ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" січня 2008 р. Справа № 10/196-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Овдіної Ю.Б. - представника за довіреністю № 2-17 від 26.12.2007р., від відповідача: Каленського І.В.- представника за довіреністю № 01/08-Д від 01.01.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "21" вересня 2007 р. у справі № 10/196-07 (Даценко М.В.)
за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця
про стягнення 1752105,50грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.07р. у справі №10/196-07 позов ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 1752105,50грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 730076,69 грн. основного боргу, 147140грн. 3% річних, 352288,75грн. інфляційних нарахувань, 48269,52грн. 7% штрафу, 12777,74грн. відшкодування витрат по сплаті держмита та 86,05грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті заявлених вимог (474330,54грн.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 147140 грн. 3% річних, 352 288,75грн.інфляційних нарахувань та 7% штрафу в розмірі 48269,52грн.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, порушенням судом першої інстанції при прийнятті судового акту норм матеріального та процесуального права, а саме:
-09.11.2005р. ухвалою господарського суду Вінницької області було порушено справу про банкрутство ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та відповідно до п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, суд всупереч чинному законодавству стягнув з відповідача штраф, інфляційні та річні, тобто штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваного рішення суттєво різняться одна від одної, оскільки мотивуючи рішення місцевий господарський суд вказує на необгрунтованість заявлених позовних вимог в розмірі 477379,84 грн., однак, в резолютивній частині зазначає про відмову в стягненні 474330,54 грн.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, його представник в засіданні суду заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
29.11.2005р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Виконавець) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (Замовник) було укладено договір №115-703 на транспортування природного газу для потреб населення (а.с.9-12).
Відповідно до п.1.1 даного договору позивач зобов'язався здійснювати транспортування природного газу до пунктів призначення - газорозподільчих станцій, а відповідач взяв зобов'язання щодо сплати за транспортування газу встановленої плати.
Термін дії договору в частині надання послуг встановлено до 31.12.2006р., а в частині проведення розрахунків за послуги - до 31.01.2007р. (п.11.1 договору).
Виконавець та Замовник неодноразово вносили зміни та доповнення до умов договору щодо об'єктів транспортування та проведення розрахунків (а.с.13-18).
Протягом 2006р. позивач передав відповідачу 649961,906 тис.куб.м природного газу на загальну суму 21149308, 42 грн., що підтверджується узгодженими актами здачі-приймання послуг по транспортуванню газу (а.с.24-35).
Відповідач свої зобов'язання виконав лише частково, сплативши позивачу за надані послуги з транспортування газу 20419231,73грн. Як наслідок, утворилася заборгованість в розмірі 730076, 69грн., що спонукало позивача звернутись в суд з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 1752105,50грн., з яких 730076, 69грн.-основний борг, 462133,34грн.-пеня, 355338,05грн.-інфляційні нарахування, 150189,30грн. 3% річних та 51318,82грн. 7% штрафу.
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляють обов'язок доказування та подання доказів між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення.
Докази на підтвердження належним чином проведеного відповідачем розрахунку за послуги по транспортуванню газу в матеріалах справи відсутні.
За змістом ст.ст.610,612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При розрахунку суми заборгованості, заявленої до стягнення, позивач цілком правомірно врахував приписи ст.625 Цивільного кодексу України та нарахував 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ч.2 вказаної статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, місцевий господарський суд, перевіривши та уточнивши розрахунок позивача, дійшов вірного висновку про законність заявлених останнім вимог в частині стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних.
Крім того, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" заявила про стягнення з боржника за неналежне виконання зобов'язань за договором від 29.11.2005р. пені та 7% штрафу.
Зважаючи на те, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005р. порушено провадження у справі №10/176-05 про банкрутство ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та, відповідно до ч.4 ст.12 Закону України про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, а також враховуючи, що на час прийняття судом рішення у справі №10/196-07 дія мораторію не припинена, господарський суд дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та правомірно відмовив в стягненні пені.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 7% штрафу, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів штрафні санкції не нараховуються.
Відповідно до норми, закладеної в ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не грунтуються на чинному законодавстві та спростовуються матеріалами справи, а тому не беруться судовою колегією до уваги.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення господарського суду Вінницької області скасуванню в частині стягнення 7% штрафу та зміні в частині стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 21 вересня 2007 року у справі № 10/196-07 скасувати в частині стягнення 7% штрафу в сумі 48 269 грн. 52 коп.
Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові та змінити в частині стягнення судових витрат.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
"Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21000, м.Вінниця, пров.Щорса, код. п/р № 260053021146 в АКБ "Укрсоцбанк" м.Вінниця МФО 302010, код ЄДРПОУ 03338649) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01-21, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1 п/р 2600900120001 в ОПЕРУ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 300023, код ЄДРПОУ 30019801) 730076,69 грн. основного боргу, 147 140 грн. 3% річних, 352 288,75 грн. інфляційних нарахувань, 12 293,05 грн. відшкодування витрат на держмито, 82,79 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити."
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.
4. Справу № 10/196-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя:
судді:
Віддрук. 4 прим.
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу 4-в наряд