ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.01.2008 | Справа №2-23/17473-2007А |
за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Перемога» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 4),
до відповідача Державної податкової інспекції в м. Євпаторія АР Крим, (97416, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Д.Ульянова, 2/40),
про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та податкових вимог,
суддя Іщенко Г.М.
при секретарі Лауман Ю.С.,
представники:
від позивача – Аркатова В.В. – представник, дов. від 26.11.2007р.
від відповідача – Безверха Ю.А. – головний державний податковий інспектор юридичного відділу, дов. № 3006/10/10-0 від 19.02.2007р.
Суть спору: Дочірнє підприємство «Санаторій «Перемога» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулось до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторія АР Крим про визнання нечинними податкового повідомлення – рішення №0001921501/0 від 15.08.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1809,34грн., першої податкової вимоги №1/351 від 05.09.2007р. та другої податкових вимоги №2/378 від 15.10.2007р. про сплату податкового боргу в сумі 1808,76грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки положенням діючого законодавства та фактичним обставинам, у зв’язку із чим, рішення прийняте на підставі вказаного акту є незаконним та таким, що підлягає визнанню нечинним.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що внаслідок порушення позивачем приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до підприємства застосовані штрафні санкції.
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд
встановив:
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
07.08.2007року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства Санаторій «Перемога» для дітей з батьками ЗАТ Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з питання своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за 2006р. (по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок), за результатами якої складено акт перевірки № 1145/15-1 від 07.08.2007р.
Як вбачається з даного акту перевірки, позивачем у порушення пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» несвоєчасно сплачено податок на прибуток по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань за 2006р. №2688 від 16.02.2007р., зокрема затримка сплати податкового зобов’язання склала 3 дні.
Даний акт перевірки покладено в основу податкового повідомлення-рішення № 0001921501/0 від 15.08.2007р., яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 1809,34грн.
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно акту звірки між сторонами, без урахування зобов'язань за 4 квартал 2006р., за даними особового рахунку, Дочірнє підприємство «Санаторій «Перемога» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» має переплату з податку на прибуток в розмірі 1874,58грн., (аркуш справи 12).
З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2006р. позивачем до інспекції подана податкова декларація за 11 місяців 2006 року, в якій самостійно визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1194,00грн., сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року в рядку 15 декларації визначена в розмірі 1194,00грн., а авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, у рядку 20 декларації визначено в сумі 21162,00грн., (аркуш справи 13)
Також, 09.02.2007р. позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2006 рік, в якій у вищевказаних рядках помилково зазначені нульові показники, у зв'язку з чим в лютому 2007р. підприємством до даної декларації подані уточнюючі розрахунки, зокрема 16.02.2007р. позивачем подано уточнюючий розрахунок, в якому до рядків 15 та 20 внесені зміни, внаслідок чого донараховано податкового зобов'язання в розмірі 19968,00грн., але не внесено відповідних змін до рядку 13 декларації, (аркуш справи 15), а уточнюючим розрахунком, поданим 19.02.2007р. - до рядку 13 декларації - зменшення нарахованої суми податку на суму 21162,00грн.
Внаслідок вказаного до особового рахунку підприємства відповідачем внесені наступні зміни: 16.02.2007р. відображені донараховані зобов'язання в розмірі 18093,42грн. (19968,00грн. донарахування - 1874,58грн. переплата), а погашення (сплата) зобов'язання в розмірі 18093,42грн. - 19.02.2007р. внаслідок отримання уточнюючого розрахунку, яким внесені зміни до рядку 13 декларації
Пункт 5.1 статті 5 Закону України № 2181-Ш передбачає, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим і не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок
На думку податкового органу, позивачем порушений граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18093,42грн. на 3 дні (з 16.02.2007р. по 19.02.2007р.).
Однак, поза увагою відповідача залишився той факт, що підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до Податкового роз'яснення щодо граничних строків сплати податкового зобов'язання, визначеного платником у новій (уточненій) податковій декларації, що містить виправлені показники, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2002р. № 503, граничний строк сплати податкового зобов'язання, визначеного платником податків у поданій ним новій (уточненій) податковій декларації (в тому числі самостійно нарахованого штрафу у розмірі десяти відсотків від суми недоплати), співпадає з граничним строком погашення податкового зобов'язання за той звітний (податковий) період, на який припадає дата подання нової (уточненої) податкової декларації. Визначений у такому порядку граничний строк сплати використовується для відображення в обліку суми збільшення податкового зобов'язання (в тому числі самостійно нарахованого штрафу), визначеного платником податків у поданій ним новій (уточненій) податковій декларації. Отже, якщо ж у новій (уточненій) податковій декларації платником податків заявляється зменшення попередньо визначеного ним податкового зобов'язання, то сума такого зменшення податкового зобов'язання проводиться в обліку за датою фактичного подання такої нової (уточненої) податкової декларації.
Ці роз’яснення Державної податкової адміністрації України розцінюються судом відповідно до вимог підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» як податкове роз’яснення. В силу вимог підпункту «д» підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення.
Таким чином, слід зробити висновок, що граничним строком сплати позивачем податкового зобов’язання, визначеного в уточнюючому розрахунку від 16.02.2007р. (перший квартал 2007 року) є травень 2007року.
А, приймаючи до уваги, що визначене позивачем 16.02.2007р. податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 18093,42грн. погашено шляхом подачі уточнюючого розрахунку 19.02.2007р., суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів порушення Дочірнім підприємством «Санаторій «Перемога» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що застосування до Дочірнього підприємства «Санаторій «Перемога» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання в сумі 1809,34грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню є неправомірним і висновки акту перевірки від № 1145/15-1 від 07.08.2007р. згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 86,69,70 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається акт перевірки від № 1145/15-1 від 07.08.2007р. як доказ встановлення фактів порушень позивачем вимог статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
При цьому суд виходить з того, що акт перевірки № 1145/15-1 від 07.08.2007р. є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Відповідач не надав докази, що спростовують доводи позивача.
Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його нечинним.
Крім того, суд вважає, що формування і направлення першої податкової вимоги №1/351 від 05.09.2007р. та другої податкових вимоги №2/378 від 15.10.2007р. про сплату податкового боргу в сумі 1808,76грн.є необґрунтованим, а податкові вимоги підлягають визнанню нечинними з наступних обставин.
Згідно підпункту 6.2.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» органи державної податкової інспекції спрямовують платнику податків податкову вимогу у разі невчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання.
Відповідно пункту 3.1 Порядку напряму органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків податкові вимоги формуються виключно по узгоджених сумах податкових зобов’язань, несплачених платником податків у встановлені строки.
Враховуючи, що позивачем не порушені строки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток, формування на направлення на адресу підприємства податкових вимог є неправомірним.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. №02-5/35 (з подальшими змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства – позивача у справі.
Згідно статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошено в судовому засіданні 29 січня 2008року.
У повному обсязі постанову складено 01 лютого 2008 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим №0001921501/0 від 15.08.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1809,34грн.
3. Визнати нечинними першу податкову вимогу Державної податкової інспекції в м.
Євпаторія АР Крим №1/351 від 05.09.2007р. про сплату
податкового боргу в сумі 1808,76грн. та другу податкову вимогу Державної
податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №2/378 від
15.10.2007р. про сплату податкового боргу в сумі 1808,76грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Санаторій «Перемога» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», (адреса: 97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 4, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 13786657, банківські реквізити: рахунок 26007000084 у філії «Євпаторія-Грант», МФО 324690) 3,40грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.