УХВАЛА
іменем України
14 червня 2007 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючого Дроботі В.В.,
суддів КеміняМ. П., Куштана Б.П.
при секретарі Рогач II.
з участю ОСОБА_1, представника відповідача Короєдової О.І., ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2007 року, -
встановила :
ОСОБА_4 пред'явив до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов про вселення в будинок.
Позивач зазначав, що він є власником 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1. Судовим рішенням будинок поділений в натурі між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_1 на дві ізольовані частини. Деякий час він, враховуючи неприязні відносини зі ОСОБА_1, в будинку не проживав, але в даний час потреба у житлі та перешкоди з боку відповідачів змусили його звернутися до суду з даним позовом.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив усунути перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні будинком та вселити його в цей будинок.
Рішенням суду вимоги ОСОБА_4 задоволені, його внелено в частину будинку АДРЕСА_1, що належить йому.
В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення скасувати с відмовивши у задоволенні позову. Вказують на те, що воно не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Справа №: 22ц-964/07 Номер рядка статистичного звіту: 2
Головуючий у першій інстанції: Писанець К.К.
Колегія судців вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі обставини справи.
Позивач з 1977 року є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право особистої власності НОМЕР_1 (а.с. 18).
Рішенням Ужгородського міського суду від 17 квітня 2003 року, яке набуло чинності 23 вересня 2003 року, було проведено поділ цього будинку. ОСОБА_4 виділені жилу кімнату, коридор, ванну, а також дві надвірні споруди (а.с. 11-12).
Є також доведеним, що позивач тривалий час у належній йому частині будинку не проживає, а між ним та відповідачами існують неприязні відносини ( а.с. 20-26, 40-41, 57-60 ).
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно вимог ст. ст. 317, 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається належною йому нерухомістю на власний розсуд, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано усунув перешкоди у користуванні власністю та вселив позивача у належну йому частину будинку.
Доводи скарги до уваги прийняті бути не можуть , оскільки оскаржуваним рішенням права відповідачів порушені не були. Вони не переселені і не виселені із займаних ними приміщень у жилому будинку.
Відповідно до вимог т. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення скарги колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів , -
ухвалила :
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили після ії проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.