Справа № 22-ц-1401/2011 Головуючий у I інстанції –Литвиненко І.В.
Категорія –цивільна Доповідач - Квач М. О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіКвача М.О.
суддів:Бойко О.В., Лазоренка М.І.
при секретарі:Зіньковець О.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” про визнання кредитного договору удаваним правочином та застосування наслідків удаваного правочину, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції і винести нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що укладений кредитний договір є удаваним, оскільки був вчинений з метою приховання іншого правочину, а саме надання кредиту в національній валюті України і вважає, що на спірні правовідносини розповсюджується Закон України „Про захист прав споживачів”, оскільки положення оспорюваного правочину порушують його права на інформацію, передбачену ч. 2 ст. 11 зазначеного Закону.
Також апелянт зазначає, що на момент укладення кредитного договору не знав, які наслідки укладення такого договору в іноземній валюті.
На думку апелянта, відповідачем порушені положення Закону України „Про захист прав споживачів”, постанови НБУ „Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту”, а також ст. 638 ЦК України, а тому вважає, що укладений кредитний договір є удаваним.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що між сторонами 28 березня 2008 року був укладений кредитно-заставний договір, відповідно до умов якого відповідач надав позивачеві кредит на загальну суму 11652 доларів США 62 центи на придбання позивачем автомобіля зі сплатою щомісячних платежів з повернення кредиту та 12,12 % за його користування.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що всі умови кредитного договору погоджені сторонами на час укладення договору, а тому підстави для визнання його удаваним правочином відсутні.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
Посилання позивача на те, що кредитний договір є удаваним правочином, оскільки його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме було здійснено надання кредиту в національній валюті - гривні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Для визнання правочину удаваним має бути встановлено та доведено, що волевиявлення сторін у цьому правочині було спрямовано на встановлення інших цивільно – правових відносин, ніж тих, які передбачені правочином; що обидві сторони діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі і їх дії приховують іншу волю учасників угоди.
ОСОБА_5 заявлено позовом про визнання кредитно-заставного договору № CNGLAE 00000143 від 28 березня 2008 року удаваним правочином та, як наслідок, визнання вищезазначеного договору укладеним в національній валюті, однак ст. 235 ЦК України передбачає як наслідок удаваності правочину, виключно застосування до відносин норм, що регулюють правочин, який сторони мали на увазі.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Таким чином, позивачем в обґрунтування позовних вимог суду не надано доказів того, що укладенням кредитно-заставного договору № CNGLAE 00000143 від 28 березня 2008 року, сторони приховували укладення іншого правочину.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції і не підтверджені жодним доказом відповідно до правил ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не знаходить правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права. Справа розглянута апеляційним судом без участі апелянта відповідно до положень ст.77 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 77, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: