Судове рішення #16460687

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24 червня 2011 року   10:41                                    Справа №  2а-0870/2002/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 16.05.2011 №83);

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 19.10.2010 №07-01-14-23/6157);

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна»

до Запорізької митниці

про визнання дій неправомірними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» (далі – позивач) до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якому просить:

визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у прийнятті ВМД  №112030000/2010/009619 від 16.04.2010 та №112030000/2010/010570 від 26.04.2010 та відмови у митному оформленні товару за першим методом та про визнання;

визнати противоправним та скасувати рішення відповідача від 16.04.2010  №112000006/2010/000367/1 про визначення митної вартості товарів;

визнати противоправним та скасувати рішення відповідача від 26.04.2010  №112000006/2010/000388/1 про визначення митної вартості товарів.

          Представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позові та додаткових письмових поясненнях. Зазначив, що для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу були подані ВМД, які прийняті для оформлення. У ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 МК України. Для підтвердження митної вартості товару митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач своїми листами повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів з поясненням  причин такої неможливості їх подання.

         Вважає, що відповідачем безпідставно прийняті рішення від 16.04.2010  №112000006/2010/000367/1 та від 26.04.2010  №112000006/2010/000388/1  про визначення митної вартості товару за шостим методом. Вважає, митному органу надані всі необхідні документи для  визначення митної вартості за першим методом та вважає неправомірним прийняті рішення про застосування шостого методу. Просить позов задовольнити у повному обсязі.   

          Представник відповідача з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було  перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності  заявленої митної  вартості  ціновій  інформації ЄАІС ДМСУ було з’ясовано, що  митна  вартість заявленого  товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п.11 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 (далі – Порядок) були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень статті 265 Митного кодексу України, вимог п. 14 Порядку було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №6 відповідно до ст.273 МК України. Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій щодо відмови у прийнятті ВМД та відмови у митному оформленні товару за першим методом, зазначає, що відповідач не відмовляв підприємству в митному оформленні, а видав рішення про визначення митної вартості товарів, з якими позивач погодився та подав нові ВМД для оформлення товару.  У зв'язку з вищевикладеним вважає дії митниці правомірними. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.   

        Відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

        Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

        Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи судом установлені наступні обставини.

        Судом встановлено, що 12.01.2010 між ВАТ «Дніпроспецсталь» (Покупець) і фірмою «Calderys Deutschland GmbH and Co.OHG» (Продавець) було укладено контракт №13091470 (специфікація №3), за яким продавець зобов'язався поставити позивачу вогнетривкі суміші для футеровки (вогнетривкий бетон) на умовах FCA.

        Для проведення митного оформлення поставленого позивачем товару, до митного органу 16.04.2010 на виконання умов  договору №13091470 подана вантажна митна декларація №112030000/2010/009619.

        У графі 43 ВМД №112030000/2010/009619 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 Митного Кодексу України.

        Відповідно до даної ВМД платежі повинні становити 16 492,25 грн. ввізного мита та 69 267,45 грн. - ПДВ. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 “Нарахування мита та митних платежів”декларації.

         При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №13091470  від 12.01.2010, специфікація №3 від 23.02.2010,  рахунок на транспортні послуги від 23.03.2010 №64364, сертифікат походження товару №А758107 від 10.03.2010, зовнішньоекономічна декларація  MRN №10DE655117063100E4 від 18.03.2011, сертифікат якості від 18.03.2011 №б/н, рахунок №NE.10.03.03389 від 08.03.2010, калькуляція на транспортування від 24.03.2010 №121-119, та   інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6).

          Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

          Для підтвердження митної вартості товару митним органом були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме:

договори з третіми особами, які були пов’язані з договором про поставку товару;

рахунки про здійснення платежів з третіми особами на користь продавця;

рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг та відповідна бухгалтерська документація;

калькуляції, каталоги, специфікації, прейскуранти фірми виробника;

копія ВМД країни відправника товару;

відомості про якісні характеристики товару;

інформація біржових організацій.

Декларант не надав митному органу витребувані документи із наступних підстав:

договори з третіми особами, які були пов’язані з договором про поставку товару – не надався, оскільки треті особи до виконання умов договору не залучались;

рахунки про здійснення платежів з третіми особами на користь продавця – не надавалися, оскільки такі платежі не передбачені умовами контракту;

рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг та відповідна бухгалтерська документація – не надавалися, оскільки такі організації не залучалися під час виконання умов договору сторонами;

калькуляції, каталоги, специфікації, прейскуранти фірми виробника – не надавалися, оскільки постачальник товару не є його виробником. Надано інфойс від відправника товару;

копія ВМД країни відправлення – надана на момент декларування;

відомості про якісні характеристики товару – такі відомості містяться у сертифікатах якості;

інформація біржових організацій – не надавалась, оскільки бетон не є біржовим товаром.

          16.04.2010 митним органом прийнято рішення №112000006/2010/000367/1 про визначення митної вартості товару за шостим методом, у зв’язку із чим позивач подав митному органу нову митну декларацію №112000006/2010/009645, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

         Платежі за ВМД №112030000/2010/009656 склали 21 243,98 грн. ввізного мита та 89 224,71 грн. ПДВ.

         Таким чином, за декларацією № 112030000/2010/009645 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита склала – 4 751,73 грн. та 19 957,26грн. - ПДВ.

          Крім того, на виконання умов договору №13091470 (специфікація №4) для проведення митного оформлення поставленого товару (вогнетривка цегла) позивачем до митного органу 26.04.2010 подана вантажна митна декларація №112030000/2010/010570.

        У графі 43 ВМД №112030000/2010/000570 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 Митного Кодексу України.

        Відповідно до даної ВМД платежі повинні становити 26 536,24 грн. ввізного мита та 111 452,20 грн. - ПДВ. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 “Нарахування мита та митних платежів”декларації.

         При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №13091470  від 12.01.2010, специфікація №4 від 25.02.2010,  інвойс №CDU-5/0310 від 17.03.2010, сертифікат якості від 18.03.2011 №б/н,  лист продавця №CD-80/04 від 26.04.2010, накладана УМВС №078395 від 17.03.2010, сертифікат якості №б/н від 05.03.2010 та   інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6).

          Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

          Для підтвердження митної вартості товару митним органом були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме:

договори з третіми особами, які були пов’язані з договором про поставку товару;

рахунки про здійснення платежів з третіми особами на користь продавця;

рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг та відповідна бухгалтерська документація;

калькуляції, каталоги, специфікації, прейскуранти фірми виробника;

копія ВМД країни відправника товару;

відомості про якісні характеристики товару;

інформація біржових організацій.

Декларант не надав митному органу витребувані документи із наступних підстав:

договори з третіми особами, які були пов’язані з договором про поставку товару – не надався, оскільки треті особи до виконання умов договору не залучались;

рахунки про здійснення платежів з третіми особами на користь продавця – не надавалися, оскільки такі платежі не передбачені умовами контракту;

рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг та відповідна бухгалтерська документація – не надавалися, оскільки такі організації не залучалися під час виконання умов договору сторонами;

калькуляції, каталоги, специфікації, прейскуранти фірми виробника – не надавалися, оскільки постачальник товару не є його виробником. Надано інфойс від відправника товару;

копія ВМД країни відправлення – надана на момент декларування;

відомості про якісні характеристики товару – такі відомості містяться у сертифікатах якості;

інформація біржових організацій – не надавалась, оскільки бетон не є біржовим товаром.

          26.04.2010 митним органом прийнято рішення №112000006/2010/000388/1 про визначення митної вартості товару за шостим методом, у зв’язку із чим позивач подав митному органу нову митну декларацію №112000006/2010/010679, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

         Платежі за ВМД №112030000/2010/010679 склали 31 231,23 грн. ввізного мита та 131 171,18 грн. ПДВ.

         Таким чином, за декларацією № 112030000/2010/010679 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита склала – 4 694,99 грн. та 19 718,98грн. - ПДВ.

Не погодившись з прийнятими рішеннями Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів за шостим методом позивач звернувся до суду.

         Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

         Відповідно до ст.259 Митного кодексу України митна вартість товарів – які переміщуються через митний кордон України, є їх, ціна що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до вимог цього Кодексу.

        Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).

        Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

        Відповідно до ст.266  МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4);  на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

         Відповідно до ст.267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до ч.2 ст.267 МК України.

Основним є метод визначення  митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний  метод  застосовується,  якщо митна  вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати – якщо неможливо застосувати метод 3 –у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

        Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання  відомостей для її  підтвердження, затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (надалі –Порядок № 1776) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

        Суд вважає, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

        Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення  митної вартості  товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій  інформації ЄАІС ДМСУ було з’ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової  інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної  інформації,  тощо, Запорізька  митниця не вказує.

        Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі “Для відміток митниці” декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

         Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - “можуть подаватися”, вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

       Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість.

        Разом із тим, витребувавши  перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

         З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об’єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

         З рішень відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом.

          Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішень від 16.04.2010  №112000006/2010/000367/1, від 26.04.2010  №112000006/2010/000388/1 щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому  вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень обґрунтовані та підлягають задоволенню.

         Разом з тим в своєму позові позивач просить визнати  неправомірними дії Запорізької митниці щодо відмови у прийнятті вантажних митних декларацій №112030000/2010/009619 від 16.04.2010 та №112030000/2010/010570 від 26.04.2010 та відмови у митному оформленні товару за першим методом.

         Проте, як було встановлено матеріалами справи Запорізька митниця фактично не відмовляла підприємству позивача в митному оформленні (не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, не приймала картки відмови), а видала рішення про визначення митної вартості товарів, з якими позивач погодився, надавши нові ВМД для митного оформлення. Товар в митному відношенні вже оформлений та пропущений митницею у вільний обіг.

          Таким чином, оскільки митниця не  вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

          Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, слід присудити на користь позивача обґрунтовані та підтверджені документально судові витрати з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 161- 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний суд задовольнити частково.

2.          Визнати противоправним та скасувати рішення Запорізької митниці від 16.04.2010

№112000006/2010/000367/1 про визначення митної вартості товарів.

        3.    Визнати противоправним та скасувати рішення Запорізької митниці від 26.04.2010

№112000006/2010/000388/1 про визначення митної вартості товарів.

1.          В іншій частині позову відмовити.

2.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного

товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536) судовий збір у розмірі 6,80грн. (шість грн.80 коп.). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

       Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 30 червня 2011 року.


                     Суддя                                         (підпис)                                 Ю.В.Калашник

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація