№2-13\07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С. В, при секретареві ХИМЕНКО І.І.,
за участю представника позивача - головного редактора Студії Новомиргородського районного телебачення П., відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Студії Новомиргородського районного телебачення до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2 006 р. у Новомиргородський районний суд надійшла позовна заява Студії Новомиргородського районного телебачення до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Заявник вимагає стягнути з відповідача на його користь вартість втраченої 09.11.2006 р. відеокамери у розмірі 15.976, 60 грн., а також судові витрати у справі, бо у добровільному порядку завдана шкода не відшкодовується винним із листопада 2006 p., хоча 01.08.2005 р. було укладено договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 і той не заперечує втрату майна.
У судовому засіданні представник позивача П. підтримав позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Окрім цього пояснив, що у присутності представника позивача та свідка ОСОБА_2 відповідач особисто підписав договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Відповідач ОСОБА_1 визнав позов частково у розмірі середнього місячного заробітку, стверджуючи, що викладені заявником факти укладення з ним договору про повну матеріальну відповідальність та втрати майна вартістю 15.976, 60 грн, не відповідають дійсним обставинам справи.
Насправді він договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність не підписував.
09.11.2006 p., виконуючи завдання головного редактора із використанням відеокамери в якості фотокореспондента у с. Т., Новомиргородського району, там же повечеряв і випив приблизно 250 гр. горілки. Коли повертався додому близько 2 0 години, поблизу дитячого садка "Теремок" по вул. К. Маркса у м. Новомиргороді 2 невідомих особи побили його і відібрали майно.
Прийшовши до тями, він пішов шукати власну сумку та блокнот до барів, на автобусних зупинках. Наступного ранку продовжив пошуки на смітниках та відлюдних місцях. Потім пішов на роботу і повідомив головному редактору про подію.
Представник відповідача ОСОБА_3 визнала позов частково у розмірі середнього місячного заробітку власного чоловіка, бо він договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність фактично не підписував.
Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: показання свідків, оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов із таких міркувань.
За правилами КЗпП України:
ст. 134 - відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
8) службова особа, винна в незаконному звільненні або
переведенні працівника на іншу роботу;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм
власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад
один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення
строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та
місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають
заборгованості перед цим підприємством.
ст. 135-1 - письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
ст. 135-3 - розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що наказом від 04.01.2003 р. за № 159 ОСОБА_1 зарахований у штат Студії
Новомиргородського районного телебачення на посаду фотокореспондента.
01.08.2005 р. з ним було укладено договір про повну
матеріальну відповідальність на підставі наказу редактора студії.
09.11.2006 р. відповідач виконував завдання головного
редактора Студії у с. Т., використовуючи при цьому відеокамеру.
Увечері цього ж дня, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у м. Новомиргороді, Кіровоградської області ОСОБА_1 допустив втрату вище згаданого майна.
Згідно постанові Новомиргородського РВ УМВС від 20.11.2006 р. у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1. про викрадення відеокамери відмовлено за відсутністю події злочину, бо під час опитування він підтвердив, що втратив майно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, а до міліції звернувся через побоювання з приводу матеріальної відповідальності.
Свідок ОСОБА_2 підтвердила у суді, що в її присутності відповідач особисто ознайомився з договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.08.2005 р. та підписав його.
За наказом редактора Студії він відповідав за збереження автомобіля та відеокамери.
Свідок ОСОБА_4пояснив, що 09.11.2006 р. відеокамера перебувала у відповідача до 20 години вечора, коли той зібрався йти додому.
Свідок ОСОБА_5 пояснив у суді, що під час бесіди у приміщенні Новомиргородського РВ УМВС ОСОБА_1 відмовився проходити огляд у судово-медичного експерта, бо не мав ніяких тілесних ушкоджень.
Окрім цього, відповідач підтвердив, що втратив відеокамеру перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, а до міліції звернувся через побоювання з приводу матеріальної відповідальності.
Таким чином, суд визнав доведеним, що відповідач втратив у нетверезому стані майно, видане йому Студією в користування, завдавши матеріальної шкоди не при виконанні трудових обов'язків (пп. 4-5, 7 ст. 134 КЗпП).
До того ж у даному випадку між працівником і позивачем відповідно до статті 135-1 КЗпП 01.08.2005 р. було укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Суд відкидає заперечення ОСОБА_1 та його представника, оскільки факт підписання ним зазначеного договору підтвердили представник позивача та свідок ОСОБА_2 а за його заявою про скоєний злочин Новомиргородськии РВ УМВС відмовив у порушенні кримінальної справи за відсутністю події злочину.
Що стосується висновку судової почеркознавчої експертизи від 07.03.2007 р., то експерт не зміг визначити виконавця підпису на договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність лише через малий обсяг графічного матеріалу.
Свідок ОСОБА_5 пояснив у суді, що викладені відповідачем обставини грабежу не знайшли свого підтвердження під час дослідчої перевірки та проведення оперативно-розшукових заходів.
Окрім цього, закон передбачає відшкодування працівником шкоди у повному розмірі навіть якщо вона завдана недостачею інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.
В той же час ОСОБА_1 підтвердив у суді факт передачі йому у користування відеокамери, перебування увечері 09.11.2006 р. у стані алкогольного сп'яніння, а також подальшу втрату майна Студії.
Таким чином, позов підлягає безспірному задоволенню у повному обсязі (пп. 8, 10-11, 15, 18, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду Україні за № 14 від 29.12.1992 р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками").
Суд вважає, що відповідно до вимог ст. ст. 79-81, 88 ЦПК України та ст. З Декрету KM України "Про державне мито" судові витрати у справі по оплаті позивачем судового збору у розмірі 159, 77 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. потрібно стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 130-131, 134 пп. 1, 4-5, 7, 135-1, 135-3-138 КЗпП України, ст. ст. З, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ :
Позов Студії Новомиргородського районного телебачення до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Студії Новомиргородського районного телебачення 15.976, 60 грн. матеріальної шкоди, 189, 77 грн. судових витрат у справі, а всього стягнути 16.166 (шістнадцять тисяч сто шістдесят шість) гривень 37 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.