Справа № 2-а-1035/11

П О С Т А Н О В  А

 23.06.2011 року                                                    Тельманівський районний суд Донецької області

у складі: головуючого судді                                                                                       Ольховська О.В.,  

               при секретарі                                                                                                Папаяні С.М.,

          розглянувши в порядку скороченого провадження  в смт. Тельманове справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

                                                                      В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі  Донецької області, в якому зазначила, що вона є вдовою померлого ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда ІІ групи –ОСОБА_2

Відповідно до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір її пенсії по втраті годувальника має становити  не менше 50% від пенсії померлого чоловіка; крім того, згідно ст.52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вона має право на отримання щомісячної компенсації за втрату годувальника у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Позивачка  зазначила, що вона звернулась із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника до УПФУ в Тельманівському районі  Донецької області. Відповідач по справі всупереч діючому законодавству призначив їй пенсію по втраті годувальника та щомісячну компенсацію за втрату годувальника у розмірі, що не відповідає ст. ст. 54,52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку з чим просила задовольнити позовні вимоги, визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача, перевести її з пенсії по віку на пенсію по інвалідності померлого годувальника, зобов’язати відповідача  здійснити їй перерахунок і виплату пенсії у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника, з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком,  здійснити перерахунок і виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як вдові померлого годувальника –інваліда 2 групи по захворюванню, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, та з врахуванням підвищення до пенсії на 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність  відповідно до ст.ст. 49,52, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09.08.2010 року.

               Представник відповідача у судове засідання не з'явився,  надав до суду заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, визнати дії УПФУ в Тельмановському районі Донецької області  правомірними, справу розглянути у відсутність представника відповідача.

Відповідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з таких підстав.

               Судом  встановлено, що 20 лютого 1990 року між позивачем по справі та ОСОБА_2  було укладено шлюб.    ОСОБА_2  мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1,  виданого 13.02.2006  року,  і мав право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  Як вбачається з довідки № 017720, 20 січня 2006 року,  ОСОБА_2  повторно безстроково встановлено другу групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним із виконанням обов’язків  військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 15 квітня 2010 року, ксерокопія якого знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина –ліквідатора 1 категорії, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

 Згідно копії  довідки  № 329 від 19.05.2011 року,  ОСОБА_1  на день смерті чоловіка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала разом з ним та перебувала  на його утриманні.

Відповідно до ч.І ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника.

З матеріалів справи вбачається, що  позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з розміру його 50 % пенсії, а саме - державної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - 75% мінімальної пенсії за віком, передбачених ст. ст. 50 та 54 Закону N 796-ХІІ, а також компенсації за втрату годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як дружині померлого інваліда війни. Своїм листом відповідач відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на те, що розрахунок її пенсії проведено у відповідності із статтями 54, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказані факти сторонами не заперечуються.   Відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачки є неправомірною з наступних підстав.

Згідно із ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Розділ 8 Закону 796-ХІІ передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно з частинами 3, 4 статті 54 Закону 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком (для інвалідів 2 групи).

Відповідно до ч.І ст. 28 Закону України мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з ч.3 ст. 67 Закону 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.          Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.  

Згідно з ч.1 ст. 52 Закону 796-ХІІ щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Статтею 53 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ч.4 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  За таких обставин позивачка, як особа, померлий чоловік якої був визнаний інвалідом 2 групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом війни і як особа, що втратила годувальника, має право на отримання 50 % його пенсії та компенсацію і підвищення пенсії, розмір яких повинен розраховуватися, виходячи з положень ст.ст. 50, 52, ч.І ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ч.4 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Отже, вона має право на отримання 50% від пенсії, визначеної з розрахунку, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а також на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України та на підвищення пенсії, як дружині інваліда війни, на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Наявність такого права у позивачки є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).  Зазначені вище розміри пенсії та доплат, що визначені у кратному та процентному відношенні до мінімальної пенсії за віком мають обчислюватись з врахуванням того, що розмір мінімальної пенсії за віком відповідає прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка була чинною до внесення змін, внесених Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів»та визнаних неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р., а не постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Оскільки позивачка має право на отримання пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму,   перерахунок пенсії повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Тому слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у перерахунку пенсії у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили годувальника, визначеного законом. Відповідно до ст. 2 ч.І Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  Таким чином, для позивачки як особи, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної пенсії повинен розраховуватися, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

           Приймаючи до уваги вищевикладене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання дій управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області, щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника та відмови у перерахунку пенсії неправомірними  та вважає за необхідне зобов’язати відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника,  та здійснити  перерахунок із розрахунку 50% пенсії, встановленої законом для ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи: державної пенсії - не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії - 75% мінімальної пенсії за віком, при цьому мінімальну пенсію за віком обчислювати у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а також з врахуванням щомісячної компенсації за втрату годувальника із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та з врахуванням підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з 09 серпня 2010р., з урахуванням отриманих сум.

 Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний  строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачкою з поважних причин, оскільки встановлено, що позивачка є вдовою інваліда 2 групи, померлого внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації аварії на ЧАЕС, тому після смерті чоловіка за станом здоров’я не мала можливості звернутися з позовом раніше.

З огляду на викладене, за наявності заяви позивача про поновлення йому строку звернення до суду, суд вважає можливим причину пропущення позивачем процесуального строку, встановленого ст. 99 КАС України визнати поважною і вважає за можливе в порядку ст. 102 КАС України поновити йому строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь яким строком.

Згідно ст. 94 КАС України суд вважає, що оскільки сторони звільнені від сплати судового збору,  судові витрати слід віднести на рахунок держави.

       На підставі викладеного, керуючись п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, ст.ст.49-50,ч.4 ст.54, ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи», ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 8,10,11,14,15,23,69-71,79,86,87,98,104-106,159-163,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати поважною причину пропущення строку для звернення до суду.

         Поновити ОСОБА_1     строк звернення з адміністративним позовом до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії  – задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області, щодо відмови в переведенні ОСОБА_1  з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника, а також  в перерахунку  та виплаті пенсії ОСОБА_1, у зв'язку із втратою годувальника із розрахунку 50% пенсії, встановленої законом для ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи: державної пенсії - не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії - 75% мінімальної пенсії за віком, при цьому мінімальну пенсію за віком обчислювати у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а також з врахуванням щомісячної компенсації за втрату годувальника із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та з врахуванням підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з 09 серпня  2010р.  неправомірними.     

       Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника, здійснити їй перерахунок та виплату пенсії,  із розрахунку 50% пенсії, встановленої законом для ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи: державної пенсії - не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії - 75% мінімальної пенсії за віком, при цьому мінімальну пенсію за віком обчислювати у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а також з врахуванням щомісячної компенсації за втрату годувальника із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та з врахуванням підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з 09 серпня  2010р., з урахуванням отриманих сум.

Судові  витрати віднести на рахунок держави.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня  отримання її копії з одночасним надсиланням до суду апеляційної інстанції особою, яка її подає, копії  апеляційної скарги, а в разі надходження повідомлення про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді - протягом десяти днів з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя