Справа № 2-344-11                                                                                  

     Головуючий у справі   ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року                        Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді                                                             Челюбєєва Є.В.,

при секретарі -                                                                  Бондарчук Т.І.,

з участю:

представника позивача -                                                      ОСОБА_2,

відповідача -                                                                          ОСОБА_3,

представників відповідачів -                                                ОСОБА_4,

                                                                                 ОСОБА_5,

                                                                                                ОСОБА_6

адвоката -                                                                                ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Дзержинської міської ради, бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська, ОСОБА_9, державного комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс»про визнання свідоцтва про право власності, витягу про реєстрацію права власності, ордера на житлове приміщення недійсними та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

          В січні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.

          Свої вимоги обґрунтовує тим, що є власником квартири № 64, що знаходиться в місті Дзержинську, по вул. Терешкової, в будинку № 5, загальною площею 33,4 кв.м. Цю квартиру він, як спадкоємець за законом першої черги, спадкував від своєї матері –ОСОБА_10, яка померла 19 січня 2007 року.

          Після прийняття спадщини він у порядку встановленому законодавством зареєстрував своє право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, у зв’язку з чим на його ім’я були переоформлені всі правовстановлюючі документи на квартиру.

          Так як він працює і проживає в м. Білгороді Російської Федерації, то одразу ж після оформлення права власності на спадкову квартиру, вимушений був виїхати з місця.

          За цей час Дзержинська міська рада звернулася до суду з позовом про визнання спадщини –квартири АДРЕСА_1, яка залишилась після смерті його батьків: ОСОБА_11 та ОСОБА_10, відумерлою та передачі її у власність територіальної громади.

          В березні 2009 року рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 04.03.2009 року ця спадщина була визнана відумерлою. В квітні 2009 року спадкова квартира прийнята у власність територіальної громади м. Дзержинська.

          На теперішній час власником спірної квартири є ОСОБА_9, який отримав цю квартиру на підставі рішення виконкому від 19.08.2009 року як особа, яка потребує поліпшення житлових умов. За час проживання в квартирі ОСОБА_9 звернувся до керівника органу приватизації з заявою, в якій просив оформити передачу в приватну власність квартиру приміщення комунальної власності, що він займає. В вересні 2009 року ОСОБА_9 було видано свідоцтво про право власності, та в установленому законом порядку зареєстровано його право власності на квартиру. У зв’язку з реєстрацією права власності на ім’я нового власника було видано новий технічний паспорт.  

          Вважає, що цими діями були порушенні його особисті немайнові та майнові права та інтереси, які полягають в безпідставному незаконному позбавленні права власності, права володіти, користуватися і розпоряджатися цією власністю, протиправного позбавлення житла.

          Позивач у судове засідання не з’явився, його інтереси на підставі довіреності представляла ОСОБА_2, яка заявлені вимоги підтримала повністю.

          Представник позивача в судовому засіданні просила визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, видане ОСОБА_9 державним комунальним підприємством «Дзержинськжитлосервіс»25.09.2009 року, ордер № 1352, виданий виконавчим комітетом Дзержинської міської ради 27.08.2009 року на спірну квартиру, а також витяг БТІ м. Дзержинська № 24102035 від 12.10.2009 року про реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_9 недійсними. Наряду з цим, просила суд виселити ОСОБА_9 із квартири № 64, що знаходиться по вул. Терешкової в будинку № 5 Донецької області, пояснюючи тим, що позивач не може бути безпідставно позбавлений права власності на спадкове майно та права володіти, користуватися та розпоряджатися ним.

          Представник відповідача, Дзержинської міської ради, в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, обґрунтовуючи це тим, що рішенням Дзержинського міського суду від 04.03.2009 року спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_11, який помер 25.08.1997 року, ОСОБА_10, яка померла 19.01.2007 року у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_3, визнано відумерлою, у зв’язку з чим передана у власність територіальної громади м. Дзержинська.          На теперішній час власником квартири є ОСОБА_9, який отримав цю квартиру згідно ордеру на жиле приміщення № 1352, виданого 27.08.2009 року виконавчим комітетом Дзержинської міської ради, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов. Згодом, ця квартира була приватизована ОСОБА_9, у зв’язку з чим Дзержинським комунальним підприємством «Дзержинськжитлосервіс»на його ім’я було видано свідоцтво про право власності. Право приватної власності на квартиру ОСОБА_9 належним чином у порядку встановленому законом зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська.

          Також доповнила, що на теперішній час в місті не має іншого соціального житла, яке могло би бути надано ОСОБА_9, тому він не може бути виселений із займаного жилого приміщення.

          Відповідач ОСОБА_9 в судовому засіданні також не визнав заявлені вимоги, проти їх задоволення заперечує.

          В обґрунтування своїх заперечень суду пояснив, що він довгий час проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2005 році квартира була визнана ветхою, непридатною для проживання. З метою отримання іншого житла він звернувся до виконавчого комітету Дзержинської міської ради. В списках квартир, що надаються особам, які потребують поліпшення житлових умов, він звернув увагу на квартиру за адресою: м. Дзержинськ вул. Терешкової, 5/64. Так, разом з майстром Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс»був проведений огляд цього помешкання. Під час огляду було встановлено, що квартира за вказаною адресою є однокімнатною, в якій є всі зручності, знаходиться в задовільному стані, тому він одразу ж погодився на отримання цієї квартири. В серпні 2009 року він отримав ордер на жиле приміщення. В вересні 2009 року приватизував цю квартиру, у зв’язку з чим отримав свідоцтво про право власності. Право власності на цю квартиру ним було належним чином зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська.

          За час проживання за вказаною адресою він своєчасно сплачував комунальні послуги, у тому числі послуги за утримання будинку та прибудинкової території.

          Також суду пояснив, що на момент вселення, в помешканні знаходилися деякі речі –старий диван та шафа, які зі слів представників Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс»належали господарям, які померли. Іншого майна в квартирі не було. При вселенні йому було роз’яснення, що він не має права позбавлятися цих речей, оскільки це майно буде передано комунальному підприємству на зберігання. Зазначене майно й донині знаходиться в квартирі, де він проживає.

          Проте, що син колишніх власників квартири в установлені законодавством строки прийняв спадщину та належним чином зареєстрував право приватної власності на спадкове майно, він не знав.

          Зі слів сусідів йому відомо, що два роки потому позивач по справі приїжджав до міста Дзержинська, але з якого приводу йому невідомо.

          Разом з цим, суду доповнив, що за два роки, що він проживає в квартирі за вказаною адресою, позивач по справі ні разу не з’являвся в ній.

          Представник відповідача –Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс»в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечує.

          Свої заперечення мотивує тим, що в вересні 2009 року ОСОБА_9, відповідач по справі, звернувся до керівника органу приватизації з заявою про оформлення передачі в приватну власність квартиру приміщення комунальної квартири, що він займає на умовах найму. Уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_9. Оскільки відповідач вперше приймав участь в приватизації, підстав для відмови або обмежень в прийнятті цієї заяви не було. Після здійснення процедури приватизації, ОСОБА_9 було видано свідоцтво про право власності. Своє право приватної власності на нерухоме майно відповідач належним чином зареєстрував в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська.    

          Проте, що позивач по справі спадкував зазначену квартиру від своєї матері та належним чином зареєстрував своє право власності на це майно представникам Дзержинського комунального підприємства «Дзержинськжитлосервіс»невідомо, оскільки після переоформлення ним усіх правовстановлюючих документів на квартиру, він так і не звернувся до комунального підприємства з вимогою переоформити особовий рахунок на своє прізвище.      

          Тому, після реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_9, особовий рахунок з колишньої господарки одразу ж був переоформлений на його ім’я.

          Представник відповідача –Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала.

          Суду пояснила, що при здійсненні реєстрації права власності, робітниками БТІ не перевіряються дані про те, які особи набули права власності на будь –яке майно, з яких підстав.

          Наряду з цим, пояснила, що приватизація нерухомого майна може здійснюватися тільки один раз, а реєстрація права власності може бути первинною або вторичною.

          Також доповнила, що на час реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_9 в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська були відомості про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 раніше було зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.08.2007 року.

          Разом з цим, на момент звернення до Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська у ОСОБА_9 в наявності були всі правовстановлюючі документи на квартиру за цією адресою, необхідні для реєстрації права власності.

Тому, реєстрація права власності в порядку приватизації за ОСОБА_9 явилась первинною.

          Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

          Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

          Частиною другою цієї статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

          Разом з цим, в приписах ст. 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду, за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, а також визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач 22 серпня 2007 року прийняв у спадщину квартиру № 64, що знаходиться в м. Дзержинську по вул. Терешкової, в житловому будинку № 5, загальною площею 33,4 кв.м., яка залишилась після смерті ОСОБА_10, померлої 19 січня 2007 року (а.с. 11).

Частиною другою ст. 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Після прийняття спадщини позивач у порядку встановленому законодавством зареєстрував своє право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська»датою прийняття рішення про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на спадщину № 3071, виданого 22.08.2007 року Державним нотаріусом Дзержинської державної нотаріальної контори вважається 14.09.2007 року (а.с. 12).  

У зв’язку з виникненням у позивача права власності на вищезазначену спадщину комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська»на його ім’я були переоформлені правовстановлюючі документи на квартиру в жилому будинку, а саме видано новий технічний паспорт на квартиру № 64 в житловому будинку № 5 по вул. Терешкової в м. Дзержинську Донецької області (а.с. 13-15).

Однак, своєчасно прийнявши спадщину, позивач вимушений був одразу ж після оформлення всіх правовстановлюючих документів на квартиру виїхати до м. Білгорода Російської Федерації, оскільки постійно проживає і працює там.

 У відповідності до ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Таке ж право гарантовано ст. 41 Конституції України, де визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також ст.ст. 317, 319 ЦК України.

В приписах частини четвертої ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Однак, 04 березня 2009 року Дзержинським міським судом Донецької області за заявою Дзержинської міської ради було ухвалено рішення суду про визнання спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_11, який помер 25.08.1997 року, ОСОБА_10, яка померла 19.01.2007 року у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_3, відумерлою, та передати її у власність територіальної громади м. Дзержинська (а.с. 16).

На підставі рішення суду від 04.03.2009 року Дзержинською міською радою 29.04.2009 року № 5/27-7 було прийнято рішення про прийняття у власність територіальної громади м. Дзержинська житлових квартир, у тому числі за адресою: м. Дзержинськ вул. Терешкової, 5/64 (а.с. 17).

В порушення приписів ст. 30 Конституції України та ст. 311 ЦК України, де житло фізичної особи є недоторканим, виконавчим комітетом Дзержинської міської ради ця квартира була внесена в список квартир, які можуть бути надані особам, які потребують поліпшення житлових умов (а.с. 62,63).

Так, 27 серпня 2009 року виконавчим комітетом Дзержинської міської ради ОСОБА_9 було видано ордер на жиле приміщення № 1352 за адресою: м. Дзержинськ вул. Терешкової, 5/64 (а.с. 41). Підставою видачі цього ордеру є рішення виконкому від 19.08.2009 року № 311.

У відповідності до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими для виконання на відповідній території.

Після видачі ордеру на жиле приміщення відповідач ОСОБА_9 вселився в квартиру. На його прізвище було переоформлено особовий рахунок квартиронаймача (а.с. 58).

Через деякий час відповідач ОСОБА_9 звернувся до керівника органу приватизації з відповідною заявою про передачу в приватну власність приміщення комунальної квартири, яку він займає один на умовах найму (а.с. 64-68).

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За результатами розгляду цієї заяви відповідачу ОСОБА_9 25.09.2009 року Дзержинським комунальним підприємством «Дзержинськжитлосервіс»було видано свідоцтво про право власності (а.с. 69). Цим свідоцтвом комунальне підприємство посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: м. Дзержинськ вул. Терешкової, 5/64 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_9, яке належним чином зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.10.2009 року (а.с. 44).

У відповідності до ст. 202 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16.11.2010 року рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 04.03.2009 року скасовано. В задоволенні заяви Дзержинської міської ради про визнання спадщини, а саме квартири АДРЕСА_4 відумерлою відмовлено.

На теперішній час рішення Апеляційного суду Донецької області від 16.11.2010 року набрало чинності та підлягає обов’язковому виконанню.

Після отримання цього рішення суду позивач з метою захисту своїх конституційних прав і свобод звернувся з письмовою заявою до Дзержинської міської ради з питань визнання ордеру на житлове приміщення, свідоцтва про право власності та реєстрації права власності на це майно незаконними (а.с. 21).

Однак, за результатами розгляду цієї заяви позивачу в задоволенні його вимог було відмовлено, що підтверджено листом № Б-1664-2-а, виданим 14.12.2010 року виконавчим органом Дзержинської міської ради на ім’я позивача (а.с. 22).

У зв’язку із визнанням права приватної власності на житлове приміщення, надане відповідачу ОСОБА_9 згідно ордеру та реєстрації права власності на нерухоме майно порушено конституційні права і свободи позивача по справі шляхом незаконного заволодіння майном цієї особи.

Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 155 ЖК Української РСР жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Таким чином, суд вважає, заявлені вимоги в частині визнання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2, видане ОСОБА_9 державним комунальним підприємством «Дзержинськжитлосервіс»25.09.2009 року та витягу БТІ м. Дзержинська № 24102035 від 12.10.2009 року про реєстрацію права власності на цю квартиру  недійсними  повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про визнання ордера № 1352, виданого відповідачу ОСОБА_9 виконавчим комітетом Дзержинської міської ради 27.08.2009 року на квартиру АДРЕСА_2 недійсним, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 58 ЖК Української РСР ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач в установлені законодавством строки своєчасно прийняв спадщину за законом від своєї матері, у зв’язку з чим отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Своє право приватної власності на спадкову квартиру належним чином зареєстрував в Бюро технічної інвентаризації м. Дзержинська. Від спадщини не відмовлявся.

Нормами ст. 59 ЖК Української РСР передбачено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у тому числі порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішення питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

У зв’язку з тим, що рішення суду, яке було підставою для передачі цієї квартири у власність територіальної громади, в подальшому –для видачі ОСОБА_9 ордеру на жиле приміщення для повторного заселення скасовано, то такий ордер на жиле приміщення є недійсним.  

Таким чином, суд вважає, заявлені вимоги в частині визнання ордера № 1352, виданого відповідачу ОСОБА_9 виконавчим комітетом Дзержинської міської ради 27.08.2009 року на квартиру АДРЕСА_2 недійсним  повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі, припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивача безпідставно було позбавлено права користування жилим приміщенням, який є в його приватній власності, а тому вимоги про виселення відповідача ОСОБА_9 з жилого приміщення, який є в приватній власності позивача повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 117 ЖК Української РСР у випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого ч. 1 цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Враховуючи діючі положення житлового законодавства, фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що за таких умов можливо виселення  відповідача ОСОБА_9, зазначеного в ордері, з наданням іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або роботи інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку про повну доведеність заявлених вимог, тому підлягають повному задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21,30,41,55,144, Конституції України, ст.ст. 10,  60, 212 ЦПК України, ст.ст. 58,59,117,150,155 ЖК Української РСР, ст.ст.  15,16,182,202,210,317,319,321,346,391 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги задовольнити.

          Визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, видане ОСОБА_9 державним комунальним підприємством «Дзержинськжитлосервіс»25.09.2009 року недійсним.

          Визнати ордер № 1352, виданий ОСОБА_9 виконавчим комітетом Дзержинської міської ради 27.08.2009 року на квартиру АДРЕСА_2 недійсним.

          Визнати витяг БТІ м. Дзержинська № 24102035 від 12.10.2009 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_9 недійсним.

          Виселити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, із квартири АДРЕСА_2 з наданням іншого жилого приміщення.

          Рішення суду набирає чинності після спливу строків на його апеляційне оскарження.

          На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя