УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-1412/55   2007р.                                Головуючий у 1-й інстанції

Категорія ст.94 КК України                                   Крикливий В.В.

                                                                                  Доповідач - Орлова Н.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2007 року травня місяця „18" дня                         Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді - Хрипченко Л.Г.

Суддів - Денисенко Л.М., Орлової Н.Ф.

з участю прокурора - Адамець A.M.

та адвоката - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від „21" січня 2005 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець і житель АДРЕСА_1, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює агентом по розміщенню в КПККУ „Місхор-Гуль", раніше не судимий,

засуджений  за  ст.94  КК  України  /в  редакції   1960  року/  на   10  років позбавлення волі,

за ч.1 ст.263 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

2

На підставі ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 до відбуття 12 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, - 1783 грн. 04 коп. матеріальної шкоди та 70000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 28 січня 2001 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у дискобарі „Шок" в м. Комсомольську Полтавської області, в ході сварки з потерпілим ОСОБА_5, він з метою помсти за нанесення йому ОСОБА_5декількох ударів металевим прутом по голові, зробив постріл з обрізу мисливської рушниці, який незаконно носив при собі, в потерпілого ОСОБА_5

В результаті пострілу ОСОБА_5 було спричинене сліпе вогнепальне поранення правої сторони грудей з ушкодженнями правої легені, правої підключичної артерії, які ускладнились гострою крововтратою, від чого потерпілий помер на місці.

В своїх апеляціях засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах адвокат ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд дав неповну односторонню та необ'єктивну оцінку показанням засудженого та свідків, вирок, у зв"язку з чим необгрунтований, висновки, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянти просять вирок скасувати, перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_1 зі ст.94 КК України /в редакції 1960 року/ на ст.118 КК України /в редакції 2001 року/ засудити його за ч.1 ст.263 та ст.118 КК України і застосувати до нього Закон України „Про амністію" від 11.07.2003 року.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, виступ адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції і просили їх задовольнити, думку прокурора, яка вважала, що апеляції задоволенню не підлягають, а вирок слід залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_3 до задоволення не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції висновки про винність ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_5 зробив на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні доказах, таких як показання засудженого в ході досудового і судового слідства, показаннях свідків та інших матеріалах справи.

У вироці суду достатньо обгрунтована його позиція: чому одні докази він приймає до уваги, а інші - ні. Наданий повний аналіз зміни засудженим, його показань під час досудового слідства з метою уникнення від відповідальності за умисне вбивство потерпілого з ствердженнями того, що на спусковий гачок обрізу він натиснув не навмисно, а завдяки сторонньому поштовху, з варіаціями: то його штовхнув ОСОБА_6, то невідомо хто /т.1 а.с.130, т.2 а.с. 65, 68/. В судовому ж засіданні ОСОБА_1 почав

3

стверджувати, що натиснув на спусковий гачок свідомо, обороняючись від нападу з боку ОСОБА_5

Не заслуговують на увагу і посилання апелянтів на те, що судом не було надано оцінки показанням ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і спростовуються ці посилання як протоколом судового засідання, так і вироком.

Перевірялася судом і версія застосування недозволених методів слідства під час досудового слідства і свого підтвердження не знайшла.

Проаналізувавши показання засудженого і свідків, суд першої інстанції встановив, що після втручання ОСОБА_8 суспільно небезпечне посягання на ОСОБА_1 з боку ОСОБА_5 - припинилося, потерпілий знаходився на певній відстані від засудженого, без будь-яких предметів в руках.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно-небезпечного посягання, шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Як вбачається з матеріалів справи - озброєним був ОСОБА_1 і в момент здійснення ним пострілу потерпілий фізичної сили до нього не застосовував, в руках у потерпілого були відсутні будь-які предмети.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 на ст. 118 КК України - умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при призначенні міри покарання, суд першої інстанції, перелічивши у вироку обставини, характеризуючі особу засудженого та пом'якшуючі його покарання, - не врахував їх в достатній мірі, що дає підстави для зменшення призначеної міри покарання, застосувавши ст.42 КК України, скориставшись принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3 - задовільнити частково.

Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 січня 2005 року відносно ОСОБА_1- змінити.

Вважати його засудженим за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до 10 років позбавлення волі.

4

В іншій частит вирок суду стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 змінити на тримання під вартою.

Взяти ОСОБА_1 під варту в залі суду.