ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
07.09.06 Справа № 318/20-06
За позовом | Відкритого акціонерного товариства страхової компанія „Правекс-Страхування”, м. Київ |
до | Лікувально-реабілітаційного центру для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС імені В.Т.Гуца, с. Капітанівка |
третя особа | НАСК „Оранта” Києво-Святошинське районне відділення |
про | стягнення 5108,31грн. |
В засіданні приймали участь: |
від позивача | Кольвах С.Ю., довіреність від 19.07.06р. №62 |
від відповідача | Бутенко В.І., довіреність від 03.08.06р. №149 Левшун Р.В., довіреність від 03.08.06р. №148 |
від третьої особи | Хаславська А.А.., довіреність від 23.08.06р. №2073 |
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства страхової компанія „Правекс-Страхування”, м. Київ (надалі - позивач) до Лікувально-реабілітаційного центру для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС імені В.Т.Гуца, с. Капітанівка (надалі - відповідач) про стягнення 5108,31грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2006р. розгляд справи було призначено на 07.08.2006р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.08.05р. відбулася ДТП за участю автомобіля „ВАЗ-2106” з номерним знаком 26-65 КХВ, що належить на праві власності Лікувально-реабілітаційному центру для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС імені В.Т.Гуца, яким керував Науменко Леонід Васильович та автомобіля „Деу”, державний номерний знак АА 73-24 АЕ, що належить Осинському Ярославу Валерійовичу, в результаті якої було пошкоджено автомобіль „Деу”. У зв’язку з тим, що автомобіль „Деу” був застрахований, позивач у відповідності з договором страхування ТЗЛ №475713 від 17.03.2005р. здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 4808,31грн. та оплатив проведене автотоварознавче дослідження у розмірі 300,00грн., які і просить стягнути в порядку регресу з відповідача .
З метою повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору в порядку ст.27 ГПК України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ухвалою господарського суду від 07.08.06р. було залучено до участі в справі Національну акціонерну страхову компанію „Оранта” Києво-Святошинське районне відділення, оскільки в судовому засіданні з’ясувалось, що НАСК „Оранта” було перераховано на рахунок позивача половину суми страхового відшкодування в розмірі 2404,15грн.
В судових засіданнях 04.09.2006р. та 07.09.2006р. представником позивача було надано письмові уточнення позовних вимог та зроблено усні уточнення, відповідно до яких позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 300грн. за проведення автотоварознавчого дослідження та просить стягнути з відповідача 2404,16грн. залишок некомпенсованих здійснених страхових виплат.
Представники відповідача та третьої особи позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у клопотанні №14-10/138 від 07.08.06р., письмових запереченнях №04-05тр/2175 від 06.09.06р., а саме:
- відповідно Постанови Шевченківського районного суду міста Києва №3-21297/2005 від 28.09.05р. Осинського Ярослава Валерійовича визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України;
- відповідно Постанови Шевченківського районного суду міста Києва №3-21296/2005 від 28.09.05р. Науменка Леоніда Васильовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України;
- за таких обставин при наявності вини обох учасників ДТП право позивача на компенсацію страхового відшкодування в розмірі 4808,31грн. обмежується лише половиною виплаченого страхового відшкодування, яке і було компенсоване третьою особою, шляхом перерахування 2424,15грн. на рахунок позивача.
В судовому засіданні 04.09.2006р. оголошувалась перерва до 07.09.06р. на 12.00.
В судовому засіданні 07.09.06р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.
Автомобіль ЗАЗ DAEWOO номерний знак АА 7324 АЕ, який належить Осинському Ярославу Валерійовичу, був застрахований позивачем –Відкритим акціонерним товариством страховою компанією „Правекс-Страхування” за договором страхування ТЗЛ №475713 від 17.03.2005р.
17.08.2005року о 16-20 на пр-ті Перемоги, 20 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю транспортних засобів марки „DAEWOO-SENS”, номерний знак АА 7324 АЕ, під керуванням Осинського Ярослава Валерійовича, та „ВАЗ-2106” з номерним знаком 2665 КХВ (власником якого є Відповідач) під керуванням водія Науменка Леоніда Васильовича, який знаходиться в трудових відносинах з Відповідачем.
Даний факт підтверджується довідкою відділу ДАІ Шевченківського РУГУМВС України в м. Києві від 09.09.2005р.
Окрім того, як вбачається з постанов Шевченківського районного суду м. Києва №3-21297/2005 та №3-21296/2005 зіткнення автомобіля марки „DAEWOO-SENS”, номерний знак АА 7324 АЕ, під керуванням Осинського Ярослава Валерійовича та „ВАЗ-2106” з номерним знаком 2665 КХВ під керуванням водія Науменка Леоніда Васильовича відбулося через порушення останніми Правил дорожнього руху, а саме, водій автомобіля марки „DAEWOO-SENS” не врахував дорожніх умов та швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, чим порушив п.п. 12.1, 12.3, 13.1 ПДР України, а водій автомобіля марки „ВАЗ-2106” перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, не надав дорогу автомобілю „Деу”, який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, чим порушив п.п. 10.1, 10.3, 10.4 ПДР України.
Дані про стан автомобіля ЗАЗ DAEWOO зазначені в дефектній відомості огляду транспортного засобу від 12.08.05р., яку було складено в присутності представника відповідача - Науменка Л.В., а також у висновку автотоварознавчого дослідження №1146 від 23.08.05р. про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу ЗАЗ DAEWOO, державний номер АА 7324 КЕ, який виконано ТОВ „Центр правової допомоги ”Правозахист”.
Згідно вказаного висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику ЗАЗ DAEWOO АА 7324 КЕ внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, склала 7634,81грн.
За умовами договору страхування ТЗЛ №475713 від 17.03.2005р. Страховик виплатив страхове відшкодування у розмірі 4808,31грн. (7634,81грн. вартість відновлювального ремонту за вирахуванням франшизи 725,40гнр. та 72,48% ліміту відповідальності), що підтверджується платіжним дорученням № 2859 від 07.11.2005р.
Як вбачається з матеріалів справи після звернення позивача з позовною заявою до суду третьою особою на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.03.2005р. №32, укладеного з відповідачем, було сплачено 26.07.2006р. на рахунок позивача 2404,15грн. –50% суми виплаченого останнім страхового відшкодування, яке становить 4808,31грн.
За таких обставин, залишок невідшкодованої суми страхового відшкодування складає 2404,16грн.
Відповідно ст.ст.11,1166 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, права і обов’язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов’язання, а саме із зобов’язання, спричиненого заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст.1172, ст1191 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. При цьому особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пояснення третьої особи та заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо наявності обопільної вини учасників ДТП у зв’язку з чим відшкодуванню підлягає лише половина суми страхового відшкодування, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
У деліктних зобов’язаннях діє принцип відповідальності за вину. Винною може бути не лише фізична, але і юридична особа. Вину юридичної особи становить вина працівників установи, яка є юридичною особою. Особливістю відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є те, що його власник зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від того, чи була шкода заподіяна з виною чи без вини.
Правило про відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини має винятки. Зокрема, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, відшкодовується у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ст. 1188 ЦК).
При цьому, відповідно до ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлене законом.
Цивільне законодавство поділяє необережність на грубу та необережну. При грубій необережності порушуються звичайні, очевидні для всіх вимоги. Якщо особа розуміла, що її дії можуть завдати шкоди, але легковажно сподівалася уникнути шкідливих наслідків, така особа припустилася грубої необережності. При простій необачності протиправність полягає в порушенні складних правил, в зв’язку з чим ступінь передбачення наслідків дуже незначний.
На думку суду для оцінки дій водіїв Осинського Ярослава Валерійовича, який керував автомобілем „DAEWOO-SENS”, номерний знак АА 7324 АЕ, та водія Науменка Леоніда Васильовича, який керував автомобілем „ВАЗ-2106” з номерним знаком 2665 КХВ з точки зору їх відповідності вимогам ПДР України спеціальні знання в області автотехніки не потрібні.
Як вбачається з постанов Шевченківського районного суду м. Києва №3-21297/2005 та №3-21296/2005 причиною виникнення даної ДТП з технічної точки зору став маневр перестроювання автомобіля „ВАЗ-2106” з номерним знаком 2665 КХВ, тобто встановлена невідповідність дій водія Науменка Леоніда Васильовича вимогам п.п. 10.1, 10.3, 10.4 ПДР України, а саме, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п.10.1.); у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися (п.10.3); перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам (п.10.4.).
Що ж до оцінки дій водія Осинського Ярослава Валерійовича, який керував автомобілем „DAEWOO-SENS”, номерний знак АА 7324 АЕ, та не врахував дорожніх умов та швидкості руху, чим порушив п.п.12.1, 12.3, 13.1 ПДР України, то поведінка останнього, для якого протиправна поведінка заподіювача шкоди пов’язана з елементом несподіванки, не може вважатись грубою необережністю.
Таким чином, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 2404,16грн., оскільки є правомірними, обґрунтованими та документально підтвердженими.
Враховуючи, відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 300грн. за проведення автотоварознавчого дослідження господарський суд вважає за можливе в цій частині провадження у справі припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.
На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати за розгляд справи покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.49 ,78, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст.82-84 ГПК України, господарський суд,–
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Лікувально-реабілітаційного центру для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС імені В.Т.Гуца (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капитанівка, вул. Радянська, 4, код 19408382) на користь Відкритого акціонерного товариства страхової компанії „Правекс-Страхування” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, код ЄДРПОУ 20036721) шкоду у розмірі 2404,16грн. (дві тисячі чотириста чотири грн. 16 коп.) та судові витрати: 96,01грн. державного мита, 111,07грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 300 грн. провадження у справі припинити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили
Суддя Іваненко Я.Л.
Дата підписання рішення 14.09.2006р.