Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц –3626/ 11 Головуючий у 1 інстанції: Глянь С. І.
Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Коверзнєві М. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до СВК «Світанок», Запорізької регіональної філії ДП «Центр державних земельних кадастрів»про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05.05.2008 року уклав з відповідачем два договори оренди земельних ділянок, площею 7,69 га кожна, розташованих на АДРЕСА_1, які належать йому на підставі Державних актів про право власності на земельні ділянки НОМЕР_1, зареєстрований 15.01.2003 року за № 1297 та НОМЕР_2 ,зареєстрований 15.01.2003 року за № НОМЕР_3
Договори були укладені строком на 10 років та встановлена орендна плата в розмірі 1,5 % грошової оцінки земельної ділянки.
Восени 2010 року йому стало відомо, що відповідно до Указу Президента України від 19.08.2008 року запроваджено плату за оренду земельних ділянок не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, у зв’язку з чим він звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до договору оренди, в задоволенні якої йому було відмовлено.
Договори не були своєчасно зареєстровані, а лише після його звернення до відповідача.
Посилаючись на викладенні обставини ,позивач просив визнати недійсними договори оренди землі та державну реєстрацію.
Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_3, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції таобставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 05 травня 2008 року було укладено два договори оренди земельних ділянок, які належать позивачу на праві приватної власності , строком на 10 років, вони зареєстровані у Токмацькому райвідділі ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинені записи за № №НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 25.11.2010 року
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
До вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься і волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом цієї норми закону ніхто не може бути примушений до укладення договору, що не відповідає його волі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Принцип свободи договору передбачає, як це закріплено у ст. 627 ЦК України, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі у контрагентів та визначенні умов договору тощо.
Належною формою договору оренди у відповідності до ст. 14 Закону України „ Про оренду землі” є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218 ЦК).
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст.ст10,11,60 ЦПК України зобов’язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оспорювані позивачем угоди укладені у письмовій формі з додержанням вимог ст. 203 ЦК України, позивачем не надано, а в судовому засіданні не встановлено ,підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
При вирішенні даного спору судом з достатньою повнотою та всебічністю досліджено надані сторонами докази, вірно встановлено фактичні обставини справи і визначено відповідно до них правовідносини та правильно застосовано норми матеріального й процесуального права.
Суд правильно відхилив доводи щодо несвоєчасної реєстрації договорів і внесення змін до договору, оскільки ці обставини не можуть бути підставою для визнання договору недійним.
Доводи апеляційної скарги грунтуються на помилковому ототожнені понять ,підстав та наслідків визнання правочину недійсним та розірвання договору.
Підстави для визнання договору недійсним і правові наслідки недійсності правочину за юридичною природою суттєво відрізняються від підстав розірвання договору й відповідно правових наслідків його розірвання.
Права особи, у разі несумлінного виконання або невиконання умов договору, істотної зміни обставин не підлягають захистові шляхом визнання його недійсним з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення позову про розірвання або зміну такого договору, якщо є підстави, передбачені статтею 651 ЦК України, із застосуванням правових наслідків такого розірвання чи зміни.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі
Позивач заявив вимоги про визнання договорів недійсними, вимогу про зміну чи розірвання договору купівлі - продажу не ставив, суд вирішував спір і відмовив у позові про визнання договорів недійсними. Однак всупереч зазначеним вимогам і ст.ст.213,214 ЦПК України суд в рішення включив судження щодо виконання умов договору про сплату орендної плати, відсутності підстав для розірвання договорів оренди землі ,що виходить за межі розглянутої справи. Проте це не впливає на правильність висновків суду щодо відсутності підстав для визнання договорів оренди землі недійсними.
У відповідності до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 307, 308 колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2011 року залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини рішення судження щодо виконання умов договору про сплату орендної плати, відсутності підстав для розірвання договорів оренди землі .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: