були передані позивачем відповідачу для подальшого ремонту, що останнім не заперечувалось під час попереднього судового засідання.

29 квітня 2009 року договір про надання авторемонтних робіт був укладений вже в письмовій формі, в якому обумовлювався 14-денний термін для виконання ремонтних робіт відповідачем (а.с. 14). Проте, відповідач порушив це письмове зобов’язання, не виконавши його в обумовлений з позивачем термін.

Під час попереднього судового засідання сторони визнали, що між ними виникли відносини по наданню послуг з ремонту спірного автомобіля. За усним договором по ремонту спірного автомобіля позивач зобов’язувався надати усі необхідні запчастини для ремонту та  оплати його, а відповідач зобов’язувався відремонтувати транспортний засіб у тижневий термін. Тобто між сторонами виникли цивільно-правові відносини з приводу надання послуг з ремонту, що регулюються ст. ст. 901-907 ЦК України.

Крім цього, під час попереднього судового засідання сторони визнали такі обставини, а саме: позивач надавав усі необхідні на той час запчастини для ремонту автомобіля щодо заварювання електрозваркою кузову, заміну його поржавілих частин, його покраску, ремонту двигуна та системи запалювання автомобіля (а.с.7,9,10, 13) та частинами передавав кошти в рахунок оплати ремонтних робіт на загальну суму 1100 грн., тобто відповідач перелічені запчастини та гроші отримував безпосередньо від позивача.

Вирішуючи дану справу в порядку заочного розгляду, суд окремо буде висловлювати позицію по кожній вимозі позивача.

Вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за невиконане зобов’язання в розмірі 1241 грн. 87 коп. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми, суд вважає за необхідне задовольнити її частково, з огляду на таке.

 Згідно зі ст.ст.625, 1050 ЦК України відповідач, як боржник, який прострочив виконання зобов’язання на вимогу позивача, як кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Саме ці положення закону слід застосовувати для даних правовідносин, оскільки після набрання законної сили ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2009 року про визнання мирової угоди у відповідача виникло зобов’язання повернути 958 грн. 50 коп. грошових коштів, які тривалий час ним не поверталися, а також піддаються знеціненню внаслідок інфляції.  

При цьому суд виходить з того, що період прострочення з боку відповідача становить 488 днів (за період з 22 листопада 2009 року по 30 березня 2011 року), оскільки у наведеній калькуляції не враховано час набрання законної сили ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2009 року про визнання мирової угоди (5 днів) та місячний строк з моменту набрання законної сили цією ухвалою для добровільної сплати суми в розмірі 958,50 грн. Тобто, сума у розмірі 958,50 грн. стала боргом лише з 22 листопада 2009 року.

Індекс інфляції за період з 22 листопада 2009 року по 30 березня 2011 року суд розраховує наступним чином:

Сумарний індекс інфляції за спірний період обраховується таким чином:

1. 101,1 х  100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9 х  99,7 х 99,4  х 99,6 х  99,8 х 101,2  х 102,9 х   100,5 х 100,3 х 100,8 х 101,0 х 100,9 х 101,4  = 1,150

2. 958,5 грн. боргу х 1,150 = 1102,27 грн.

3% річних від простроченої суми суд вважає за необхідне порахувати по кожному року окремо наступним чином, а саме:

                         1102,27 х 0,03 х 38 днів прострочки

2009 рік =        ______________________________  = 3,43 грн.

                               366 днів високосного року

                         1102,27 х 0,03 х 365 днів прострочки

2010 рік =        ______________________________  = 33,06 грн.

                               365 днів звичайного року

                         1102,27 х 0,03 х 88 днів прострочки

2011 рік =        ______________________________  = 7,97 грн.

                               365 днів звичайного року

Загальний розмір трьох відсотків річних від простроченої суми складає 44 грн. 46 коп. і відповідно загальний розмір боргу по цій вимозі, що підлягає стягненню складає, 1146 грн. 73 коп.

Позивач свою вимогу до відповідача щодо зобов’язання передати останньому автомобіль ВАЗ-2104, 1985 року випуску, двигун № НОМЕР_2, кузон № 0005012, державний номер НОМЕР_1,  обґрунтовує саме тим, що за усною угодою між ним та ОСОБА_2 по ремонту робіт цього транспортного засобу останній зобов’язувався відремонтувати спірне авто (зробити ремонт двигуна, замінити поржавілі частини кузова, замінити лобове скло) у тижневий строк і передати його позивачу як замовнику, але цього на день звернення до суду та до теперішнього часу не виконано.

Суд, задовольняючи цю вимогу, виходить з наступного.

Зі змісту ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2009 року вбачається, що її умови носять зобов’язальний та строковий характер для сторін у даній справі по її виконанню; провадження у справі, яка розглядалася у цьому місцевому суді, було закрито у зв’язку з укладенням мирової угоди і визнанням її судом на підставі п.4 ч.1 ст.205 ЦПК України, а не у зв’язку з відмовою позивача від позову або його окремих вимог.

Підстав для закриття провадження у даній справі згідно з п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд не вбачає, оскільки у даному провадженні позов ОСОБА_1 обґрунтовується іншою підставою, а ніж у справі, що розглядалася Лебединським районним судом Сумської області, а саме: наслідками тривалого невиконання мирової угоди.  

З огляду на це, суд вважає, що даний позов в цій частині зокрема, підлягає розгляду в цьому провадженні, так як у позивача виникли нові підстави для звернення з даним позовом до суду через невиконання відповідачем умов мирової угоди.

Спірний автомобіль на даний час перебуває на фактичному зберіганні у відповідача по місцю його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 без укладення відповідного договору про подальший його ремонт відповідачем вже на новий строк, а також без інших підстав, передбачених законом.

Таким чином, викладені ОСОБА_1 факти свідчать про зберігання відповідачем у себе спірного автомобіля, переданого позивачем для виконання по ньому ремонтних робіт, без достатньої підстави, а тому його право як сторони у зобов’язанні підлягає захисту шляхом покладення на відповідача обов’язку повернути останньому безпідставно набуте майно в натурі, тобто ОСОБА_2 згідно з вимогами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України зобов’язаний повернути ОСОБА_5 автомобіль марки ВАЗ 2104, держ. номер НОМЕР_1, оскільки термін дії договору про надання ремонтних послуг на день розгляду справи в суді вже сплив, а новий договір між сторонами не укладено, а інших законних підстав для перебування спірного рухомого майна у відповідача судом не встановлено.

По вимозі щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості запчастин, суд вважає за необхідне цю вимогу задовольнити частково.

Під час заочного розгляду справи позивач пояснив, що йому відомо про те, що відповідач встановив на автомобіль лише  передні бокові частини (крила) кузова, пороги та ремкомплект заднього крила, про те вони з часом покрилися іржою через те, що спірна машина зберігалася у дворі по місцю проживання відповідача просто неба. Факт передачі відповідачу позивачем нижчевказаних запчастин ОСОБА_2 під час попереднього судового засідання не заперечувався.

Тому з урахуванням неподання відповідачем доказів щодо обсягу та предмету вже виконаних ремонтних робіт спірного автомобіля ВАЗ-2104, встановлення саме вищевказаних запчастин про які заявляє позивач, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню вартість усіх придбаних автозапчастин на суму 1899 грн., окрім акумулятора, купівля якого позивачем не доведена. Зокрема, підлягає стягненню  вартість наступних запчастин: бризговики 2 шт. вартістю 500 грн, передня облицівка ВАЗ 2105 вартістю 165 грн. (1 шт.), скло фари ВАЗ 2105 (2 шт.) вартістю 90 грн., автолампочки (галоген) в кількості 2 шт. – 60 грн., клей герметик (сілікон) 1 шт. вартістю 20 грн., ремкомплект заднього крила (2 шт.) вартістю 50 грн., піддомкратники (4 шт.) вартістю 100 грн., пороги 4 шт. – 100 грн., коробочки 2х12 шт. – 24 грн., передні крила в кількості 2 шт. вартістю 260 грн., рамка лобова 1 шт. вартістю 120 грн., комплект високовольтних проводів вартістю 25 грн., лузари вартістю 22 грн., кільця на двигун вартістю 60 грн., прокладки двигуна (1 п.)  вартістю 20 грн., маслоповертачі вартістю 20 грн., клапани (1 п.) вартістю 80 грн., спрямовувачі клапанів (1 п.) вартістю 40 грн., охолоджуюча рідина Тосол  – 7 грн., рокера – 65 грн., масло «Леол» – 43 грн., масляний фільтр (1 шт.) – 10 грн., паливний фільтр (1 шт.) – 4 грн., свічки запалювання – 14 грн. (а.с.7,8,9,13).

Розглядаючи вимоги про повернення відповідачем на користь позивача суми авансу в розмірі 1100 грн. суд виходив з нижченаведеного.

Сторони під час попереднього судового засідання визнали існування між ними цивільно-правових відносин з приводу строкового ремонту автомобіля ВАЗ-2104, а також факт передачі частинами вже після укладення договору про надання ремонтних послуг позивачем відповідачу авансу на загальну суму в 1100 грн. (у 2006 році позивач передав відповідачу в оплату ремонтних робіт 200 грн., 2007 році – 500 грн., 2008 році – 400 грн.).

Керуючись ч. 2 ст.570 ЦК України, суд, приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача вказану суму авансу за виконання ремонтних робіт, оскільки цю грошову суму позивач передав відповідачу саме у рахунок майбутніх проплат за ремонтні роботи по вказаному вище договору. Проте калькуляцію вартості частини виконаних робіт по встановленню передніх бокових крил кузова, встановлення порогів та ремкомплекту заднього крила та взагалі виконаних ремонтних робіт, ОСОБА_2 належними і допустимими доказами не довів.

З огляду на це, ця вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи вимогу щодо відшкодування на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000 грн., завданої тривалим невиконання ремонтних робіт, відсутності транспортного засобу, який можна було б позивачу використовувати у приватних цілях, порушення звичайних життєвих зв’язків, суд виходить з наступного.

Під час укладення усного договору про надання ремонтних робіт, а в наступному і письмового, сторони не обумовлювали відшкодування моральної шкоди у разі порушення цих зобов’язань однією зі сторін. Чинним цивільним законом не передбачено відшкодування моральної шкоди у договірних (зобов’язальних) правовідносинах, окрім тих випадків, якщо про це передбачено в умовах відповідних договорів, чого позивачем не доведено. Тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити за її безпідставністю.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1900 грн., суд виходить з нижченаведених положень.

Під час попереднього судового засідання позивач уточнюючи зміст та підстави позовних вимог, заявив, що сума витрат на правову допомогу в розмірі 900 грн. є предметом мирової угоди, оскільки ця сума вже була включена в її текст як розмір витрат за надану правову допомогу підприємцем ОСОБА_6 (а.с.10), визнаної ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2009 року.

Позивачем у підтвердження витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн. подана довідка спеціаліста в галузі права ОСОБА_7 та копія квитанції про сплату таких витрат позивачем на користь ОСОБА_7 про те, що за надану правову допомогу ОСОБА_1 у квітні місяці 2011 року цим спеціалістом було витрачено три години, а вартість послуг розрахована згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат,пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (а.с.60,61).

Однак, суд приймає до уваги по цій вимозі наступні обставини, а саме: спеціаліст в галузі права ОСОБА_7 участі у даній справі під час її розгляду як представник позивача не приймав, види юридичних послуг, які безпосередньо надавались цим спеціалістом, у наданій суду довідці не деталізовано, а наданні юридичні послуги, як пояснив позивач, стосувались лише складання позовної заяви із відповідними додатками і розрахунками та усунення недоліків по ухвалі суду від 14 квітня 2011 року, надання декількох консультацій.   

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» при вирішенні даної вимоги судом не може бути застосована, так як  спеціаліст в галузі права ОСОБА_7 у розгляді справи в Липоводолинському районному суді Сумської області не приймав, тому у даному випадку врахуванню підлягає обсяг робіт ОСОБА_7 по підготовці позовних матеріалів до пред’явлення суду та усунення недоліків по ухвалі про залишення позову ОСОБА_1 без руху.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу  з 1000 грн. до 450 грн., вважаючи саме цей розмір судових витрат таким, що дійсно понесений позивачем з урахуванням обсягу та змісту наданої юридичної допомоги.

З метою недопущення подвійного стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 900 грн., які визнані по мировій угоді на підставі ухвали Лебединського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2009 року, у задоволенні вимоги про стягнення цих витрат фактично вдруге слід відмовити.

У порядку розподілу судових витрат по справі на підставі ст.84,88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені 5 грн. в рахунок оплати судового збору та 23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 375 грн. за надану правову допомогу. Це обґрунтовується тим, що позивач при зверненні до суду сплатив 12 грн. 50 коп. судового збору та 55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,.

На підставі ст.ст. 570, 625, 901-907, 1050, 1212, 1213 ЦК України, керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 80, 81, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  1146 грн. 73 коп. боргу за невиконане зобов’язання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Зобов’язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1  автомобіль марки ВАЗ 2104, 1985 року випуску, двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, колір-бежевий.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість придбаних автозапчастин на загальну суму 1899 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс в розмірі 1100 грн. за невиконані ремонтні роботи.

У задоволенні вимоги про відшкодування з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 моральної шкоди в  розмірі 10000 грн. відмовити.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1  відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  5 грн. в рахунок повернення сплачених судового збору та 23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 375 грн. витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Липоводолинським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Липоводолинського районного суду Сумської області, протягом десяти днів з дня отримання його копії.    

Позивач може оскаржити рішення суду до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні – з дня отримання копії рішення.    

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

Суддя                                                                                                                         Бутенко Д.В.

                                                    З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

24 червня 2011 року Липоводолинський районний суд Сумської області  у складі головуючого судді Бутенка Д.В., при секретарі Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому  судовому засіданні в порядку заочного розгляду справи в смт. Липова Долина справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за невиконаним зобов’язанням, повернення майна із незаконного володіння, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, –

        В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  1146 грн. 73 коп. боргу за невиконане зобов’язання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Зобов’язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1  автомобіль марки ВАЗ 2104, 1985 року випуску, двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, колір-бежевий.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  вартість придбаних автозапчастин на загальну суму 1899 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс в розмірі 1100 грн. за невиконані ремонтні роботи.

У задоволенні вимоги про відшкодування з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 моральної шкоди в  розмірі 10000 грн. відмовити.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1  відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  5 грн. в рахунок повернення сплачених судового збору та 23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 375 грн. витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Липоводолинським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Липоводолинського районного суду Сумської області, протягом десяти днів з дня отримання його копії.    

Позивач може оскаржити рішення суду до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні – з дня отримання копії рішення.    

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

Оголошено про те, що повний текст заочного рішення буде виготовлено  25 червня 2011 року 0 08 год. 20 хв.

Суддя                                                                                                    Бутенко Д.  В.