Справа № 2-а-3087/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2011 року                                                                       м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

                                                                                 головуючої - судді Діденко О.П.,

          розглянувши у порядку письмового провадження  справу за адміністративним позовом            ОСОБА_1 до     управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі  Чернігівської області про визнання неправомірною бездіяльності та   зобов»язання  проведення  перерахунку та виплати  державної соціальної допомоги, як дитині війни,   

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 09 червня 2011  року звернулась  до суду з адміністративним позовом, у  якому  просила  визнати неправомірною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі  щодо ненарахування  їй   державної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28  Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,  та  зобов»язати  відповідача  нарахувати та виплатити їй, починаючи з 01  грудня 2010 року,    державну соціальну допомогу,  як дитині війни, у  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28  Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,  з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  і в такому ж розмірі виплачувати  її  щомісячно  в подальшому, з нарахуванням та сплатою компенсації втрати частини доходів за весь період невиплати тих сум, які повинні були сплачуватися відповідно до вимог ст.ст.3,4 Закону України «Про компенсацію громадянам  втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків виплати.

В судове засідання позивач  ОСОБА_1 не з»явилася,  але  в позові справу просила  розглянути в  її  відсутність.

            Представник відповідача в судове засідання не з»явився також, але в письмовому запереченні відповідач  просив  розглянути справу без участі його представника, тому  суд  визнав можливим відповідно до  ст.122 ч. 4 КАС України справу розглянути в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв»язку з чим відповідно до ст. 41 ч.1 КАС України  фіксування судового засідання  за допомогою  звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В письмовому запереченні на позов відповідач  просив відмовити у його  задоволенні   з тих підстав, що    питання надбавки до пенсії позивачу врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року за № 530, відповідно до якої вона виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 49,80 грн., у межах бюджетних асигнувань.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до слідуючого висновку.

Позивач ОСОБА_1  народилася  05 січня 1939 року,   що підтверджується копією паспорта на а.с.4, а тому відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року  являється дитиною війни, отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення з відміткою «дитина війни»на а.с.6, тобто має право на пільги, передбачені зазначеним законом, при цьому доплату до пенсії здійснює відповідач.

Позивач звернулась до суду 09 червня  2011 року і ухвалою суду від 20 червня 2011 року позовні вимоги, що виходять за межі встановленого ст.99 КАС україни шестимісячного строку звернення з позовом до суду, а саме з 01 грудня 2010 року по 08 грудня 2010 року включно,  залишено без розгялду.  Стосовно  позовних вимог у межах шестимісячного строку звернення до суду,  а саме з 09 грудня  2010 року по 09 червня 2011 року –по день звернення з позовом до суду,     суд приймає до уваги слідуюче.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ( в редакції до 28.12.2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року за № 107-1V (підпункт 2 пункту 41 розділу 11) внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 зазначені зміни  визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними, тобто вказаним рішенням Конституційного Суду України було поновлено перелік пільг та соціальних гарантій дітям війни, а саме - виплату надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і в подальшому  станом на час звернення позивача з позовом до суду   виплата такої надбавки не зупинялася.

Відповідно до ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права  і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при  прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин відповідач, починаючи з 09 грудня 2010 року  і по   час подачі позову –по 09 червня 2011 року   діяв усупереч ст. 19 ч.2 Конституції України, оскільки  за вказаний період    повинен був здійснювати доплату надбавки до пенсії позивача у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,    встановленої відповідно до  ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки іншого нормативно –правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає,   а не в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому суд вважає можливим  позовні вимоги  як у частині  визнання неправомірною бездіяльності, так і в частині зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та провести  виплату позивачу  щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,  у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком,   встановленої відповідно до  ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”,  за  зазначений період задовольнити, з врахуванням фактично проведених виплат.

У задоволенні  позовних вимог  у частині зобов»язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати державну соціальну допомогу у вищезазаначеному  розмірі  суд вважає необхідним відмовити, так як  захисту підлягає лише порушене право.

Вимоги  щодо  зобов»язання відповідача нарахування  та виплати компенсації втрати частини доходів  під дію зазаначених позивачем норм  ст.ст.3,4 Закону України «Про компенсацію громадянам  втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків виплати»не підпадають, тому  в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.94 КАС України   з місцевого бюджету м. Ніжина на користь ОСОБА_1 слід стягнути 03 (три) грн.40 коп. у повернення сплаченого судового збору.

          Керуючись ст.ст.158-163, 99, 94  Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 22, Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, суд

п о с т а н о в и в:

          Позовні вимоги  ОСОБА_1      задовольнити частково.

          Визнати неправомірною бездіяльність   управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської  області   щодо ненарахування та виплати   ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,    у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком,   встановленої відповідно до  ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”,  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,     за період з 09 грудня 2010 року по  09 червня 2011 року  включно та зобов»язати    управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської  області здійснити перерахунок та провести  виплату ОСОБА_1   щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,  у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком,   встановленої відповідно до  ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”,   відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  за період з  09 грудня 2010 року по 09 червня 2011 року включно, з врахуванням фактично проведених виплат.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1    в іншій частині відмовити.

                    Стягнути з місцевого бюджету  м. Ніжина на користь ОСОБА_1       03 грн.40 коп. у повернення сплаченого судового збору.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                           О.П. Діденко