25.03.2011                                                                                           Суддя: Румілова  Н.  М.

Справа №  2-а-4662/11  

П О С Т А Н О В А

І м е н е м   У к р а ї н и

  25 березня 2011 року  суддя  Центрально- Міського районного суду м.Горлівки Донецької області   ОСОБА_1,  розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2  до Управління пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м.Горлівки про стягнення допомоги дітям війни,   

В С Т А Н О В И В:   

      08 лютого 2011 року позивач   звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м.Горлівки про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання зробити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як «дитині війни»за період з   01.03.2010р. по 31.12.2010р. з подальшим нарахуванням та виплатою.

        Позов обґрунтував тим, що згідно зі ст.1 Закону України №2195-IV від 18.11.04. «Про соціальний захист дітей війни»він має статус «дитина війни». У зв’язку з цим згідно цього Закону йому повинні виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, ця доплата до пенсії не проводилася, що порушує його права.   

         Ухвалою суду від   21 лютого 2011 р. позовні вимоги в частині визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання відповідача  зробити перерахунок та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за період з 01.03.2010р. по 07.08.2010 року  включно    залишені без розгляду.   

         Суд, проаналізувавши зібрані в справі докази, вважає, що позовні вимоги заявлені в межах строку звернення до суду, в частині якого судом було відкрито скорочене провадження - підлягають   частковому задоволенню.

         Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

         Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

        Згідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

          Відповідно  до  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.     

Судом встановлено, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, перебуває на обліку у відповідача .

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст. 28 Закону України  «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Згідно ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В такій редакції наведена норма закону перейшла як діюча і на 2010-2011 роки.   

                       Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає   частковому задоволенню. Є достатньо підстав для визнання противоправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з  08.08.2010 року з подальшим нарахуванням  на період  дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”   №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року,   в редакції  на момент  ухвалення  рішення.     

           Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивачу, починаючи    з  08.08.2010 року з подальшим нарахуванням  на період  дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”   №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року,   в редакції  на момент  ухвалення  рішення та здійснити її виплату.  

              Відповідно до ч.1 ст. 256 КАС України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження підлягають негайному виконанню. 

Разом з тим, суд вважає, що слід відмовити і в задоволенні вимоги про  зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати  щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни  відповідно до Закону України № 2195 –ІV «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року,  з тих підстав,  що судовому захисту підлягають лише порушені права та свободи громадян. З цього приводу, не підлягають розгляду у суді  вимоги щодо відносин, які можуть скластися у майбутньому.  Крім того, відповідно до  ч. 2 ст. 19 Конституції України –органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зобов’язувати державні органи діяти відповідно до Законів, які ще не існують, є безпідставним.

             Також, відповідно до  ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача необхідно стягнути  з  Державного бюджету України судові витрати в сумі 3,40 грн.   

Керуючись ст.ст. 6, 8, 11, 14, 94, 158-163, 183-2 КАС України, -   

П О С Т А Н О В И В:   

  Позовні вимоги ОСОБА_2  до Управління пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м.Горлівки про стягнення допомоги дітям війни задовольнити частково.     

   Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м.Горлівки щодо не нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком   з   08.08.2010 року на період  дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”   №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року,   в редакції  на момент  ухвалення  рішення.   

     Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м.Горлівки здійснити перерахунок та виплату на користь     ОСОБА_2  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з  08.08.2010 року з подальшим нарахуванням і виплатою у відповідності та на період  дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”   №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року,   в редакції  на момент  ухвалення  рішення.

      Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_2  судовий збір в сумі 3,40 грн.

      Рішення в частині здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії підлягає негайному виконанню. 

      Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного  адміністративного суду через Центрально-Міський  районний суд протягом десяти днів з моменту  отримання  копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.     

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                                                                                              Н.  М.  Румілова