П О С Т А Н О В А                         № 2-а-4589/2011

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 червня 2011 року    Совєтський районний суд м.Макіївки Донецької області    в складі:

головуючого  судді     Слабкіної О.А.

при секретарі               Ружинській О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської  Ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення, – 

  В С Т А Н О В И В :

        Позивач звернувся до суду 04.05.2011 року  з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є  інвалідом 2-ї  групи і знаходиться на обліку в Совєтському УПСЗН м. Макіївки. Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи»їй передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат за 2002-2005, 2007, 2010 рік  та   за 2008, 2009 роки  у розмірі  4 мінімальних заробітних плат, встановлених  на момент  виплати. Проте, Совєтське УПСЗН нараховувало і виплачувало  значно меньши суми, що є протиправним. Через  вищезазначене він  звернувся до суду  і просить  задовольнити  його  вимоги, визнавши  дії відповідача протиправними  та зобов’язати  відповідача  провести  йому доплату  сум  допомоги на  оздоровлення, як  передбачено  Законом України.

         24 травня 2011 року  у попередньому судовому засіданні  було постановлено ухвалу про  залишення  без розгляду в частині позовних  вимог про  перерахунок  та виплату  недоотриманих сум щорічної компенсації  на оздоровлення  за 2002-2005, 2007 та  з 01.01.2010 року  по 04.11.2010 року  в розмірі  5 мінімальних  заробітних плат, встановлених на момент виплати, за 2008 та 2009 року  у розмірі  4  мінімальних  заробітних  плат, встановлених на  момент виплати. Зазначена  ухвала оскаржена позивачем  до  Донецького апеляційного адміністративного суду.

          Позивач з’явився в судове засідання  і  підтримав заявлені вимоги.

          Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про слухання справи був повідомлений. Проте, в наданих  суду  запереченнях  до позову,  висловлено  прохання  розглянути справу у відсутність представника відповідача.

         З тексту заперечень та додатку до заперечень, що надійшли до суду вбачається,   що на підставі  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз’яснення порядку застосування закону провадиться у Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевими органами виконавчої влади та іншими. Відповідно до п.3 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення.  Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Частиною 2 ст.95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносити в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України. Однак, ст.2 Закону України «Про встановлення розміру заробітної плати», які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, зазначено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України. Згідно до Законів України, якими встановлюються розмірі мінімальної заробітної плати, до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах, для розрахунків яких застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України було надано право здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини державного бюджету України. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених ПКМУ № 562. Тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вказаною постановою Кабінету міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», установлені конкретні розмірі такої допомоги в твердій грошовій сумі. Отже, станом на 24.05.2011  року позивачу виплачена нарахована у грудні 2010 року компенчація  на оздоровлення  за 2010 рік  у розмірі 120.00 грн. в повному обсязі, а саме:  27.01.2011 рік виплачено 09.00 грн., 02.03.2011 року виплачено 50.00 грн.  та  12.04.2011 року виплачено 61.00 грн.

           Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши надані докази, вважає, що заявлені позовні вимоги  позивача в  частині   вимог про  перерахунок  та виплату  недоотриманих сум щорічної компенсації  на оздоровлення з 04.11.2010 року підлягають  задоволенню з наступних підстав.

           Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Совєтської райадміністрації Макіївської міської Ради, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії  НОМЕР_1, виданий 05 лютого 2010 року ( безстрокове) та вкладеною до нього серії НОМЕР_2, в зв’язку з чим має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

              Як вбачається з довідки МСЕК серії ДОН -04 № 038830, 01.02.2010 року  позивачу встановлена друга група інвалідності. Захворювання пов’язано з ліквідацією наслідків аварій на ЧАЕС.

          Копією заяви позивача від 28.02.2011 року  підтверджено, що він  звернувся  до відповідача  з вимогою про перерахування і виплату недоотриманих ним  сум  щорічної  грошової допомоги на  оздоровлення, яка прийнята відповідачем.

          З копії листа  від 10.03.2011 року за № 07-365  вбачається, що  позивач,  впереше,  звернувся  до відповідача  з вимогою про перерахунок та проведення доплат до виплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення.

          До суду  за  захистом  своїх  прав позивач  звернувся  04 травня 2011 року, що відповідає  вимогам ст. 99 КАС України.

           У відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на щорічну правову допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

          Фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до ст. 63 цього Закону, здійснюються за рахунок державного бюджету. Виплата разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених ст. 48 вказаного Закону, відповідно до ч. 3 ст. 48 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Таким чином, на відповідача покладений обов’язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          З відповіді відповідача від 24.05.2011 року № 01-940-6/1  вбачається, що щорічну допомогу на оздоровлення позивачу за 2010 рік було нараховано у розмірі 120 грн. і  виплати проведені частками, а саме: 27.01.2011 рік виплачено 09.00 грн., 02.03.2011 року виплачено 50.00 грн.  та  12.04.2011 року виплачено 61.00 грн.

          Таким чином, судом встановлено, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення позивачу,  відповідач всупереч вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір зазначеної допомоги для категорії осіб, до яких відноситься позивач,   встановлений  в  2010 році у розмірі 120 грн.

          Спору про право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення між сторонами немає, спір виник тільки про розмір вказаних виплат.

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

          Відповідно до принципу верховенства права та законності –суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу –акти Президента України, Постанови Верховної Ради України, Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, підлягають оцінці їх відповідності як Конституції України так і Закону. У випадках встановлення судом невідповідності чи суперечності нормативно –правового акту, який підлягав застосуванню, законові, суд зобов’язаний застосувати Закон, що регулює ці правовідносини.

          Виходячи з загальних засад пріоритетності Законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не постанови КМУ № 562.

          Таким чином, відповідно до вимог вище зазначених законів України відповідач за 2010 рік  повинен був виплатити   позивачу   щорічну допомогу  на  оздоровлення  у розмірі  5  мінімальних  зарплат на момент  виплати.  

         Враховуючи  наведене, на підставі наданих та оцінених доказів, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1,  а саме: визнати  дії  відповідача у  відмови в нарахуванні, виплати  позивачу    щорічної допомоги на оздоровлення за 2010  рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  протиправними   та  зобов’язати відповідача  провести   нарахування    та     виплатити   позивачу    щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент її виплати, з урахуванням нарахованої і виплаченої суми.  

       Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 185, 186, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», суд -  

  П О С Т А Н О В И В:

       Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення  за 2010 рік -  задовольнити.

        Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради у  відмови в нарахуванні та виплати  ОСОБА_1   щорічної допомоги на оздоровлення за 2010  рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  протиправними.   

        Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради      провести       нарахування    та     виплатити   ОСОБА_1    щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент її виплати, з урахуванням нарахованої і виплаченої суми.   

         Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови суду.  

        Суддя                                                                                                             О.А. Слабкіна