Справа № 2-34/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

22 червня 2011 року

      Зарічний районний суд м. Суми в складі:

      головуючого-  судді Шелєхової Г.В.

      при секретарі -  Коваленко І.І.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом  публічного акціонерного  товариства  комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2»єва ОСОБА_3  про  стягнення  боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до  публічного акціонерного  товариства  комерційний банк „Приватбанк” про визнання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит неукладеною, за зустрічним позовом ОСОБА_2»єва ОСОБА_3 до публічного акціонерного  товариства  комерційний банк „Приватбанк” про визнання договору поруки частково недійсним та припинення його дії , -

                                                                              ВСТАНОВИВ:

          Публічне  акціонерне  товариство  комерційний банк „Приватбанк” звернувся до суду з уточненим позовом, який його представник підтримав  в судовому засіданні, мотивуючи свої  вимоги  тим, що відповідач ОСОБА_1 із зазначеною установою уклав  договір про іпотечний кредит № SUC9GI0000004743, а також 04.08.2008 року додаткову угоду  до договору про іпотечний кредит №     SUC9GI0000004743  від 20.02.2008 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді строкового кредиту в сумі 49 093, 32 дол. США на придбання нерухомості, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку, зі строком користування до 20.02.2018 року.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

       В забезпечення виконання зобов”язань за договором про іпотечний кредит №     SUC9GI0000004743  від 20.02.2008 року з  ОСОБА_2»євим Е.Ю.  було укладено договір поруки, згідно з яким він зобов”язався нести відповідальність за виконання обов”язків по кредитному договору. Але ОСОБА_1 зобов”язання  по  договору про іпотечний кредит не виконував –не погашав  кредит та відсотки за користування кредитом в повному обсязі, що передбачено договором, а тому позивач просить стягнути  в солідарному порядку з відповідачів заборгованість  в сумі 78 068,13 дол. США., що в гривневому еквіваленті по курсу Національного банка України на поточну дату складає  620 149,80 грн. та сплачені при зверненні до суду судові витрати.

           Проти зустрічного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2»єва Е. Ю. заперечує.

            ОСОБА_1  звернувся із позовом, в якому ставить питання про  визнання додаткової угоди  від 04.08.2008 року до договору про іпотечний кредит №   SUC9GI0000004743  від 20.02.2008 року неукладеною, мотивуючи свої вимоги тим, що додаткова угода укладена з порушенням вимог закону –не додержана письмова форма укладення договору, а саме: відсутній підпис особи, що була уповноважена банком на підписання додаткової угоди.  Не заперечує проти сплати заборгованості у гривні відповідно до умов договору про іпотечний кредит без врахування умов додаткової угоди.

     Алад»єв Е. Ю.  звернувся із зустрічним позовом, в якому ставить питання про визнання договору поруки частково недійсним та припинення його дії. Свої вимоги мотивує тим, що  з умовами додаткової угоди від 04.08.2008 року, укладеної між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк»до  договору про іпотечний кредит № SUC9GI0000004743  від 20.02.2008 року не був ознайомлений та не був повідомлений про її зміст, що є порушенням вимог закону. Вважає, що у оспарюваному договорі, умови якого є несправедливими для нього, порушено його права, оскільки змушують нести відповідальність у обсязі більшому, ніж це передбачено чинним законодавством.

           Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2»єва Е. Ю.,  вивчивши матеріали справи, вважає,  що   первісний уточнений  позов публічного  акціонерного   товариства  комерційний банк „Приватбанк” підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, позов ОСОБА_2»єва Е. Ю. підлягає задоволенню    виходячи  з   наступного:

Судом встановлено, що  публічне  акціонерне  товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником всіх прав і обов’язків закритого акціонерного  товариства комерційний банк «Приватбанк».            

        20.02.2008 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним  товариством  комерційний банк „Приватбанк”  в особі ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 8480 від 27.09.2007 року, був укладений   договір про іпотечний кредит №  SUC9GI0000004743.  Позивач надав ОСОБА_1  кредит на загальну суму 227250,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% річних  строком погашення не пізніше 20.02.2018 року на поліпшення якості окремої квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1  зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором ( а. с. 6 -16).

          04.08.2008 року  між ОСОБА_1 та закритим акціонерним  товариством  комерційний банк „Приватбанк”  в особі ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит  №  SUC9GI0000004743 від 20.02.2008 року, згідно з  якою  ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді строкового кредиту в сумі 49 093, 32 дол. США на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 14,04 % на рік на  суму залишку, зі строком користування до 20.02.2018 року.

Відповідно до вищезазначеного договору ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання щомісяця сплачувати кредит та відсотки за його користування.

Відповідно до п. 8.1 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит №  SUC9GI0000004743 від 20.02.2008 р. ОСОБА_1 в період до 20 числа кожного місяця зобов'язаний сплачувати банку кошти ( щомісячний платіж ) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

При порушенні відповідачем зобов'язань по погашенню кредиту, останній сплачує відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі згідно з п. 6.2 договору про іпотечний кредит № 81ІС90І0000004743 від 20.02.2008 р.

Згідно з п. 8.4 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит №  SUC9GI0000004743  від 20.02.2008 р. відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується на грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. ПАТ КБ «ПриватБанк»свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит виконав в повному обсязі, а саме видав ОСОБА_1 кредит у вигляді строкового кредиту в  сумі 49 093,32 дол. США.

          Умови договору  ( сума кредиту,  строки, процентна ставка,  тощо )  були погоджені  між сторонами, ОСОБА_1 діяв  свідомо,  без  стороннього  впливу  та  примусу. Протягом дії договору позичальник з угодою погоджувався, її умови ніколи не оспорювалися.

          Судом встановлено, що позичальник у встановлений угодою термін ( та на час розгляду справи також) кредит в повному обсязі не повернув.  Але частково виконував його умови, проводив проплати, в тому числі і після укладення додаткової угоди ним було проведено 2 оплати –в серпні та жовтні 2008 року, на підтвердження чого відповідач ОСОБА_1 сам надав  відповідні квитанції, в яких вказано про проведення оплат в дол.. США.

          Суд оцінює, що суспільні правовідносини, що виникли, є цивільними та врегульовуються Главою 16 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ). Відповідно до ст.204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.215 недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

         Згідно ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.  Як встановлено в судовому засіданні  відповідно до виписки по рахунку  № 80910055002792 ОСОБА_1 прийняв виконання за умовами  додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № SUC9G100000004743 від 20.02.2008 року шляхом сплати кредиту ( а. с. 7-40).

           Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне первісний позов задовольнити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в зв»язку з його необґрунтованістю.

      Таким чином, в межах заявлених вимог, стягненню підлягає: 41 076, 74 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національної іанка України на поточну дату складає 327 730,77 грн., з яких заборгованість по простроченому кредиту –7 115,99 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національної банка України на поточну дату складає 56 774,93 грн.; заборгованість простроченим процентам –16 502, 49 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національного банка України на поточну дату складає 131 665, 12 грн., заборгованість по простроченій комісії - 3 326,23 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національної іанка України на поточну дату складає 26 538, 33 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів   14 132,03 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національного банка Україні на поточну дату складає -  112 752, 40 грн.

          Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути на  користь  публічного  акціонерного  товариства  комерційний банк „Приватбанк” 30 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування  витрат з ІТЗ  та 534 грн. 08 коп.  в рахунок відшкодування  судового збору,  всього -   564 грн. 08 коп.  та 90 грн. на користь держави на відшкодування витрат з ІТЗ.

           В забезпечення виконання зобов’язань за договором про іпотечний кредит №  SUC9GI0000004743  від 20.02.2008 р. між   ОСОБА_2»євим ОСОБА_3 та закритим акціонерним  товариством  комерційний банк „Приватбанк”  в особі ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності № 8480 від 27.09.2007 року, був укладений договір поруки №  SUC9GI0000004743  від 20.02.2008 р., згідно з яким ОСОБА_2»єв Е.Ю. зобов»язався              ( поручився ) відповідати перед позивачем за виконання обов»язків ОСОБА_1 в повному обсязі ( суми основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, штрафу та інших передбачених вищевказаним  кредитним договором санкції) .

          Алад»єв Е.Ю. діючи на підставі особистого волевиявлення, відповідно до умов договору поруки взяв на себе  обов”язок  відповідати за зобов”язаннями  ОСОБА_1, що випливають із договору про іпотечний кредит №  SUC9GI0000004743  від 20.02.2008 р.

          Пунктом 1.1.  договору поруки поручитель зобов”язується відповідати перед кредитором солідарно за своєчасне виконання боржником усіх його зобов»язань за договором  про іпотечний кредит №  SUC9GI0000004743  від 20.02.2008 р. та додатковими угодами до нього , як існуючими на момент укладання договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому. Цим договором поручитель дав згоду на зміну умов договору про іпотечний кредит без додаткового погодження змін з поручителем.

          Як вже було зазначено 04.08.2008 року  між ОСОБА_1 та закритим акціонерним  товариством  комерційний банк „Приватбанк”  в особі ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит  №  SUC9GI0000004743 від 20.02.2008 року, згідно з  якою  ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді строкового кредиту в сумі 49 093, 32 дол. США на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 14,04 % на рік на  суму залишку, зі строком користування до 20.02.2018 року. Докази на підтвердження того, що ОСОБА_2»єв  Е.Ю. про укладення додаткової угоди був повідомлений та надав згоду на її укладення банком суду надано не було.

     За правилами ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

      Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов»язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

      Виходячи з аналізу змісту вказаної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов»язання виникає у разі  збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами, підвищення розміру відсотків, встановлення /збільшення розміру/ неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.

      Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов»язання.

       ОСОБА_2»єв Е.Ю. згоди на зміну умов надання кредиту ОСОБА_1  ( переведення в іншу валюту) не надавав, його права порушені саме з моменту укладення додаткової угоди. П. п. 1.1 договору поруки в частині відповідальності за додатковими угодами, які виникнуть на його підставі в майбутньому суперечить вимогам діючого законодавства.

      Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне визнати частково недійсним договір поруки в частині зобов»язання відповідати перед банком за додатковими угодами до договору про іпотечний кредит від 20.08.2008 року як існуючими на момент укладення договору, так і ітими, що виникнуть на його підставі в майбутньому / п.1.1 договору/ та припинити дію договору поруки.

         Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 553-555 ЦК України, ст. ст.  10-11, 60, 88,  213-215  ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

 ОСОБА_5 публічного акціонерного товариства  комерційний банк « Приватбанк»задовольнити  частково.

 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  публічного акціонерного  товариства  комерційний банк „Приватбанк” про визнання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит неукладеною відмовити в зв”язку з їх необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 на  користь акціонерного товариства  комерційний банк « Приватбанк» заборгованість в сумі   41 076, 74 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національної іанка України на поточну дату складає 327 730,77 грн., витрати з ІТЗ - 30 грн. 00 коп., судовий збір -  534 грн. 08 коп.  та 90 грн. –витрати з ІТЗ на користь держави.

        ОСОБА_5»єва ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі. Визнати частково недійсним договір поруки в частині зобов»язання відповідати перед банком за додатковими угодами до договору про іпотечний кредит № SUC9GI0000004743  від 20.08.2008 року як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому / п.1.1 договору/ , а також в частині надання договором поруки згоди на зміну умов договору про іпотечний кредит без додаткового погодження змін з поручителем та припинити дію договору поруки №  SUC9GI0000004743  від 20.02.2008 р.

          Рішення  суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.   Особи,  які  брали  участь  у  справі,  але не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час  проголошення  судового  рішення, можуть  подати  апеляційну  скаргу  протягом  10  днів  з  дня  отримання  копії  цього  рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                            Г.В. Шелєхова