Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

                                                                                 Справа  № 2-198/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 березня 2011 року

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді                                                   Мащенко С. В.

при секретарі                                                             Свіягіній О. Е.,

за участю

позивача                                                             ОСОБА_1

представника відповідача                                        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКІЇВУГІЛЛЯ»ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «МАКІЇВСЬКИЙ РЕМОНТНО –МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»«Про стягнення заборгованості по заробітній платі», -

в с т а н о в и в:

У серпні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області із позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля»Відокремлений підрозділ «Макіївський ремонтно-механічний завод»«Про стягнення заборгованості по заробітній платі», в якому просив зобов’язати відповідача сплатити йому суму заборгованості по заробітній платі із компенсацією в загальному розмірі 115688,23 грн.

У лютому 2011 року ОСОБА_1 вточнив своїх позовні вимоги, згідно яких просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у сумі 113380,49 гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі й пояснив, що з 2008 року він перебував у трудових відносинах з ДП «Макіїввугілля», працюючи казанярем у ВП «Макіївський ремонтно-механічний завод». 16.06.2010 р. його звільнили за згодою сторін відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України, однак у день звільнення не виплатили всі належні від підприємства суми, не здійснили повний розрахунок по заробітній платі, у зв’язку з чим заборгованість складала 2049,67 грн. Факт наявності заборгованості по виплаті заробітної плати визнано і підтверджено Довідкою, наданою відповідачем, за № 127/08-160 від 06.07.2010 року. При цьому зазначив, що в цій довідці не враховано заборгованість за сім відпрацьованих ним робочих днів у червні 2010 року в розмірі 258,07 грн., хоча факт нарахування заробітної плати за цей період підтверджується особовим рахунком за червень 2010 року, наданим відповідачем. З урахуванням цього загальна заборгованість по виплаті заробітної плати скала 2307,74 грн. У разі не виплати зазначених сум у строк з вини власника підприємства, відповідач повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно довідки відповідача за № 127/08-159 від 06.07.2010 року його заробітна плата за два останні відпрацьовані місяці складає 2732,07 грн. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, його середня заробітна плата складає 1366,03 грн., розрахована шляхом поділу розміру заробітної плата за два останні відпрацьовані місяці на два. З урахуванням порушення відповідачем припису ст. 115 КЗпП України щодо виплати заробітної плати не ріже двох разів на місяць, сума компенсації за час затримки виплати заробітної плати на його думку складає 113380,49 грн. Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед ним на час звернення до суду із цим позовом складала 115688,23 грн., однак оскільки за час розгляду справи судом відповідач 20.08.2010 року у повному обсязі виплатив заборгованість по заробітній платі за листопад й грудень 2008 року, а також січень, березень й квітень 2009 року в розмірі 2049,67 грн., 28.10.2010 року сплатив компенсацію за затримку виплати зарплатні, а середній заробіток за затримку розрахунку так і не виплатив, просив стягнути з відповідача на його користь 113380,49 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2, що діяла на підставі довіреності, посвідченої 04.01.2011 року Генеральним директором ДП «Макіїввугілля», у судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі та пояснила, що заборгованість по заробітній платі у розмірі 2307,37 грн., а також компенсація за несвоєчасну виплачену заробітну плату у розмірі 369,24 грн., сплачено позивачу у повному обсязі, що підтверджується платіжними відомостями, доданими до матеріалів справи. Зроблений позивачем розрахунок середньої заробітної плати суперечить приписам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, так як згідно нього середньоденна заробітна платня розраховується виходячи із заробітної платні за фактичне відпрацьований час впродовж двох місяців перед звільненням. Середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку вираховується згідно зазначеної Постанови й відповідно до п. 8 враховується заробітна платня позивача за квітень та березень 2010 року за фактично відпрацьований час з урахуванням індексації та вислуги років за квітень 2010 року в сумі 1124,43 грн. та за березень 2010 року в сумі 1607,64 грн. при відпрацьованих 32 робочих днях. При цьому середній заробіток вираховується із заробітної плати за фактично відпрацьовані робочі дні впродовж двох місяців перед звільненням або за інший відпрацьований період шляхом помноження на середню кількість робочих днів згідно графіку роботи підприємства. Оскільки згідно графіку роботи підприємства у червні 2010 року відпрацьовано 21 день, у липні – 22 дня, а у серпні - 14 днів, у задоволенні позову ОСОБА_1 просила повністю відмовити.

Повно та всебічно з’ясувавши всі обставини справи, на які позивач та представник відповідача за довіреністю посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: вислухавши пояснення позивача й представника відповідача, дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, на які сторони посилались як на підтвердження своїх доводів та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Згідно копії трудової книжки серії БТ-ІІ № 1453357 (записи № 22 –26) ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи казанярем 3-го розряду, звільнившись 16.06.2010 року за згодою сторін по ч. 1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 135-к від 16.06.2010 року. (а. с. 5 - 7).

Крім того, факт початку трудових відносин між позивачем (табельний № 202) та відповідачем й їх припинення підтверджуються копіями наказів по підприємству № 237/к від 08.10.2008 року та № 135/к від 16.06.2010 року з урахуванням того, що ВАТ ДХК «Донвуглереммаш»реорганізовано у ВП «Макіївський ремонтно-механічний завод»(а. с. 31 –32).

Оскільки позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Макіївугілля»в особі ВП «Макіївський ремонтно-механічний завод», останній є належним відповідачем у цій справі.

Згідно Довідки № 127/08-160 від 06.07.2010 року, виданої відповідачем, та копії табуляграми за червень 2010 року по особовому рахунку працівника із табельним номером 202, заборгованість відповідача перед позивачем станом на першу декаду липня 2010 року складала: за листопад 2008 року –137,63 грн., за грудень 2008 року –920,14 грн., за січень 2009 року – 585,84 грн., за березень 2009 –37,20 грн., за квітень 2009 року –368,86 грн. та за червень 2010 року - 258,07 грн. (а. с. 2, 4).

На підставі відомостей про виплату грошей (зарплатні), в касу відповідача у період з 18 по 20 серпня 2010 року було передано для виплати й фактично сплачено позивачу: 137,63 грн. за листопад 2008 року (відомість № 52); 920,14 грн. за грудень 2008 року (відомість № 15); 585,84 грн. за січень 2009 року (відомість № 71); 37,20 грн. за березень 2009 року (відомість № 13); 368,86 грн. за квітень 2009 року (відомість № 14) (а. с. 35 –39).

Крім того, на підставі відомості про виплату (зарплатні) № 13 у період з 21 по 26 серпня 2010 року в касу відповідача було передано для виплати й фактично сплачено позивачу компенсацію за липень 2010 року в розмірі 142,96 грн., а на підставі відомостей про виплату (зарплатні) № 15 у період з 28 по 30 жовтня 2010 року в касу відповідача було передано для виплати й фактично сплачено позивачу компенсацію за вересень 2010 року в розмірі 226,28 грн. (а. с. 40 –41, 50 - 51).

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права для вирішення трудової суперечки в районний суд у тримісячний строк від дня, коли йому стало відомо про порушення його права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Ч. 1 ст. 115 КЗпП України визначає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічний припис міститься і в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями).

Аналізуючи зазначену норму законів та обставини справи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що відповідач свої обов’язки по своєчасній виплаті заробітної плати виконував не належним чином, у зв’язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість.

Згідно положень ст. 34 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»від 19.10.2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями) діючим законодавством України передбачено виплату працівникам компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.

При цьому відповідно до приписів зазначеного Закону України, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам доходів (ч. 1 ст. 2 Закону) (під якими абз. 4 ч. 2 цієї ж статті розуміє й заробітну плату) за рахунок власних коштів підприємства (абз. 1 ст. 6) й провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону України).

Аналогічні приписи містяться в п. п. 2, 3, 5, 7 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року.

Таким чином, обов'язок щодо нарахування компенсації та її виплати покладається безпосередньо на підприємство, що несвоєчасно (у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців) виплачує заробітну плату своїм працівникам.

Крім того, відповідно до підп. 2.2.8. п. 2.2. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004 року суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням термінів її виплати віднесено до Фонду додаткової заробітної плати, внаслідок чого, суми такої компенсації є частиною зарплатні працівника.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як роз’яснює ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

При цьому на підставі приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що на час звільнення позивача 16.06.2010 року відповідач мав перед ним заборгованість із заробітної плати, що складалась безпосередньо із заборгованості по нарахованій, але не виплаченій зарплатні, та компенсації у зв’язку із несвоєчасністю її виплати. При цьому ані позивач, ані представник відповідача не зазначали про наявність між ними спору щодо розміру цих виплат або розміру, факту та часу остаточної виплати всієї суми заборгованості.

Відповідно із приписами ч. 1 та 4 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а тому суд враховує, що відповідач сплатив належні позивачу суми заборгованості, що складались із суми заробітної плати та компенсації у зв’язку із несвоєчасністю її виплати, 28.10.2010 року в повному обсязі відповідно до змісту наданих судові платіжних відомостей на видачу зарплатні у касу підприємства, що відповідає припису ч. 4 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»про необхідність здійснення виплати заробітної плати за місцем роботи.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. При цьому у відповідності до припису ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

На підставі ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до роз'яснень абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли ж він у цей день не був на роботі, - на наступний день після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КзпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Одночасно п. 21 цієї ж Постанови Пленуму ВСУ роз’яснює, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що у всіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами та доповненнями).

Так, у відповідності до абз. 3 п. 2 р. 2 зазначеної Постанови у випадках збереження середньої заробітної плати вона обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата (у цьому випадку –день звільнення). При цьому згідно п. 5. р. 4 цього ж нормативно-правового акту нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

При цьому, абз. 1 п 8. р. 4 Постанови КМУ № 100 передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Одночасно абз. 3 п. 8 р. 4 Постанови КМУ № 100 визначає, що середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до Довідки № 127/08-159 від 06.07.2010 р., виданої ВП «Макіївський ремонтно-механічний завод»ДП «Макіїввуілля»середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 85,37 грн. з розрахунку: 2732,07 грн. / 32 дня = 85,37 грн. При цьому 2732,07 грн. –це заробітна платня за два відпрацьованих перед звільненням місяців (квітень та травень 2009 року), а 32 дня –це кількість робочих днів, що працював ОСОБА_1 в цей період часу, з урахуванням того, що у квітні заробіток позивача складав 1124,43 грн. за 14 відпрацьованих днів, а у травні –1607,64 грн. за 18 відпрацьованих днів (а. с. 3, 33).

Згідно Графіку роботи працюючих ВП «Маквуглереммаш»ДП «Макіїввугілля»на 2010 рік, затвердженого директором підприємства за узгодженням із Головою профспілкового комітету підприємства, робочими днями тривалість 8 годин у період з 16.06.2010 року по 28.10.2010 року є: 17.06.2010 року, 18.06.2010 року, 21.06.2010 року –25.06.2010 року, 29.06.2010 року –02.07.2010 року, 05.07.2010 року –09.07.2010 року, 12.07.2010 року –16.07.2010 року, 19.07.2010 року –23.07.2010 року, 26.07.2010 року –30.07.2010 року, 02.08.2010 року –06.08.2010 року, 09.08.2010 –13.08.2010 року, 16.08.2010 року –21.08.2010 року, 25.08.2010 року –27.08.2010 року, 30.08.2010 року –03.09.2010 року, 06.09.2010 року –10.09.2010 року, 13.09.2010 року –17.09.2010 року, 20.09.2010 року –24.09.2010 року, 27.09.2010 року –01.10.2010 року, 04.10.2010 року –08.10.2010 року, 11.10.2010 року –15.10.2010 року, 18.10.2010 року –22.10.2010 року, 25.10.2010 року – 28.10.2010 року, а всього кількість робочих днів, на підставі яких обчислюється середній заробіток за весь період затримки розрахунку ОСОБА_1, складає 94 дні (а. с. 42).

Сума середнього заробітку, який відповідач має сплатити позивачеві становить 8024,78 грн., що вбачається з наступного розрахунку: 1124,43 грн. + 1607,64 грн. (фактична заробітна плата за останні два місяці роботи, що розрахована з урахуванням вимог Постанови КМУ № 100) / 32 дня (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи позивача) х = 85,37 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 94 дні (кількість днів затримки розрахунку за період з 16.06.2010 року по 28.10.2010 року) = 8024,78 грн.

Таким чином, з ДП «Макіїввугілля»ВП «Макіївський ремонтно-механічний завод»на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 8024,78 грн.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов частково, суд вважає за необхідне вирішити згідно підп. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат.

Так, відповідно до вимог ч. 1 та 3 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Ч. 1 та 3 ст. 79 ЦПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи: витрат на інформаційно-технічне забезпечення; витрат на правову допомогу; витрат сторін та їх представників, що пов’язані із явкою до суду; витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрат пов’язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрат, пов’язаних із публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

При цьому, ч. 2 ст. 79 ЦПК України роз’яснює, що розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно п. 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення»ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

П. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7 - 93 від 21.01.1993 р. «Про державне мито»(із змінами та доповненнями) встановлює пільги щодо сплати державного мита, а тому від сплати державного мита звільняються позивачі - робітники - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.

Одночасно відповідно до змісту підп. „а” п. 1 ст. 3 зазначеного Декрету КМУ  розмір державного мита із позовних заяв складає 1% ціни позову, але не менше 3 та не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Підп. 1 ч. 1 ст. 80 ЦПК України зазначає, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

При розгляді справи по суті позовних вимог ані позивач, ані відповідач не надали судові доказів, понесення ними судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, й не вимагали присудження їх на свою користь пропорційно до розміру задоволених позовних вимог або пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Ч. 2 ст. 81 ЦПК України вказує на те, що розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюється КМУ.

ЦПК України у п. 1 ч. 3 ст. 81 зазначає, що не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про поновлення на роботі

П. 1 ч. 1 Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року (в редакції Постанови КМУ № 825 від 05.08.2009 року), розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру складає 120 грн.

Відтак, ухвалюючи рішення на користь позивача, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення його позову частково, стягнувши з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 8024,78 гривень, а тому з ДП «Макіїввугілля»ВП «Макіївський ремонтно-механічний завод»на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 80,25 грн. (із розрахунку: 1% х 8024,78 грн. = 80,25 грн.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього 200,25 грн.

Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову частково шляхом стягнення з відповідача, ДП «Макіїввугілля»ВП «Макіївський ремонтно-механічний завод», на користь позивача, ОСОБА_1, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 8024,78 гривень, поклавши на відповідача судові витрати по справі, від сплати яких на підставі вимог діючого законодавства України звільнено позивача. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 та 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 24 та 34 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями), ст. ст. 2, 4 та 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»від 19.10.2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями), п. п. 2, 3, 5, 7 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, п. 2.2. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004 року, ст. ст. 3 и 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7 - 93 від 21.01.1993 р. «Про державне мито»(із змінами та доповненнями), Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.05 р. «Про затвердження Порядку оплати витрати з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами та доповненнями), Постановою Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст. ст. 4, 8, 10, 11, 11-1, 38, 57, 58, ч. 1 та 3 ст. 60, ч. 1 та 4 ст. 61, ч. 1 - 3 ст. 79, ч. 1 ст. 80, ч. 2 и 3 ст. 81, ч. 1 та 3 ст. 88, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294, 296 та п. 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення»Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЕМСТВА «МАКІЇВВУГІЛЛЯ», ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «МАКІЇВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 8024,78 гривень (вісім тисяч двадцять чотири гривні 78 копійок).

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЕМСТВА «МАКІЇВВУГІЛЛЯ», ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «МАКІЇВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»на користь держави судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 80,25 гривень (вісімдесят гривень 25 копійок) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень (сто двадцять гривень 00 копійок), а всього 200,25 гривень (двісті гривень 25 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Вступна та резолютивна частина рішення було ухвалено, складено шляхом комп’ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті 18.03.2011 р.

Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 23.03.2011 р.

Суддя:                                                                                С. В. Мащенко