Справа № 11-358/11 14.06.2011 14.06.2011 07.07.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 – 358/11 Головуючий суду першої інстанції
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Лисенко М.Є.
Доповідач апеляційного суду
Олещук Т.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2011 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Царюка В.В.
Суддів Семенчука О.В., Олещук Т.Л.
за участю прокурора Максимишина О.Л.
засудженої ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Кіровське Донецької області, не судима,
засуджена за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною в тому, що 03 січня 2011 року близько 14 год. вона, знаходячись в приміщенні коридору квартири АДРЕСА_1, під час бійки, яка виникла між нею та потерпілою ОСОБА_6 на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно зламала потерпілій четвертий палець правої руки, чим спричинила їй тілесні ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров’я.
В апеляції засуджена просить вирок скасувати та виправдати її, відмовити потерпілій у задоволенні цивільного позову. Зазначає, що з вироком суду повністю незгодна, так як висновки суду, які покладені в його основу, не відповідають фактичним обставинам справи, вирок постановлений з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права. Кримінальна справа була розглянута не об’єктивно, упереджено до неї, а її умисна вина в спричиненні тілесного ушкодження у вигляді перелому пальця руки потерпілій зовсім не доведена. Показання потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 неправдиві, а допит свідка ОСОБА_8 був проведений в порушення вимог ст. 303 КПК України, крім того, у вироку суд перекрутив показання цього свідка. Також зауважує на те, що суд у вироку послався на показання свідка ОСОБА_9, які в ході судового слідства не досліджувались. Звертає увагу суду на те, що вона захищалася від ударів потерпілої, в ході бійки теж отримала тілесні ушкодження, умислу на настання таких наслідків в неї не було. Вказує на те, що ні слідством, ні судом не добуті докази вчинення нею злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої та її захисника на підтримку апеляції, пояснення потерпілої, яка просила залишити вирок без зміни, думку прокурора, який вважав, що апеляція не підлягає задоволенню, вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, які викладені у вироку.
Так, хоча засуджена ОСОБА_3 вину у вчиненні зазначеного злочину не визнає, однак не заперечувала, що між нею та потерпілою ОСОБА_6 існують неприязні стосунки, 03 січня 2011 року вона разом зі своїм співмешканцем поїхала до ОСОБА_6 поговорити, під час розмови між ними виникла бійка.
Як вбачається з показань потерпілої ОСОБА_6 дійсно 03 січня 2011 року близько 14 год. до неї приїхав її чоловік зі своєю співмешканкою ОСОБА_3, щоб поговорити. Остання, зайшовши до неї в квартиру, накинулася на неї та почала її бити. Вона намагалася утримати за руки ОСОБА_3, але та ухопила її за палець та почала його викручувати. Вона просила відпустити палець тому, що їй боляче, але ОСОБА_3 не реагувала. Коли її мати та чоловік розтягли їх, ОСОБА_3 з її чоловіком ОСОБА_8 уїхали. Під час бійки у неї був зламаний четвертий палець правої руки.
Крім того, як вбачається з показань свідка ОСОБА_7, 03 січня 2011 року близько 14 год. до них приїхав чоловік її доньки ОСОБА_8, який на теперішній час співмешкає з ОСОБА_3. Через деякий час вона почула сильний крик своєї дочки ОСОБА_6, тому вибігла з кімнати та, захищаючи свою дочку, схопила ОСОБА_3 за волосся. Коли всі заспокоїлися, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 уїхали, а дочка стала скаржитися, що ОСОБА_3 зламала їй палець.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він перебуває в шлюбі з ОСОБА_6, але на теперішній час співмешкає з ОСОБА_3 03 січня 2011 року він спільно з ОСОБА_3 приїхав до будинку потерпілої. Між жінками виникла бійка, вони наносили одна одній удари. Як потім йому стало відомо у ОСОБА_6 був зламаний палець.
Показання потерпілої та вказаних свідків про обставини події узгоджуються з іншими письмовими доказами, дослідженими в суді, в тому числі:
з висновком судово-медичної експертизи від 15.02.2011 року № 249, у якому зазначено, що у ОСОБА_6 були тілесні ушкодження у вигляді закритого поздовжнього перелому проксимальної фаланги 4-го пальця правої кисті, синців на стегні та синця лівої верхньої кінцівки. Дані ушкодження могли утворитися від дії тупих твердих предметів неодноразово, а саме: більш імовірно перелом фаланги 4-го пальця правої кисті міг утворитися в результаті заламування або викручування пальця, синці на стегні - не менш, як від двох ударів, синець на лівій верхньої кінцівки – імовірно, як від удару, так і при захопленні руки. Утворення даних тілесних ушкоджень не виключається при обставинах, вказаних потерпілою. Тілесне ушкодження у вигляді перелому фаланги 4-го пальця правої кисті за критерієм тривалості розладу здоров’я на строк більше 21 дня відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, тілесні ушкодження у вигляді синців відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с. 39-40).
Таким чином, доводи апеляції про те, що, як в ході досудового слідства, так і в суді не здобуто доказів вини засудженої спростовуються сукупністю вищевикладених доказів.
Виходячи з наведених доказів, колегія суддів вважає, що суд правильно встановив обставини, за яких був вчинений злочин, обґрунтовано визнав засуджену винною в спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій та вірно кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 122 КК України.
Як вбачається з вказаних доказів, дії ОСОБА_3 щодо ОСОБА_6 не мали характеру захисту. Так встановлено, що засуджена сама прийшла до квартири потерпілої, де між нею та потерпілою на грунті неприязних стосунків виникла бійка, в ході якої засуджена спричинила тілесне ушкодження середньої тяжкості потерпілій. На умисний характер її дій вказує також механізм утворення даного тілесного ушкодження, а саме, що воно утворилося в результаті викручування пальця.
А тому доводи апелянта про необхідність оборони від неправомірних дій ОСОБА_6 є безпідставними.
Доводи апелянта про те, що вирок підлягає скасуванню через те, що суд у ньому послався на показання малолітнього свідка ОСОБА_9, які не досліджувались, та перекрутив показання свідка ОСОБА_8, не можуть бути прийняти до уваги., оскільки це не вплинуло на правильність висновків суду. Як вбачається з матеріалів справи, свідок ОСОБА_9 не був очевидцем події. Як видно з протоколу судового засідання, свідок ОСОБА_8 не заперечував того факту, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виникла бійка, а він розбороняв їх. Таким чином, показання свідка ОСОБА_8 в суді також не підтверджують, а спростовують твердження апелянта про її дії в стані необхідної оборони.
Таким чином, доводи апелянта про необхідність скасування вироку через недоведеність її вини у вчиненні злочину є безпідставними.
Також не вбачається підстав, передбачених ст. 370 КПК України, для скасування даного вироку через порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Що стосується покарання, то, призначаючи його засудженій, суд на порушення вимог ст. 65 КК України недостатньо врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом’якшують покарання, а тому призначив їй занадто суворе покарання.
Так, суд, призначаючи засудженій покарання, вказав на те, що вона вчинила злочин середньої тяжкості. Врахував обставини справи, а саме поведінку потерпілої, яка спровокувала конфліктну ситуацію. Зазначив, що засуджена вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, жінка, яка вчинила злочин в стані вагітності, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Також суд вказав на відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Але, незважаючи на викладені обставин, які дають підстави відповідно п. 3 ч.1 ст. 65 КК України для призначення засудженій більш м’якого покарання, ніж це передбачено ч. 1 ст. 122 КК України, суд не мотивовано обрав їй найбільш суворий вид покарання – позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 69 КК України, за наявністю кількох наведених у вироку обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної, ОСОБА_3 можливо призначити покарання у виді штрафу, тобто більш м’якого виду покарання, ніж зазначено в санкції ч. 1 ст. 122 КК України.
Вирішуючи питання в частині цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, суд 1-ої інстанції належним чином вмотивував прийняте рішення, враховуючи те, що потерпілій завдано фізичні та моральні страждання неправомірними діями засудженої, внаслідок яких порушилися її нормальні життєві зв’язки, погіршився стан здоров’я.
Враховуючи викладене, оскаржуваний вирок має бути змінений у частині покарання у бік його пом’якшення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2011 року відносно ОСОБА_3 в частині призначеного їй покарання змінити. Вважати ОСОБА_3 засудженою за ч.1 ст. 122 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 510 грн.
В решті даний вирок залишити без зміни.
Головуючий
Судді