ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/45
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
10 травня 2011 року м. Київ № 2а-14296/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
до Державної екологічної інспекції в місті Києві
про визнання протиправними дій та скасування припису,
за участю представників сторін:
представник позивача Корнага О.І.;
представник відповідача Дацько Я.О.,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" (далі –позивач, ПАТ "Мостобуд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в м. Києві (далі –відповідач, ДЕІ в м. Києві) з наступними позовними вимогами:
1) визнати нечинним припис від 13.02.2009 р. ДЕІ у м. Києві “про усунення виявлених порушень”;
2) визнати протиправними та незаконними (нечинними) дії інспекторів з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ у м. Києві Сивоус М.І. та Павленко С.Л. щодо складання ними Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09.02.2009 р.;
3) визнати нечинним та скасувати Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09.02.2009 р., складений інспекторами з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ у м. Києві Сивоус М.І. та Павленко С.Л.;
4) встановити факт відсутності порушення Управління механізації - ВАТ "Мостобуд" вимог ст. 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та п. 4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах на території Управління механізації ВАТ "Мостобуд" за адресою вул. Чапаївське шоссе, 10, проммайданчик № 1 та за адресою вул. Нова, 1, проммайданчик № 2 у Голосіївському районі м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2009 р. суддею Степанюком А.Г. відкрито провадження у справі № 2а-14296/09/2670 та призначено справу до судового розгляду.
Окремою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2010 р. суддею Степанюком А.Г. дану ухвалу направлено Голові ДЕІ в м. Києві для розгляду.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 26.01.2011 р. на підставі пункту 2.5.15 “Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах” у зв'язку з припиненням повноважень судді Степанюка А.Г. у справі № 2а-14296/09/2670 суддю призначено повторно та передано судді Клочковій Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2011 р. справу № 2а-14296/09/2670 прийнято до провадження суддею Клочковою Н.В. та призначено судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2011 р. суд витребував від Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві матеріали, що стали підставою для відмови в порушенні кримінальної справи.
В судовому засіданні 06.04.2011 р. суддя оголосив надану представником позивача позовну заяву в порядку уточнення позовних вимог.
Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:
1) визнати неправомірними дії інспекторів з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ у м. Києві Сивоус М.І. та Павленко С.Л. щодо складання ними Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09.02.2009 р.;
2) визнати неправомірними дії інспектора з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ у м. Києві Павленко С.Л. щодо складання та направлення припису від 13.02.2009 р.;
3) скасувати припис ДЕІ у м. Києві від 13.02.2009 р., складений інспектором Павленко С.Л.;
4) скасувати Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складений ДЕІ у м. Києві від 09.02.2009 р., а саме інспекторами з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ у м. Києві Сивоус М.І. та Павленко С.Л.
В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Зі змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Необхідно враховувати, що правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваження суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.
При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень. уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.
Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту / актів / щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта / суб'єктів /, якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта / суб'єктів /, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складений Державною екологічною інспекцією в м. Києві від 09.02.2009 р., не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків позивача, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.
Така позиція кореспондується з позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.06.2010 у справі № К-14217 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.08.2009 у справі № К-5417/07.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складений Державною екологічною інспекцією в м. Києві від 09.02.2009 р., не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії), оскільки в них жодним чином не реалізується компетенція їх видавця як суб'єкта владних повноважень, що уповноважений управляти поведінкою інших суб'єктів.
За таких обставин суд вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та відповідно для скасування Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складений Державною екологічною інспекцією в м. Києві від 09.02.2009 р., а обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді.
За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 КАС України, на цей спір не поширюється.
Керуючись ст.ст. 2, 17, п. 1 ч. 1 ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
У Х В А Л И В:
1. Закрити провадження в адміністративній справі № 2а-14296/09/2670.
2. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою заявою не допускається.
3. Ухвалу направити сторонам.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.В. Клочкова