ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2006 р. Справа № 215/4-06
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу
за позовом | Першого заступника прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Білоцерківської об‘єднаної державної податкової інспекції |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю „Каменяр-Агро”, с. Скребиші |
третя особа | Білоцерківське відділення Державного казначейства |
про | стягнення 3000,00 грн. |
секретар судового засідання: Холоденко Н.О.
за участю представників:
від позивача | Віятик Н.В. за дов., від 19.01.2006 р. № 1414 |
від прокуратури | Шокіна Т.В., за посвідченням № 209; |
від відповідача | не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належно |
від третьої особи | Козоріз І.В. за дов., від 26.06.2006 р. № 809/03 |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.09.2006р. о 11 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.09.2006р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
Обставини справи:
Першим заступником прокурора в інтересах держави в особі Білоцерківської об‘єднаної державної податкової інспекції до господарського суду Київської області був заявлений позов про стягнення 3000,00 грн. заборгованості за надану КСП „Маяк”, правонаступником якого є ТОВ „Каменяр-Агро”, бюджетну позичку згідно договору від 15.02.1999 року № 12 укладеного між Відділенням Державного казначейства в Білоцерківському районі та ТОВ „Каменяр-Агро” на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 року № 1953 “Про фінансове забезпечення сільськогосподарських товаровиробників технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році” та на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 13.03.1998 року № 116.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.06р. відкрито провадження у даній адміністративній справі.
Враховуючи, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, справа відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та прокурату, суд,
встановив:
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 220 від 26.02.1998 “Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році” та на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 13.03.1998 року № 116 між відділенням Державного казначейства України в Білоцерківському районі та КСП „Маяк”, правонаступником якого є ТОВ „Каменяр-Агро”, був укладений договір від 15.02.1999 року № 12 про фінансової забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки для проведення весняно-польових робіт в 1999 році шляхом оплати поданих рахунків на запасні частини, ремонтні матеріали та послуги ремонтних підприємств в сумі 3000,00 грн.
Кінцевим терміном повернення наданої фінансової допомоги відповідно до листа Білоцерківської ОДПІ № 52018/7/24-005 визначено 01.10.99р. Відповідач свої зобов'язання по поверненню позички загалом на суму 3000,00 грн. своєчасно та в повному обсязі не виконав.
Позов було пред’явлено першим заступником прокурора в інтересах держави в особі Білоцерківської об‘єднаної державної податкової інспекції.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості з ТОВ „Каменяр-Агро” за бюджетними позичками, виданими на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 220 від 26.02.1998 “Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році”
Договори про фінансової забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки для проведення весняно-польових робіт в 1999 році за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України на умовах їх повернення до бюджету не є угодами цивільно-правового характеру, оскільки їх було укладено територіальним органом Держказначейства України на виконання вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України, порядок стягнення заборгованості з таких позичок до бюджету врегульовано спеціальним законодавством, тому згідно з ст. 2 ЦК УРСР від 18.07.63, ст. 1 ЦК України від 16.01.2003 до правовідносин сторін за справою, які за своєю сутністю є бюджетними, цивільне законодавство, в т.ч. строки позовної давності, відповідальність за порушення договірних зобов'язань тощо, не застосовуються.
Одночасно абзацом 2 преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.
Згідно вимог статті 22 Закону України „Про державний бюджет на 2006р”, (чинний на час подання позовної заяви) органи державної податкової служби України в 2006р. визнані органом стягнення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.
На час прийняття рішення у справі заборгованість у сумі 3000,00 грн. за надану колективному сільськогосподарському підприємству ”Маяк”, правонаступником якого є ТОВ „Каменяр-Агро”, бюджетну позичку згідно з договором від 15.02.1999 року № 12 укладеним між Відділенням Державного казначейства у Білоцерківському районі та ТОВ „Каменяр-Агро”, відповідачем не погашена.
За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення 3000,00 грн. заборгованості за бюджетною позичкою, суд визнає правомірними та обґрунтованими, у зв’язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до ч. 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
постановив:
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Каменяр-Агро” (09136, Київська обл., Білоцерківський район, с. Скребиші, вул. Комсомольська, 3/а, код 19418966) в доход державного бюджету України (р/р 31133406600043 в Білоцерківському ВДК, одержувач –УДК в Київській обл., МФО 821018, код платежу 263300) - 3000 (три тисячі гривень) 00 коп. заборгованості за бюджетною позичкою.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Попікова О. В.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –26.09.2006 року.