Справа № 22-ц-1314/2011    Головуючий у I інстанції –Маслюк Н.В.

Категорія –цивільна    Доповідач - Бойко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 року

08 червня 2011 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.

суддів:Демченко Л.М., Лазоренка М.І.,

при секретарі:Пільгуй Н.В., Зіньковець О.О.

за участю:позивачки ОСОБА_6, представника відповідача

Смаля А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Корпорації ХелсРайт Інтернешнл про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2011 року і винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

          Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплачені 15 грудня 2010 року кошти не є заробітною платою і вказує, що відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а тому вважає, що вищезазначеною статтею не конкретизовано, затримка яких саме виплат є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, оскільки ним не зазначено відповідно до яких норм матеріального права він вважає неможливим застосувати норми закону щодо права на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

У судовому засіданні ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд  приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 з 01.01.2007 року працювала в представництві корпорації „Лікарі світу-США” в Україні (перейменовано на Корпорацію ХелсРайт Інтернешнл в Україні) на посаді менеджера центру соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці в м. Чернігові. Наказом від 19 грудня 2008 року № 116-к позивачка звільнена з роботи на підставі ст.38 КЗпП України. Розрахунок при звільненні ОСОБА_6 отримала 23 грудня 2008 року.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2010 року ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку при звільненні і компенсації за порушення строків виплати заробітної плати.

19 жовтня 2010 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про індексацію її заробітної плати за період роботи в 2007-2008 роках. Сума у розмірі 1 367 грн.97 коп. їй була виплачена відповідачем 15 грудня 2010 року.

ОСОБА_6 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 49 741 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що при звільненні з нею не в повному обсязі був проведений розрахунок, а саме: не виплачено 1 367 грн. 97 коп. – суму індексу інфляції, яка їй була виплачена лише 15 грудня 2010 року, а тому вважає, що відповідно до положень ст.ст. 116, 117, 223 КЗпП України відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 19 грудня 2008 року по 15 грудня 2010 року, що складає    49 741 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції прийшов до висновку, що згідно з чинним законодавством України індексація не відноситься до структури заробітної плати, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку у відповідності до норм ст.117 КЗпП України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З позивачкою був проведений повний розрахунок по заробітній платі, включаючи нарахування відпускних. Не було їй виплачено індексацію заробітної плати, яку відповідач сплатив 15 грудня 2010 року.

Відповідно до ст.1,2 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” індексація – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможності громадян. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до строкових трудових договорів, укладених між сторонами, заробітна плата позивачки становила 400 доларів США, яка виплачувалась в гривнах по курсу Національного банку України на день нарахування заробітної плати (а.с.15-22). Заробітна плата позивачці виплачувалась відповідно до умов договору згідно курсу Національного банку України, за останні 2 місяці, у зв”язку із зростанням курсу долара, її заробітна плата збільшилась відповідно до курсової різниці.

Отже, з урахуванням вищевикладеного апеляційний суд вважає, що заробітна плата позивачки не підлягала індексації, оскільки визначена в доларах США, хоча і виплачувалась в гривнах, але з урахуванням курсу долара на день виплати, в зв”язку з чим позивачка не мала втрат майнового характеру. Відповідач в грудні 2009 року провів з позивачкою повний розрахунок при звільненні у відповідності до вимог тс.116 КЗпП України, в зв”язку з чим немає підстав для застосування у даному випадку ст.117 КЗпП України.

З урахуванням ч.2 ст.308 ЦПК України доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду 1 інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2011 року залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: