У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.01.08 Справа №8/136/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Колодій Н.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі Акімовій Т.М.
В присутності представників від позивача - Яценко Я.В., довіреність № 10/11634-232 від 26.11.2007 р., від відповідача представник - не з’явився;
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2007 р. колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Запорізької теплової електростанції на рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2007 р. по справі № 8/136/07
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Запорізької теплової електростанції, м. Енергодар Запорізької області (далі ВАТ «Дніпроенерго»);
до відповідача: Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло - водоканал», м. Енергодар Запорізької області (далі КП «ВК «Тепло - водоканал»);
про стягнення 8357655,97 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію за договором № 30 від 19.01.2006 р., 5000915,58 грн. пені, 82241,69 грн. річних та 274467,58грн. втрат від інфляції грошових коштів
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 105 від 28.01.2008 р. справу № 8/136/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (доповідач), Колодій Н.А., Мірошниченко М.В., якою справа прийнята до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2007 р. по справі № 8/136/07 (суддя Попова І.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП «ВК «Тепло - водоканал» на користь ВАТ «Дніпроенерго» в особі Структурного підрозділу Запорізької теплової електростанції 8054348,56 грн. основного боргу, 82241,69 грн. річних процентів, 274467,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 24225,48 грн. судових витрат.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Зазначає, що в редакції змін до пункту 5.1 договору № 30 нові тарифи починають діяти не з 15.10.06 р., а з 25.11.06 р., оскільки відповідач не надав суду доказів оплати боргу перед позивачем, суд першої інстанції вважає, що вимоги про стягнення 8054348,56 грн. основного боргу за період з лютого 2006 р. по січень 2007 р. за договором № 30 від 19.01.2006 р. підтвердженими доданими розрахунками та підлягають задоволенню. До того ж, ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, суд першої інстанції вважає вимоги про стягнення річних процентів, нарахованих за період з 19.02.2006 р. по 15.02.2007 р., в сумі 82241,69 коп. та 274467,18 грн. втрат від інфляції грошових коштів за зазначений період правомірними. Вимоги щодо стягнення пені в сумі 500915,58 грн., нарахованої з 19.02.2006 р. по 15.02.2007 р., на думку господарського суду є такими, що не підлягають задоволенню, як нормативно необґрунтовані.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, КП «ВК «Тепло - водоканал», відповідач у справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та порушені норми матеріального та процесуального права. Вважає, що зобов’язання щодо сплати за умовами договору повинні виконуватись стороною починаючи з 27.04.2007 р., тобто з моменту набрання законної сили рішення суду про зміну договору, а отже правових підстав щодо стягнення сум заборгованості починаючи з жовтня 2006 р. у позивача немає. Отже, на думку відповідача, ця частина позовних вимог є не обґрунтована та не вмотивована. Заявник апеляційної скарги просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2007 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
Представник КП «ВК «Тепло - водоканал» в судове засідання не з’явився про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь в судовому процесі не скористався.
Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Запорізької теплової електростанції, позивач по справі, у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що доводи відповідача з приводу застосування тарифів, встановлених додатковою угодою від 12.10.2006 р. до договору № 30 з моменту вступу в законну силу рішення по справі № 8/10д/07 помилкові, адже теплова енергія, що відпускалася відповідачу, йде на опалення міста і строк запровадження нових тарифів узгоджений представниками всіх заінтересованих сторін. На думку позивача, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтовані, сторони в укладеному договорі самостійно передбачили, що при зміні тарифів на теплову енергію урядовими та державними органами України, сума сплати за поставлену теплову енергію перераховується з моменту введення нових тарифів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
За клопотанням представника позивача судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за його згодою в судовому засіданні 29.01.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
19.01.2006 р. сторонами по справі укладено договір № 30 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі договір постачання № 30), за умовами якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію в необхідних йому обсягах, а відповідач – оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в узгоджений термін та на умовах, встановлених договором.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2007 р. по справі № 8/10д/07 внесено зміни до зазначеного договору. Відповідно до п. 5.1 договору, за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води в межах договірної величини відповідач зобов’язався оплатити позивачу по діючим тарифам, які затверджені Розпорядженням Запорізької облдержадміністрації № 143 від 08.04.2004 р. за 1 Гкал теплової енергії 36,64 грн. (в т.ч. ПДВ – 6,11 грн.), а з 25.11.2006 р. по тарифам, затвердженим Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1304 від 15.10.2006 р. за 1 Гкал теплової енергії 126,56 грн. (в т.ч. ПДВ – 21,09 грн.).
ВАТ «Дніпроенерго» заявлено позов до господарського суду про стягнення заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію, який частково задоволено господарським судом, з чим не погоджується відповідач та оскаржує рішення суду в апеляційному порядку.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Сутність спору між сторонами по даній справі полягає у застосуванні строку зміни тарифів за спожиту теплову енергію.
Згідно останньої частини п. 5.1 договору постачання № 30 (в первинній редакції) при зміні тарифів на теплову енергію сума оплати за відпущену теплову енергію перераховується з моменту введення нових тарифів та доводиться в письмовій формі до споживача, тобто відповідача.
Господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 12.02.2007 року у справі № 8/10д/07, залишеним без змін відповідно до постанови Вищого господарського суду від 29.10.07 р., позов ВАТ «Дніпроенерго» до відповідача КП «ВК «Тепло-водоканал» про узгодження змін до договору № 30 від 19.01.2006 р. задовольнив частково: узгодив зміни до договору № 30, в редакції від 12.10.2006 р., запропонованій ВАТ «Дніпроенерго» в наступній редакції пунктів: «П. 5.1. За отпущенную тепловую энергию в виде горячей воды в пределах договорной величины, указанной в Приложениях № 1, № 1а, № 1б к настоящему договору «Потребитель» оплачивает «Энергоснабжающей организации» по действующим тарифам, утвержденным Распоряжением Запорожской облгосадминистрации № 143 от 08.04.2004 р. за 1 Гкал тепловой єнергии 36,64 грн. (в т. ч. НДС - 6,11 грн.), а с 25.11.2006 г. по тарифам, утвержденным Постановлением Национальной комиссии регулирования электроэнергетики Украины № 1304 от 15.10.2006 г. за 1 Гкал тепловой єнергии 126,56 грн. (в т.ч. НДС -21,09 грн.). В соответствии с п. п. 9.1.9 Правил пользования тепловой энергией от 06.12.81 г. № 310 «Потребитель» возмещает «Энергоснабжающей организации» затраты, связанные с невозвратом сетевой воды исходя из стоимости получения и приготовления химочищенной воды, на основании акта о количестве подпиточной воды, оформленного согласно п. 4.2 настоящего договора. Стоимость 1 тонны химочищенной (подпиточной) воды определяется согласно калькуляции “Энергоснабжающей организации”и на дату подписания Дополнительного соглашения составляет 3,4 грн. (в т.ч. НДС - 0,57 грн.)". При изменении тарифов на тепловую энергию сумма оплаты за отпущенную теплоэнергию пересчитывается с момента введення новых тарифов и в письменном виде с уведомлением доводится до «Потребителя».
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, судовим рішенням по іншій справі, в якій брали участь ті самі сторони, що і по даному спору, встановлено дату запровадження нових тарифів – 25.11.06 р. за договором постачання № 30.
Посилання апелянта на ч. 3 ст. 653 ЦК України, відповідно до якої якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили є неналежним, оскільки в даному випадку змінюється зобов’язання відповідача щодо моменту сплати за новими тарифами, але ж не факт введення нових тарифів відповідно до Постанови НКРЕ України № 1304 від 05.10.06 р. - з 25.11.06 р.
Доводи відповідача щодо застосування норм Закону України «Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності» від 11.09.03 р. № 1160-IV є необґрунтованими з наступних підстав.
Згідно ст. 3 вказаного Закону його дія не поширюється, зокрема, на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям: актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи;
Крім того, відповідно до п. 3 Указу Президента України «Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України» від 21.04.98 р. за № 335/98 на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики не поширюється дія Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади» в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Комісії щодо функціонування ринків, що регулюються Комісією.
Таким чином, Постанова НКРЕ України № 1304 від 05.10.06 р. не підпадає під дію Закону України «Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності», оскільки не є регуляторним актом, стосується виключного кола осіб - тобто ВАТ «Дніпроенерго» та містить індивідуально-конкретні приписи.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив, що вимоги про стягнення річних процентів, нарахованих за період з 19.02.2006 р. по 15.02.2007 р., в сумі 82241,69 коп. та 274467,18 грн. втрат від інфляції грошових коштів за зазначений період є обґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло – водоканал», м. Енергодар залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2007 р. по справі № 8/136/07 - без змін.
Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 30.01.2008 р.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Колодій Н.А. Мірошниченко М.В.