22.06.2011

К о п і я

Справа №2-а-1168/2011

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 травня 2011р.                                                                                                                                       м. Приморськ   

          Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Михайлової А.В.,

при секретарі Назарової А.Г.,

за участю  представника відповідача ОСОБА_1,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні  позовну заяву ОСОБА_2  до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області про перерахування та виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом вказуючи, що він  є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 01.08.06р. Запорізькою МСЕК №3 був встановлений зв`язок його захворювання з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується посвідченням серії А №409416 від 07.08.2006р. та вкладкою № 146536 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи від 07.08.06р., а також посвідченням інваліда ІІІ групи серії Є №088369 від 03.08.06р. У зв'язку, з чим була призначена державна пенсія а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 07.08.2006р.

Позивач звернувся до суду з  позовом в якому  просить суд визнати неправомірним бездіяльність відповідача по не нарахуванню та виплаті вказаних сум пенсії, зобов’язати відповідача перерахувати та нарахувати і виплатити йому суми пенсії з 21.10.2009р. по день розгляду позову судом.

Позивача в суд не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на письмові заперечення, а саме позивач отримує пенсію на підставі ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», то відповідно до положень ч.4 ст54 цього Закону, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України. Отже КМУ, своїми нормативно-правовими актами, визначає конкретний розмір пенсії, встановлених ст.50,54 Закону України   «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», які виплачуються за рахунок державного бюджету.    Згідно постановою КМУ № 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" встановлено, що: розрахунок пенсій, призначених відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" провадиться виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка; розрахунок додаткової пенсії, призначеної Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" провадиться виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка. Крім того з 01.01.2006р. набрала чинність постанова КМУ від 27.12.2005р. №1293, згідно з якою було збільшено розмір  пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   Згідно постанови КМУ від 16.07.2008р. №654 «Про підвищення рівня забезпечення громадян»з 01.07.2008р. встановлено доплату, окремим категоріям осіб, для інвалідів 3 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986р.- 980,00 грн.

Суд, заслухавши представника відповідача, та перевіривши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Відповідач не погоджується із вимогами позивача щодо розрахунку його додаткової пенсії виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого Законами України "Про державний бюджет України" за відповідні роки.   Закон України "Про прожитковий мінімум", остання редакція від  12.02.2008р.,  також не дає чіткого визначення розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки лише зазначає, що прожитковий мінімум застосовується для визначення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. УПФУ посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком визначено ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. - «у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом».   За ч.3 ст.28 цього Закону встановлено, що «мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом», тобто не застосовуються нормативи визначені в інших законодавчих актах, зокрема в законах про бюджет.   

Суд виходить з того, що статтею 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.   

З 01.01.2008 року набув чинності  Закон України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", пунктом 28 Розділу II якого було внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема до ст. 51, та встановлено що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідів ІІІ гр.  щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Розміри  пенсій  для інвалідів,  щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою,  не можуть  бути нижчими: для учасників  ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб,  евакуйованих у 1986 році  із  зони відчуження: по III  групі  інвалідності  -  140  процентів  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно пенсію позивача з 01.07.2008р. встановлено –1026,90 грн., на 01.11.2009р. –1034 грн. 10 коп. Додаткову пенсію  встановлено в  розмірі 74,70 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 пункт 28 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2006р. № 107-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України. Тобто, пункт 28 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратив свою чинність з 22 травня 2008 року.    Проте, з 22 травня 2008 року набрала чинності Постанова КМУ "Деякі питання соціального захисту громадян" від 28 травня 2008 року № 530, пунктом 4 якої встановлено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, що належать до 1 категорії ІІІ гр. інвалідності  виплачується у розмірі 15 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Таким чином вказані зміни до законодавства законом про бюджет –є не чинними, проте КМУ своїми актами встановлено такі саме суми та порядок виплати, які було визнано неконституційними в законах.

В судовому засіданні встановлено і не оспорено сторонами те, що згідно до  ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено що, у всіх  випадках  розміри  пенсій  для  інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою,  не можуть  бути нижчими: для учасників  ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб,  евакуйованих у 1986 році  із  зони  відчуження: інвалідові ІІІ-ої групи  - 140  процентів  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте ці зміни визнано неконституційними і застосуванню підлягає попередня редакція в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком.

Крім того, у відповідності до ст. 50 цього ж Закону призначається додаткова пенсія інвалідам III -ї групи,   дітям-інвалідам,   а   також   хворим внаслідок Чорнобильської   катастрофи   на   променеву  хворобу  - 15 процентів  прожиткового  мінімуму  для   осіб,   які   втратили працездатність. Проте і це положення визнано неконституційним і застосовується попередня редакція, то ж позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, повинна призначатися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.   

            Законодавством  встановлені суми які визначаються як мінімальна пенсія за віком: за ст.58  ЗУ «Про державний бюджет України на 2008р.»від 28.12.07р.  визначено суму прожиткового мінімуму на непрацездатну особу:  з 01.01.08р. –470 грн., з 01.04.08р. –481 грн., з  01.07.08р. - 482 грн., з 01.10.08р. -   498 грн.  За ст.. 54. ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  в  розмірах,  що  діяли  у  грудні  2008 року. Тобто на непрацездатного встановлено  з 01.01.09р.  –498 грн. Згідно ЗУ Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 18.11.2009р., встановлено прожитковий мінімум на непрацездатну особу  в розмірі 573грн. з 01.11.09р.  ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.09р. з 01.11.09р. встановлено прожитковий  мінімум  на  одну особу в розрахунку на  місяць  у  розмірі  з  1  листопада  2009  року   - 701 гривні,  з  1  січня  2010  року  - 825 гривень, і цей закон, як такий що прийнятий пізніше, регулює вказані суми.

Відповідно до п.4 Постанови КМУ від 30.05.1997 р. № 523 „Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами та доповненнями у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких установлений зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по ІІІ-ій групі інвалідності. Проте зменшення суми визначеної законом є неправомірним і таким чином, така сума повинна становити тобто - 6 мінімальних розмірів пенсії за віком.   В своїх запереченнях представник відповідача посилався на Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05. 2008 №530, від 16.07. 2008 №654, від 03.01. 2002 №1.

Суд не погоджується з застосуванням до спірних правовідносин цих нормативних актів. Так, згідно п. 2 Указу Президента України „Про Положення про Пенсійний фонд України” від 24.09.2001 рік № 887/2001,та Указу Президента України від 01.03.2001 рік № 121/2001, Пенсійний фонд України у своєї діяльності керується Конституцією України та Законами України, актами Президента України, КМУ та цим положенням, а також Постановою Пенсійного фонду України №1-1 від 10.01.2001рік.   Відповідно до ч. 3 ст.. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або  внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, Закони України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.   

Рішенням Конституційного суду України від 11.10.2005 р. визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України, положення абзацу 3 пункту 13 и розділу XV "Перехідні положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування" від 09.07. 2003 року в редакції Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік і деяких інших законодавчих актів України" від 23.05.2005 року, тому що такі зміни  не відповідають конституційним положенням про гарантування права на соціальний захист, складовою частиною якого є пенсійне забезпечення за рахунок бюджетних коштів (ст. 46 Конституції України).   

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ від 5 жовтня 2000 року,   на основі соціальних стандартів визначається розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги. Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.

Також, Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ", визначено дефініцію "мінімальна пенсія за віком" - вартісна величина для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.   

Частиною 1 ст. 67 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної пенсії за віком та мінімальної заробітної плати.   

Отже, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  не уповноважено КМУ зменшувати конкретні суми пенсій, компенсацій і допоміг, змінювати в менший бік  розміри пенсій, компенсацій і допомоги на оздоровлення, встановлені законом, а надано право роз'яснення порядку застосування цього Закону.   

Конституційний Суд України, в зазначених рішеннях, не враховує твердження, що встановлення конкретних (зменшених) сум пенсій, компенсацій і допомоги, допомоги на оздоровлення КМУ є виконання норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки вказані дії КМУ не реалізують, встановленні Законом, права та гарантії, а змінюють та коректують, встановленні цим законом, права та гарантії в бік їх зменшення, чим, в свою чергу, порушують його норми, оскільки статтею 71 Закону чітко встановлено, що дія положень цього Закону не можуть призупиняться іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.   

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права ВРУ делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно - правовими актами змінювати положення законів. Тобто,  чинним є лише зупинення Верховною Радою України дії абз. 4 ст. 54, ст. 50 та дію абз.2 , 4 ст. 48 Закону № 796 - XII на 2006 - 2008 роки, яке не було визнане неконституційним.   

У відповідності до положень статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та Законів України.   

За змістом статті 152 Конституції України врегульоване процедурне питання, у відповідності до якого, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»зазначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з позиції відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосувати Конституцію як акт прямої дії.

Статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про те, що, виходячи із вимог ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у томі числі і для дітей війни. При цьому Конституційний  суд України неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України  у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.

   Як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, справа "Кечко проти України" від 08.11.05р , а також ВСУ акцентує увагу на те, що реалізація особою прав, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, у випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.   

Наведені вище норми надають змогу суду оцінити, що посилання позивача на норми законодавства про бюджети за відповідні роки, ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»є правильним, а посилання відповідача на Постанову КМУ № 1 від 3 січня 2002 р., та визнані неконституційними зміни у законодавство, що регулює розміри пенсійного забезпечення осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, є таким. що не заслуговує на увагу з огляду пріоритетності застосування норм закону, а не підзаконного акту.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачі не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.   

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: бездіяльність відповідача необхідно визнати протиправною та зобов’язати його нарахувати та виплатити державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначених відповідними законодавчими актами, а не нормами Постанов КМУ,  за період з 01.11.2008р. по квітень 2010р.          

Проте, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача перераховувати та виплачувати пенсію в подальшому не підлягає задоволенню, оскільки суд не може визначити на майбутнє склад правовідносин.

Судовий збір позивачем  не сплачено, в зв`язку з тим, що він, як особа, віднесена до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнений від сплати державного мита, який необхідно віднести на рахунок держави.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8, 22, 75, 92, 147, 150, 152 КУ, Законами України, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії",  "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, ст. ст. 2, 4, 8, 17, 71, 72, 99, 100, 102, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд –  

П О С Т А Н О В И В:

Позов   задовольнити .   

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області  щодо відмови в перерахуванні та виплаті   ОСОБА_2,  інваліду ІІІ-ої групи державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком  –протиправними.   

Зобов’язати відповідача перерахувати, та виплатити позивачу державної пенсії  відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інваліду третьої групи захворювання,  з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21.10.2010 р. по 13.05.2011р., з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.   

Копію постанови надіслати сторонам.

Апеляцію на постанову можливо подати через Приморський районний суд протягом 10 днів,  до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.

Суддя                                                                                                                          А.В. Михайлова

          Копія вірна: суддя                                                                                             А.В. Михайлова