У К Р А Ї Н А

                        АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

                                                    П О С Т А Н О В А

                                          І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

       14 квітня 2011 року суддя Апеляційного суду м. Києва  Бець О.В., за участю скаржника ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 17.02.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП,

                                                  В С Т А Н О В И В :

Цією постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме  у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 30 грудня 2010 року, о 12.00 год., керуючи автомобілем марки «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Святошинській, 4 в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки, стан транспортного засобу, стан проїзної частини, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого сталося зіткнення з  припаркованим автомобілем марки «Міцубісі», д.н.з. НОМЕР_2, після чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Хьюндай», д.н.з. НОМЕР_3, який відкинуло на припаркований автомобіль марки «Шевролет», д.н.з. НОМЕР_4 та автомобіль  ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_5, що призвело до пошкодження транспортних засобів, після чого з місця пригоди поїхав, органи внутрішніх справ не повідомив, чим порушив п.п. 2.10, 12.1 ПДР України.

Згідно постанови судді цього ж суду від 24.02.2011 року в описовій частини постанови суду від 17.02.2011 року по справі відносно ОСОБА_1 виправлена описка та зазначено, що ОСОБА_1 в судовому засіданні своєї вини не визнав.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом не були з»ясовані всі обставини справи, не наведені докази, на яких ґрунтується висновок суду про вчинення ним адміністративних правопорушень, постанова суду є незаконною та  необґрунтованою, яка не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, прийнята з  порушеннями процесуальних норм.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не були взяті до уваги його доводи про те, що він не перебував за кермом вказаного транспортного засобу, а керував автомобілем «Сузукі», власником якого є  ОСОБА_3, з дозволу та в присутності останньої, ОСОБА_4 В результаті чого його було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, отже постанова є неправосудною.

 Крім того, суд не вірно вказав дату розгляду даної справи, замість 16 лютого, вказано 17 лютого, а тому і апеляційну скаргу він подав на постанову судді від 16.02.2011 року.

А тому ОСОБА_1 в своїй апеляції просить скасувати постанову судді Святошинського районного суду м. Києва, а провадження в справі щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень.

 Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який просив  постанову суду скасувати, провадження в справі закрити в зв»язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, його адвоката, який підтримав апеляцію ОСОБА_1, заслухавши пояснення свідків в судовому засіданні апеляційного суду, дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги і долучені до неї матеріали, прихожу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що 30.12.2010 року, приблизно о 12.00 год., в районі  станції метро Святошин, під час руху автомобіля «Сузукі», власником якого є  ОСОБА_3, з дозволу та в присутності останньої, за кермом перебував ОСОБА_4, який не справився з керуванням та скоїв ДТП, при цьому  він не зупинився і поїхав з місця скоєного. Як він вказав, ОСОБА_3 сиділа  на передньому пасажирському сидінні, а він сидів на задньому сидінні, в машині вони їхали лише втрьох. Спиртних напоїв він в той день не вживав. В своїх письмових поясненнях, які він підтвердив і в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 вказав, що вже після ДТП, коли ОСОБА_4 зник, він сів за кермо автомобіля і рушив у лікарню, однак оскільки ОСОБА_3 стало легше, він відвіз її додому. Повертатись на місце ДТП вони не стали. Посвідчення водія на той момент він мав. Вважає, що провадження в справі щодо нього підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень.

Однак, не визнання ОСОБА_1 своєї вини в скоєнні адміністративних правопорушень, суд розцінює як його спробу і бажання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне. На питання суду ОСОБА_1 однозначно відповів і наполягав на тому, що ОСОБА_3 за кермом свого автомобіля в момент ДТП  не перебувала і він не намагається її вигородити. А посилання ОСОБА_1 на те, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_4 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки власник автомобіля ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до 30.12.2010 року навіть не були знайомі, отже його пояснення та пояснення ОСОБА_3, що ОСОБА_3 передала кермо зовсім незнайомій людині ОСОБА_4, як вважає суд, не відповідають дійсності. Виходячи з цього, саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля ОСОБА_3 в момент ДТП.  ОСОБА_3 і ОСОБА_1 були давніми знайомими, підтримували дружні стосунки, остання приїхала саме до ОСОБА_1 по особистих справах.  Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи і показаннями допитаних в судовому засіданні апеляційної інстанції свідків.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст.124, 122-4 КУпАП також підтверджується поясненнями в судовому засіданні апеляційної інстанції:

- свідка ОСОБА_5, інспектора з розшуку Святошинського ВДАІ      м. Києва, який пояснив, що після новорічних свят він отримав матеріали щодо ДТП, яка сталася 30.12.2010 року з участю автомобіля «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_1, власником якого ОСОБА_3 Він прийняв письмові пояснення від ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_6 з ОСОБА_3 показували на ОСОБА_4, як на особу, яка скоїла ДТП, а ОСОБА_4 показав, що він після вживання в автомобілі ОСОБА_3 значної кількості спиртних напоїв, а саме вина і коньяку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, заснув на задньому сидінні, а коли прокинувся вже на Святошино, його почали звинувачувати в тому, що він сидів за кермом і скоїв ДТП. Щоб перевірити вказані обставини він з»їздив на місце роботи ОСОБА_1, де опитав двох працівників, ще з одним він зустрівся на нейтральній території, всі вони підтвердили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 разом з ними на роботі, на честь святкування Нового року вжили дві пляшки шампанського. Він також опитав  ще одну дівчину, яка підтвердила, що бачила як із автомобіля «Сузукі» на відстані приблизно 400 метрів від місця ДТП  невідомий чоловік витягував з заднього сидіння ОСОБА_4, якого вона знала по роботі, який був в стані сильного алкогольного сп»яніння.  Отже він зробив висновок, що ОСОБА_1 каже неправду. Четверо опитаних ним свідків спростували пояснення ОСОБА_1, що останній не вживав алкогольні напої. До пояснень ОСОБА_3 він віднісся критично, оскільки вона є зацікавленою особою, автомобіль в неї не з дешевих, в ДТП постраждало ще чотири автомобілі, які розвернуло майже на 90 градусів, вона стверджувала, що не прокинулася від такого удару, чого бути не може. Він склав протокол саме на ОСОБА_1, оскільки прийшов до обгрунтованого висновку, що саме останній керував автомобілем в момент ДТП. ОСОБА_3 не було сенсу передавати кермо зовсім незнайомій людині ОСОБА_4 Адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП не складався, оскільки автомобіль з місця скоєного зник і вину за ст. 130 КУпАП не можливо вже було підтвердити;

 - свідка ОСОБА_4, який пояснив, що 30.12.2010 року в приміщенні Міністерства транспорту України, за місцем його роботи, на честь Нового року він разом з ОСОБА_1, ОСОБА_7, з  батьком і сином ОСОБА_8 спочатку вжили дві пляшки шампанського, які їм подарували від керівництва. Потім ОСОБА_1 повідомив йому, що до нього має приїхати його знайома ОСОБА_3 та запропонував ще випити всім разом. Потім, коли вони зустрілись в машині, на якій приїхала ОСОБА_3,  він, ОСОБА_1 та  ОСОБА_3, яка сиділа за кермом, вжили спочатку пляшку вина, а потім пляшку коньяку. Він ще запитав ОСОБА_3 як вона в нетверезому стані буде їхати, на що остання відповіла, що проживає недалеко і їй це не вперше. Потім він заснув на задньому сидінні, а коли прокинувся на Святошино і вийшов з машини,  ОСОБА_1 почав висловлювати до нього претензії, що він сидів за кермом і скоїв ДТП. Вони посварились і  розійшлися в різні сторони. Оскільки  ОСОБА_1 почав погрожувати йому по телефону, він звернувся до ДАІ з заявою з приводу того, що сталося. Як заявив свідок, ОСОБА_3 він взагалі не знав, в той день у нього з собою водійських прав не було,  автомобілем він не керував, а знаходився на задньому сидінні. Свідком пригоди була його сусідка, яка бачила як його витягували з машини. За кермом сидів ОСОБА_1 або ОСОБА_3, хто конкретно - йому не відомо, оскільки він спав. Однак коли він прокинувся на Святошино, ОСОБА_3 сиділа спереду біля водія на пасажирському сидінні;

- свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що 30.12.2010 року, приблизно о 12.30 год. вона побачила, як невідомий чоловік витягує з заднього сидіння сірого автомобіля, типу «Джип», чоловіка, в якому вона впізнала ОСОБА_4, який час від часу працював в сусідньому кіоску. Вона звернула увагу, що ОСОБА_4 знаходився в стані сильного алкогольного сп»яніння, яким вона його ніколи  не бачила. Рядом стояла дівчина, яка була в збудженому стані.;

Отже даний свідок засвідчив, що ОСОБА_4 сидів в машині саме на задньому сидінні, коли його витягували з машини, на чому вона наполягала.

-   допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8,  ОСОБА_7, ОСОБА_10 - колеги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по роботі в Міністерстві транспорту та зв»язку України, підтвердили в судовому засіданні, що 30.12.2010 року до того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_4 пішли з роботи,  вони святкували Новий рік і разом вжили дві пляшки шампанського, що спростовує  покази ОСОБА_1, що  в той день він не вживав спиртні напої, що ставить під сумнів правдивість його показів, які стосуються і обставин ДТП.

          Покази вищевказаних свідків були послідовними як під час складання протоколу, так і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Суд критично ставиться до пояснень в судовому засіданні апеляційної інстанції  свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_11 щодо обставин скоєного, під час яких  ОСОБА_3 заявила,  що вона зараз не може пояснити, як так сталося, що вона дозволила керування автомобілем незнайомому чоловікові. Вона сиділа на пасажирському сидінні і заснула, оскільки дві доби до цього не спала і не прокинулась від удару, тобто не бачила момент ДТП. Її пояснення явно надумані і не можуть бути підставою для не визнання ОСОБА_1 винним в ДТП і скасування постанови районного суду. Пояснення ОСОБА_3 не співпадають в цьому з поясненнями  ОСОБА_1, який стверджував в суді, що в машині, коли вони їхали, ніхто не спав. Про свідка ОСОБА_11 ОСОБА_1 також раніше в своїх письмових поясненнях не згадував.  Інспектор з розшуку  ОСОБА_5  пояснив в судовому засіданні, що ОСОБА_1 під час його опитування не зазначав про те, що була ще свідок ОСОБА_11, а тому він її не опитував і письмові пояснення від неї не відбиралися, отже її пояснення суд не може покласти в обґрунтування постанови суду.

Суд також критично ставиться до посилання ОСОБА_1 на ті обставини, що його покази співпадають з показами ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтримують дружні стосунки.  ОСОБА_3 є зацікавленою особою, 1.09.2010 року вона вже притягалася Шевченківським районним судом м. Києва до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП  та на неї було накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі        2550 грн. (а.с. 3).

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові  про те, що саме ОСОБА_1 вчинив зазначені адміністративні правопорушення, щодо його невинуватості у скоєних правопорушеннях при розгляді апеляційної скарги не було наведено та додаткових доказів не було надано.

Виходячи з сукупності вище приведених доказів, на які суддя частково послався у постанові, перевіривши їх  при розгляді даної адміністративної справи в апеляційному суді, вважаю обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність  вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, що підлягало накладенню на ОСОБА_1, судом було вірно враховано вимоги      ст. 33 КУпАП  та обґрунтовано накладено стягнення не у максимальних межах, встановлених в санкції ст.124 КУпАП щодо позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, що є справедливим.

Посилання скаржника ОСОБА_1 на ті обставини, що суд не вірно вказав дату розгляду даної справи, замість 16 лютого, вказано 17 лютого, не обґрунтовані, оскільки згідно журналу судових засідань розгляд адміністративної справи ОСОБА_1 відбувся саме 17.02.2011 року (а.с. 63-64), крім того в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що засідання відбулося 17.02.2011 року.

                      На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

                                                  П О С Т А Н О В И В :

        Апеляційну скаргу  ОСОБА_1    на постанову  судді Святошинського районного суду м. Києва від 17.02.2011 року залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

       Постанова  набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

                     Суддя Апеляційного

                      суду м. Києва                                                  Бець О.В.