П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

15.01.2008 р.                                                                                                     № 11/121 

Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:

головуючого - судді Винокурова К.С.,

секретаря судового засідання ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва (надалі ДПІ у Подільському районі міста Києва, Позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(надалі СПД ОСОБА_1, Відповідач) 185,85 грн. податкового боргу.

Ухвалою суду від 30.10.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник Позивача під час судового розгляду підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем було подано декларацію про доходи, одержані за ІІ квартал 2004 р. та декларацію про доходи за 4 квартал 2003 р., в якій визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 300 грн. відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Однак Відповідачем належного до сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету не було внесено у повному обсязі.

Відповідно до облікової картки платника податків -СПД ОСОБА_1обліковується заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 185, 85 грн. 

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем було надіслано на адресу відповідача першу та другу податкові вимоги.

Позивач стверджує, що ним було вжито передбачених Законом України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, а тому Позивач, посилаючись на пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону, просить стягнути з відповідача податкову заборгованість з доходів фізичних осіб.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення Відповідачу кореспонденції знаходяться в матеріалах справи).

У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво НОМЕР_1. Згідно з вказаним свідоцтвом ідентифікаційний номер відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності в Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів -НОМЕР_2. Відповідач взятий на податковий облік в ДПІ у Подільському районі м. Києва від 14.10.2003 р.НОМЕР_3. 

Відповідачем було подано декларацію про доходи, одержані за ІІ квартал 2004 р. та декларацію про доходи за 4 квартал 2003 р., в якій визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 300 грн. відповідно до Закону України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п. 1 ст. 2 зазначеного Закону платником податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження із України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні. Частиною 2 статті 3 Закону передбачено, що об'єктом оподаткування даного податку є загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в разі, якщо податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, то такий податковий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення з визначеною сумою податкового зобов'язання.

Позивачем було винесено податкове повідомлення рішення форми «Ф»від 01.07.2004 р. № 0008591701/0 на суму 485 грн., яке вручено особисто Відповідачу.

Зазначене податкове зобов'язання було погашене Відповідачем частково. 

Однак, як підтверджують матеріали справи, Відповідачем належного до сплати податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік до бюджету у повному розмірі не вносилось.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” Позивачем було надіслано на адресу Відповідача першу податкову № 1/1626 від 15.09.2004 р., яка містить зобов'язання сплатити суму податкового боргу в розмірі 185,85 грн., яка не була вручена Відповідачу, про що був складений акт про неможливість вручення податкової вимоги від 22.10.2004 р. № 173.

Перша податкова вимога не оскаржувалась Відповідачем в адміністративному та в судовому порядку. 

Друга податкова вимога № 2/2064 від 26.11.2004 р. на суму податкового боргу 185,85 грн., яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за місцем проживання, була отримана особисто Відповідачем.

Станом на час звернення Позивача з позовом до суду за відповідачем обліковувалась заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб в сумі 185,85 грн. (витяг з облікової картки залучений до матеріалів справи).

Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначених податкових вимог суду не надано. Доказів сплати боргу до суду також не представлено.

Як вбачається з вищенаведеного, податкове зобов'язання відповідача не було сплачене в установлені строки, а відтак таке зобов'язання визнається судом податковим боргом.

Беручи до уваги вищезазначені факти, позовні вимоги визнаються судом такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. "а" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до п. "б" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

З урахуванням того, що у самостійно узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 185,85 грн. станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу товариства, беручи до уваги те, що Позивачем було вжито всіх передбачених Законом України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" заходів з погашення податкового боргу Відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 185,85 грн.  у відповідності до пп.  3.1.1   п.  3.1   ст.  З  Закону України "Про  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. НОМЕР_2) до Державного бюджету України (рахунок місцевого бюджету: ГУ ДКУ у Подільському районі міста Києва, банк одержувача УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16050200, р/р 35215001000145) податкову заборгованість в розмірі 185,85 грн. (сто вісімдесят п'ять гривень 85 копійок).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -23.01.2008 р.