Справа № 11-290/2011
Категорія ч.1 ст. 366 КК України
Головуючий у 1 інстанції Міськевич О.Я.
Суддя-доповідач Фіцак Т.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Фіцака Т.Д.,
суддів Хруняка Є.В., Поповича С.С.,
з участю прокурора Журавльова Є.Є.
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Надвірнянського районного суду від 04 квітня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з професійно-технічною освітою, розлучений, приватний підприємець, громадянин України, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання за :
- ч. 2 ст. 172 КК України у виді 1100 грн. штрафу;
- ч. 1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України –850 грн. штрафу без позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 1100 грн. штрафу без позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.
Цивільний позов прокурора Надвірнянського району в інтересах держави до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1080 грн. –залишено без розгляду.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він будучи приватним підприємцем, наділений правом прийому на роботу, звільнення з роботи, несучи відповідальність за дотримання вимог трудового законодавства, будучи наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями прийняв на роботу на посаду вантажника неповнолітнього ОСОБА_3- ІНФОРМАЦІЯ_4.
Протягом червня 2010 року - лютого 2011 року ОСОБА_3 виконував трудові обов'язки вантажника, підлягав внутрішньому трудовому розпорядку, отримував заробітну плату за виконану роботу. Тобто ОСОБА_3 перебував у фактичних трудових відносинах з ОСОБА_2 та ніс повний обсяг прав та обов'язків працівника, прийнятого на роботу згідно трудового договору. Однак, ОСОБА_2 діючи умисно, в порушення ст. ст. 21, 22, 24. 24-1 Кодексу законів про працю України не уклав трудовий договір з ОСОБА_3, чим обмежив трудові права працівника та грубо порушив законодавство про працю.
В результаті відсутності укладеного та належним чином оформленого трудового договору і ОСОБА_3, останній втратив весь обсяг прав працівника, що надані та забезпечуються державою, тобто право на пенсійне забезпечення за стажем роботи, право на відпустки, право на відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, право на загальнообов'язкове соціальне страхування, тощо.
Крім того, ОСОБА_2 протягом червня 2010 року - лютого 2011року в ході подання звітних документів до Коломийської ОДПІ до офіційних звітних документів: звіту суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку, вносив завідомо неправдиві відомості про кількість найманих працівників. З метою ухилення від сплати відповідних внесків, не відображав факт існуючих трудових відносин з найманим працівником ОСОБА_3 В результаті таких протиправних дій ОСОБА_2 не сплатив податкових зобов'язань в сумі 1080грн 00 коп.
У поданій апеляції прокурор, посилається на те, що судом при призначенні покарання безпідставно застосовано ст.69 КК України, оскільки санкція статті 366 ч.1 КК України передбачає два види покарання: штраф до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Покарання у виді штрафу є самостійним і не може в даному випадку застосовуватись додаткове покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Просить вирок змінити, виключивши з резолютивної частини ст. 69 КК України щодо незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив вирок змінити у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, засудженого, який погодився з апеляцією, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні ним злочинів є належно обґрунтованим та підтверджений сукупністю доказів, яким суд дав відповідну оцінку.
Однак, що стосується застосування судом кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_2 на думку колегії суддів допущена помилка.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Проте суд, порушуючи вказані вимоги закону і визнавши ОСОБА_2 винним за ч. 1 ст. 366 КК України, призначив йому за цим законом основне покарання у виді штрафу розміром п’ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян з застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю, тим самим вийшов за межі санкції частини зазначеної статті.
Санкція ч. 1 ст. 366 КК України передбачає штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
За таких обставин, суд першої інстанції не вправі був вирішувати питання щодо додаткового покарання признаючи основне у виді штрафу, оскільки дане додаткове покарання може бути застосовано лише при обранні міри покарання у виді обмеженні волі.
Відповідно до наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону, тому в частині призначеного покарання слід змінити, призначивши ОСОБА_2 покарання в межах ч. 1 ст. 366 КК України без застосування ст.69 КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає апеляцію прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції обґрунтованою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Вирок Надвірнянського районного суду від 04 квітня 2011 року відносно засудженого ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання змінити, та виключити з резолютивної частини вироку ст. 69 КК України, щодо незастосування додаткового покарання, позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.
Призначити за ч. 1 ст. 366 КК України покарання –850 грн. штрафу.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання - 1100 грн. штрафу.
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий Т.Д. Фіцак
Судді: Є.В. Хруняк
С.С. Попович