Справа № 11- 243\2007 року Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н.І.
Категорія 187 ч. 2 КК України Доповідач: Хрипченко Л.Г.
УХВАЛА
Іменем України
2007 року березня місяця 23 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого-судці Хрипченко Л.Г.
Суддів: Шабовської В.А., Орлової Н.Ф.
з участю прокурора: Расюка В.В.
при секретарі: - Верещага О.С.
за участю адвоката: ОСОБА_5
захисників: ОСОБА_6., ОСОБА_7,ОСОБА_8
засуджених: ОСОБА_3.,ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_1.
потерпілого: ОСОБА_11
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями ст. помічника прокурора Ленінського району м. Полтави та засудженихОСОБА_3.,ОСОБА_2., ОСОБА_1. на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 9 вересня 2006 року.
Цим вироком:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м. Полтава, українець, громадянин України, не одружений, освіта середня-спеціальна, не працюючий, який проживає: АДРЕСА_1, раніше судимий:
· 22.08.2003 р. Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 309 ч. 1, 75 КК України до 1 р. позбавлення волі з іспитовим строком на 1 р;
· 23.07.2004 р. Ленінським районним судом м. Полтави за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2, 190 ч. 2, 70, 70 ч. 4 КК України до 2 р. 6 міс. позбавлення волі,
засуджений за ст. 185 ч. З КК України - до 3 років позбавлення волі, за ст. 186 ч. 1 КК України - до 3 років позбавлення волі, за ст. 186 ч. 2 КК України - до 4 років позбавлення волі,
2
за ст. 186 ч. 3 КК України - до 5 раків позбавлення волі,
за ст. 187 ч. 2 КК України - до 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини його особистого майна,
за ст. 289 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна,
за ст.ст. 15 ч. З, 289 ч. З КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до 4 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
В порядку ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
В порядку ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначено остаточне покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_2 року
народження, уродженець м. Полтава, українець, громадянин України, не одружений, освіта середня, не працюючий, який проживає: АДРЕСА_2, раніше судимий:
· 02.03.2000 р. Ленінським районним судом м. Полтави за ст. 81 ч. 1, 46-1 КК України ( 1960 р.) до 2 р. позбавлення волі, штраф 680 грн. з іспитовим строком на 2 p.;
· 27.06.2000 p. Ленінським районним судом м. Полтави за ст. 206 ч.2, 42 ч. 3 ( 1960 р.) до 3 р. позбавлення волі, - звільнений 20.06.2003 р. по відбуттю строку покарання,
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України - до 3 років позбавлення волі,
за ст. 186 ч. 2 КК України - до 4 років позбавлення волі,
за ст. 186 ч. 3 КК України - до 5 років позбавлення волі,
за ст. 187 ч. 2 КК України - до 7 років позбавлення волі з
конфіскацією 1/2 частини належного йому майна,
за ст. 289 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до 6
років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;
за ст.ст. 15 ч. 3, 289 ч. З КК України із застосуванням ст. 69 КК
України - до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини
належного йому майна;
В порядку ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання
призначених покарань остаточно призначено покарання за сукупністю
злочинів у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2
частини належного йому майна.
ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_3року
3
народження, уродженець с. Миропілля
Краснопільського району Сумської області, українець.
громадянин України, не одружений, освіта середня, який
проживає: АДРЕСА_3, в силу ст. 89 КК України
раніше не судимий,
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України - до 4 років позбавлення волі,
за ст. 187 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна,
за ст. 289 ч. 3 КК України із, застосуванням ст. 69 КК України - до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;
за ст.ст. 15 ч. 3, 289 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;
В порядку ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженка м. Полтави, українка, громадянка України, одружена, освіта середня, не працююча, яка проживає:АДРЕСА_4, раніше не судима,
засуджена за ст. 289 ч. З КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна;
за ст.ст. 15 ч. З, 289 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.
За ст. 187 ч.2 КК України виправдана за недоведеністю вини.
В порядку ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді 4 (років) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Вирішено питання речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1. таОСОБА_2. в солідарному порядку на користь ПОКЛ ім. В. Скліфосовського 424,56 грн. витрат за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_9
Стягнуто з засуджених ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь: ОСОБА_10. - 290 грн.; ОСОБА_11 - 300 грн..
Стягнуто з засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 в
4
солідарному порядку в рахунок відшкодування шкоди заподіяної злочином на користь ОСОБА_12. - 400 грн..
Стягнуто з засуджених ОСОБА_1. таОСОБА_2. в солідарному порядку в рахунок відшкодування шкоди заподіяної злочином на користь: ОСОБА_13. - 1500 грн., ОСОБА_9. - 609 грн..
Стягнуто з засудженихОСОБА_2. та ОСОБА_3 в солідарному порядку в рахунок відшкодування шкоди заподіяної злочином на користь ОСОБА_14 -152 грн..
Стягнуто з засуджених ОСОБА_1. в рахунок відшкодування шкоди заподіяної злочином на користь: ОСОБА_16. - 700 грн., ОСОБА_15. -330,79 грн..
Вироком суду ОСОБА_1., ОСОБА_2,ОСОБА_3. таОСОБА_4 визнанні винними у вчиненні злочинів за таких обставин.
Епізод № 1.
25.07.2003 р. ОСОБА_1. з метою відкритого заволодіння мобільним телефоном по вул. Комінтерна в м. Полтава виманив у потерпілого ОСОБА_16. телефон "Еріксон T-28S" вартістю 700 грн. під приводом зателефонувати. Після чого мобільний телефон не повернув, а відкрито ним заволодів і продав на ринку невідомому чоловіку.
Епізод №2.
26.09.2003 р. ОСОБА_1. і ОСОБА_2 за попередньою змовою, перебуваючи в будинку АДРЕСА_5, після розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_17. таємно викрали телевізор марки Самсунг вартістю 1168 грн., який належав ОСОБА_17 Після чого телевізор здали до ломбарду, отримавши кошти.
Епізод №4.
4.10.2003 р. ОСОБА_1. поблизу буд.№ 96 по вул. Шевченка в м. Полтаві відкрито заволодів сумкою ОСОБА_15., вихвативши її з руки. В сумці знаходились гроші, паспорт та інші речі на загальну суму 330 грн. 79 коп.
Епізод № 5.
13.10.2003 р. ОСОБА_1. і ОСОБА_2 за попередньою змовою шляхом проникнення в буд. АДРЕСА_6, відкрито, в присутності малолітнього ОСОБА_18. заволоділи телевізором "Самсунг" вартістю 1500 грн., який належав ОСОБА_13. В подальшому ОСОБА_1. збув телевізор ОСОБА_19
Епізоди № 5-6.
15.10.2003 р. близько 17 год. ОСОБА_1. і ОСОБА_2 за попередньою змовою скоїли розбійний напад на таксистаОСОБА_9. в лісовому масиві поблизу с. Макухівки. При цьому ОСОБА_1., знаходячись в автомобілі, під час руху намагався заволодіти барсеткою потерпілого, а коли останній зупинив авто, то ОСОБА_1. та ОСОБА_2 почали бити його ногами і руками по обличчю, в голову, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, гематом та ін..
5
Заволоділи мобільним телефоном, автомагнітолою "Кенвуд" та документами, спричинивши шкоду на суму 1059 грн.
В подальшому ОСОБА_1. продав телефон і автомагнітолу відповідно ОСОБА_20 і ОСОБА_19, в яких вони були вилучені.
Після нападу, здолавши волю потерпілого та погрожуючи вбивством вони заволоділи автомобілем "Опель - Кадет" вартістю 10688 грн. на якому їздили по місту.
Епізоди № 7-8.
ОСОБА_1., ОСОБА_2 таОСОБА_3. за попередньою змовою 16.10.2003 р. з метою розбійного нападу і заволодінням автомобілем на вул. Шевченка в м. Полтаві сіли в автомобіль таксі ВАЗ - 2106 під керуванням ОСОБА_21
Поблизу с. Макухівка, застосовуючи насильство небезпечне для життя ОСОБА_1., ОСОБА_2 таОСОБА_3. погрожували ножем, який підставили до горла, здавлювали шию руками та нанесли удар цеглиною по голові, при цьому ОСОБА_2 вирвав дроти радіостанції та почав вимагати гроші і документи.
Забравши майно та кошти на суму 250 грн., вони заволоділи і автомобілем, на якому поїхали в село за спиртними напоями, а потім повернулись до лісу.
В результаті нападу потерпіломуОСОБА_21 були завдані легкі тілесні ушкодження та спричинена шкода на загальну суму 3169,82 грн.
Епізоди 9 -10.
ОСОБА_1., ОСОБА_2 таОСОБА_3. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння разом з ОСОБА_4 переслідуючи мету скоєння розбійного нападу 21.10.2003 р. викликали таксиста ОСОБА_10. на автомобілі ВАЗ - 2107 в с. Лісок, де біля озера скоїли на нього напад. Здавлюючи шию руками, приставивши ніж до шиї та погрожуючи вбивством, забрали гроші та примусили лізти в багажник.
Після цього заволоділи автомобілем і роз"їджали на ньому по місту та іншим районам, поки не закінчився бензин.
В результаті нападу заволоділи речами та коштами на суму 210 грн.
Залишивши автомобіль вони кинулись шукати інший автомобіль під приводом відбуксирувати автомобіль ОСОБА_10.
Епізоди № 11 -12.
21.10.2003 p. поблизу смітт"єзвалища в м. Полтава ОСОБА_1., ОСОБА_2 іОСОБА_3. перебуваючи в нетверезому стані, зупинили автомобіль "Хонда - Акорд" під керуванням водія ОСОБА_11 Погрожуючи ножем вчинили напад, заставили зняти куртку, заволоділи його речами на суму 700 грн.
При цьому наносили удари по голові і обличчю, спричинили удар ножем в ногу.
За участю ОСОБА_4. заволоділи автомобілем.
Управляючи автомобілем заїхали на залізничну колію, де погрожуючи потерпілому ножем, намагалися витягти авто, але побачивши працівників залізничного переїзду повтікали з місця злочину.
6
Епізоди № 13-14.
ОСОБА_1. 21.10.2003 р. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вчинив розбійний напад на таксистаОСОБА_22., який перевозив його іОСОБА_4. в с. Лісок на власному автомобілі "Опель-Кадет".
Погрожуючи ножем заволодів коштами в сумі 90 грн.
Після чого ОСОБА_1. змусив його залізти в багажник, а самі за участю з ОСОБА_4 заволоділи автомобілем.
Епізод №15.
В цей же день ОСОБА_2 таОСОБА_3. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в присутності знайомої ОСОБА_23. вчинили розбійний напад на таксиста ОСОБА_14
Погрожуючи ножем, який приставили до горла, нанесли удари в обличчя, заволодівши його майном курткою, мобільним телефоном, грошима, а всього на загальну суму 1110 грн.
При цьому потерпілому вдалося вискочити із автомобіля і покликати на допомогу другого таксиста.
Епізод №16.
22.10.2003 р. близько опівночі на вул. М. Бірюзова в м. Полтаві ОСОБА_2 іОСОБА_3., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою пограбували ОСОБА_24., відкрито заволодівши її піджаком вартістю 600 грн., та збули його громадянці ОСОБА_25., в якої він був вилучений.
Епізоди № 17-18.
Вночі 22.10.2003 р. ОСОБА_2 іОСОБА_3. вчинили розбійний напад на таксистаОСОБА_26., який перевозив їх на автомобілі ВАЗ - 21013 в с. Лісок. Погрожуючи ножем, заволоділи грошима в сумі 61 грн., але через активний опір потерпілого не змогли заволодіти автомобілем, побачивши автомобіль таксі "005" який зупинив потерпілий, вони витекли на стадіон.
Епізод № 19.
ОСОБА_2 таОСОБА_3. 22.10.2003 р. близько 3 год. 40 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинили замах на заволодіння автомобілем "Опель - Аскона" під керуваннямОСОБА_27., який перевозив їх в с Розсошенці, але не змогли довести свій умисел до кінця і були викриті працівниками ДАІ, біля яких потерпілий зупинив автомобіль.
Епізод №20.
ОСОБА_1. іОСОБА_4 22.10.2003 р. шляхом розбійного нападу заволоділи автомобілем "Опель - Кадет" потерпілого ОСОБА_28, який їх перевозив по м. Полтаві
Попросивши зупинити поблизу лісового масиву Кр. Берег, а коли потерпілий вийшов з машини, ОСОБА_1. наніс йому удар пляшкою по переніссі, після чого потерпілий нахилився щоб промити кров, він вдруге вдарив пляшкою по голові, від чого пляшка розбилась.
Погрожуючи ножем заставили лізти в багажник і заволоділи автомобілем.
Епізод № 21.
7
ОСОБА_4. і ОСОБА_1. 22.10,2003 р. о 13 год. вчинили замах на заволодіння автомобілем ВАЗ - 2109 ОСОБА_29., який перевозив їх в с. Лісок.
Коли приїхали на місце, ОСОБА_1. із застосуванням ножа почав вимагати у потерпілого автомобіль.ОСОБА_4 намагалась потерпілого вдарити палкою, але той вихватив її і почав оборонятись від ОСОБА_1., який наносив йому удари руками по голові і палкою по тулубу. Але в зв'язку з активним опором потерпілого ОСОБА_1. іОСОБА_4 не змогли заволодіти його автомобілем, коли ОСОБА_1. відволікся потерпілий сів за кермо і поїхав.
В апеляції прокурора з внесеними змінами ставиться питання про:
- зміну вироку відносно ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4. в зв'язку з прийняттям нової редакції ст. 289 ч. 3 КК України, прийнятої законом України від 22.05.2005 p.;
· виключення з вироку по епізодам заволодіння автомобілями потерпілих ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_28, та по епізодам замаху на заволодіння автомобілямиОСОБА_27. і ОСОБА_29. кваліфікуючу ознаку завдання великої матеріальної шкоди.
· виключення застосування стосовно засудженого ОСОБА_1. ст. 69 КК України при обранні покарання за ст. 289 ч. 3 КК України;
Ставиться питання про виключення з вироку як зайво вміненої ОСОБА_1. ст. 186 ч. 1 КК України по епізоду пограбування ОСОБА_16. та обраної по ній міри покарання, а по епізоду крадіжки майна потерпілої ОСОБА_17, відносно засуджених ОСОБА_1. іОСОБА_2. ознаки спричинення потерпілій значної матеріальної шкоди .
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду, посилаючись на порушення його права на захист, на те, що він був видалений із залу суду і не зміг дати суду свої показання та задати запитання свідкам, не був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи.
Зазначає, що судове слідство проведено неповно і односторонньо, не всі свідки і потерпілі допитані судом. В доповненнях до апеляції просить направити справу на додаткове розслідування, посилаючись на порушення вимог КПК, що не по всім епізодам проведено огляд місця події, не проведено відтворення обставин і обстановки події злочину та очні ставки. Вказує на застосування до нього недозволених методів слідства та на відсутність понятих при впізнаннях.
Засуджений ОСОБА_1. в апеляції просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд, так як судом він був видалений із залу суду і справа заслухана у його відсутність, що перешкодило суду повно і всебічно дослідити матеріали справи і постановити справедливий вирок.
Вказує, що на слідстві ним були дані показання, в яких він визнавав вину, внаслідок незаконних дій працівників міліції і слідчого.
8
В апеляції засудженийОСОБА_3. просить пом'якшити покарання, оскільки він має матір пенсійного віку, у якої поганий стан здоров'я, і має малолітню дитину. У скоєному розкаюється , вину визнає, хоча не всі обставини пам'ятає.
ЗасудженаОСОБА_4 вирок суду не оскаржила.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, провівши часткове судове слідство, вислухавши прокурора Раскжа В.В., який підтримав апеляцію прокурора з внесеними змінами, засудженихОСОБА_2.. ОСОБА_1., ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції, пояснення адвоката ОСОБА_5, засудженихОСОБА_4. і ОСОБА_3, які погодились з апеляцією прокурора і заперечення проти апеляції прокурора засудженихОСОБА_2. і ОСОБА_1., пояснення захисників ОСОБА_6., ОСОБА_7,ОСОБА_8, які просили пом'якшити покарання засудженим, міркування прокурора про залишення апеляцій засудженихОСОБА_2., ОСОБА_1., ОСОБА_3 без задоволення та зміну вироку в частині принесеної апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляцію прокурора необхідно задовольнити.
Висновок суду про доведеність виниОСОБА_2., ОСОБА_1. і ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів є обґрунтованим.
Доводи в апеляціяхОСОБА_2. і ОСОБА_1. про те, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи є безпідставними.
Як встановлено перевіркою матеріалів справи та проведеним частковим судовим слідством судовий розгляд у справі проведений із дотриманням вимог кримінально - процесуального законодавства, а викладені у вироку висновки суду про винністьОСОБА_2., ОСОБА_1., ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, винність засуджених підтверджується їх особистими показаннями, які вони давали на досудовому слідстві; показаннями потерпілих допитаних у судому засіданні, зокрема: ОСОБА_16., ОСОБА_17, ОСОБА_15.. ОСОБА_13., ОСОБА_9., ОСОБА_21 ОСОБА_10., ОСОБА_11.,ОСОБА_22. ОСОБА_14, ОСОБА_24.,ОСОБА_26.,ОСОБА_27., ОСОБА_28, які детально пояснювали про обставини вчинених відносно них злочинів, та конкретизували участь кожного з засуджених, дослідженими судом показаннями даними на досудовому слідстві потерпілого ОСОБА_29., який не зміг з'явитися до суду за станом здоров'я (т.7 а.с. 241); протоколами огляду місця події; протоколами вилучення викраденого майна; даними висновків судово - медичних та товарознавчих експертиз.
В ході апеляційного розгляду справи засуджені ОСОБА_2 і
9
ОСОБА_1. частково визнаючи вину по епізоду викрадення телевізора із будинку ОСОБА_17 ( епізод № 2), стверджували, що телевізор вони не викрадали, а син потерпілої ОСОБА_17., запропонував продати його, щоб використати гроші на випивку.
Разом з тим такі твердження засуджених, спростовуються зібраними по справі доказами.
Так, свідок ОСОБА_17. пояснив суду, що після розпиття разом з засудженими спиртних напоїв він заснув, бо був п'яним, а коли до нього зайшов сусід, то той звернув увагу на відсутність в кімнаті телевізора. Виявилось, що не стало і його куртки. ЗнайшовшиОСОБА_2. і ОСОБА_1. останні зізнались у скоєнні крадіжки і повернули йому куртку, повідомивши, що телевізор вони здали в ломбард.
Із документів, вилучених в ПТ "Ломбард України", вбачається, що документи на прийом телевізору оформлено на ім'я ОСОБА_1. ( т. 1 а.с.52,53).
Свідок "ОСОБА_30. підтвердив в суді, що телевізор "Самсунг" принесли здавати 2 молодих хлопця, а свідок ОСОБА_31 підтвердила, що в її присутності ОСОБА_2 і ОСОБА_1. признались ОСОБА_17, що вони викрали телевізор і куртку, яку тут і повернули.
Вказані докази повністю викриваютьОСОБА_2. і ОСОБА_1. у скоєнні вказаної крадіжки чужого майна під час перебування в помешканні ОСОБА_17.
Доводи засуджених про необ'єктивність дослідження цих доказів судом і порушення їх прав в зв'язку з тим, що вони не мали змоги задати запитання ОСОБА_17., є неспроможними. Власником телевізору є мати свідка - потерпіла ОСОБА_17, яка на той час перебувала на дачі, а повернувшись, виявила крадіжку. Їй стало відомо, що син разом з засудженими випивав, а коли заснув, вони викрали телевізор.
Разом з тим, суд визнавшиОСОБА_2. і ОСОБА_1. винними у скоєнні крадіжки телевізора вартістю 1168 грн., безпідставно кваліфікував ці дії за ст. 185 ч. 2 КК України за ознакою спричинення значної матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_17
Згідно діючого законодавства, значною шкодою визначається шкода яка в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто повинна становити не менше 1700 грн.
В зв'язку з викладеним, така кваліфікуюча ознака, за цим епізодом, підлягає виключенню із вироку.
Засуджений ОСОБА_2 оспорює свою причетність до пограбування потерпілої ОСОБА_24. ( епізод № 16) по факту відкритого заволодіння її піджаком, пізно ввечері 22.10.03 p., посилаючись, що піджак йому дав невстановлений слідством чоловік.
ЗасудженийОСОБА_3. вину за цим епізодом в судовому засіданні визнав.
При цьомуОСОБА_3. пояснював, що втрьох, разом з ОСОБА_2. і невстановленою особою, вони зупинили потерпілу і застосовуючи психічне насильство, зняли з неї шкіряний піджак. В магазині ОСОБА_2 цей піджак
10
віддав якійсь дівчині.
Розслідуванням справи встановлено , що ОСОБА_2 подарував цей піджак в ту ж ніч свідку ОСОБА_25., в якої він і був вилучений (т. 2 а.с. 151). СвідокОСОБА_25. підтвердила вказані обставини.
Свідок ОСОБА_32- продавець магазину, на досудовому слідстві упізналаОСОБА_2., як особу яка подарувала піджак ОСОБА_25. Крім того вона упізнала по фотознімкам і ОСОБА_3 ( а.с. 158-159).
Із показань ОСОБА_24. вбачається, що викрадений піджак вона впізнала, і він був повернутий їй слідчим.
Як пояснилаОСОБА_24. понятих при цьому не було.
Разом з тим, по справі встановлено, що впізнання, як слідча дія з потерпілою по справі не проводилось..
Впізнання за цим епізодом проводилось лише зі свідком ОСОБА_32
За таких обставин, твердження засудженогоОСОБА_2. про те, впізнання ОСОБА_24. піджака було проведено з порушенням вимог КПК у відсутності понятих, є безпідставними.
Засуджений ОСОБА_1. заперечує свою вину за фактом пограбування 4.10.2003 р. потерпілої ОСОБА_15. на вул. Шевченка в м. Полтаві, в якої він відкрито заволодів сумкою з речами та документами ( епізод № 3).
Факт пограбування підтвердила потерпілаОСОБА_15, свідок ОСОБА_33. - пояснивши, що в викраденій сумці були документи, паспорт потерпілої, гроші.
Свідок ОСОБА_31, в якої ОСОБА_1. і ОСОБА_2 проживали деякий час, підтвердила в суді, що в жовтні 2003 р. ОСОБА_1. був у неї вдома, виходив на певний час і повернувся з папкою в якій знаходились документи, та з портфелем.
В ході розслідування справи, при проведенні огляду, в квартирі де жила ОСОБА_31, був вилучений паспорт на ім'я ОСОБА_15. (т. 1 а.с. 93).
На досудовому слідстві ОСОБА_1. визнав вину за цим епізодом, а в апеляційній інстанції заявив, що свідкуОСОБА_31 він не довіряє, бо вона вживає наркотики і могла дати показання під примусом.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав не вірити показанням свідка ОСОБА_31., які об'єктивно підтверджуються фактом виявлення паспорту потерпілої в квартирі свідка.
ОСОБА_1. і ОСОБА_2 оспорюють також епізод пограбування ОСОБА_13. ( епізод № 4) шляхом проникнення в житло, вважаючи, що в житло вони проникали не протиправно.
Потерпіла ОСОБА_13. підтвердила суду, що 13.10.03 р. в будинок, де знаходився її 13 - літній син, зайшли ОСОБА_2 і ОСОБА_1. і погрожуючи йому забрали телевізор " Самсунг".
Незадовго до цього вони також приїжджали до них, вимагали гроші, які начебто винен їм ОСОБА_34- її співмешканець.
В суді, свідок ОСОБА_18. підтвердив ці обставини, вказавши наОСОБА_2. і ОСОБА_1., як на осіб які вчинили злочин. Він просив засуджених не забирати телевізор, казав що телевізор ОСОБА_34 не належить, але вони забрали телевізор, а йому пригрозили, щоб не виходив з будинку.
11
Під час допиту в суді потерпілої і свідка ОСОБА_13, ОСОБА_2 намагався вплинути на їх показання.
По справі встановлено, що вказаний телевізор ОСОБА_1. збув ОСОБА_19. - свідку, допитаному по справі.
Свідок ОСОБА_34в суді заперечував наявність боргу перед засудженими.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1. проникли в будинок з метою незаконного заволодіння майном, що мало місце відкрите заволодіння чужим майном з застосуванням психічного насильства, яке було пов'язане з протиправним проникненням в житло, де знаходилась малолітня дитина.
ДоводиОСОБА_2. про відсутність останньої кваліфікуючої ознаки є безпідставними.
Доводи ОСОБА_1. іОСОБА_2. про те, що суд односторонньо дослідив докази і вони не змогли задати запитання свідку ОСОБА_34, є неспроможними. Будь - які дані про необ'єктивність дослідження доказів відсутні.
По справі беззаперечно встановлено, що ОСОБА_34, який недовгий час проживав з потерпілою ОСОБА_13, не є власником телевізора.
По епізоду № 19 не заслуговують на увагу посиланняОСОБА_2. на відсутність наміру на заволодіння автомобілем ОСОБА_27, який з метою припинення злочинних дійОСОБА_2. І ОСОБА_3 звернувся за допомогою до працівників ДАІ, різко затормозивши біля їх посту.
ПотерпілийОСОБА_27. в суді пояснив, що в жовтні 2003 р. він на власному автомобілі займався приватним перевезенням і перевозив з с. Розсошенці ОСОБА_2і ОСОБА_3, які були в нетверезому стані. Проїхавши перехрестя траси "Київ - Харків"ОСОБА_3., що знаходився ззаду, - зненацька напав на нього, схватив за щелепу, давив за шию, наказуючи зупинитися, щоб заволодіти його автомобілем.
Злякавшись, він сподіваючись на допомогу працівників посту ДАІ, додав газу, а потім несподівано для нападника різко затормозив біля майданчика посту ДАІ.
Ці обставини підтвердили суду і працівники міліції - свідки ОСОБА_35. іОСОБА_36., до який за допомогою звернувся потерпілий. Підтверджуються вони і даними протоколу огляду місця події та транспорту (т. 2 а.с. 196).
ЗасудженийОСОБА_3. свою вину за цим епізодом не заперечує.
Оцінивши всю сукупність зібраних по справі доказів, суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_3 іОСОБА_2. у скоєнні даного злочину за попередньою змовою групою осіб.
По справі доведено, що в той період часу вони, разом з іншими засудженими по справі вчинили ряд аналогічних серійних нападів на водіїв таксі. Під час затримання нападників, свідки ОСОБА_35. іОСОБА_36. звернули увагу на те, що ОСОБА_2 був одягнутий в декілька курток.
Матеріалами справи підтверджується вина засудженогоОСОБА_2. і по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_26. і незаконного
12
заволодіння його автомобілем (епізод № 17-18).
ТвердженняОСОБА_2. про свою непричетність до вчинення цього злочину спростовуються зібраними по справі доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснював, що займаючись приватним перевезенням пасажирів, він на власному автомобілі в жовтні 2003 р. перевозив ОСОБА_3 іОСОБА_2. На перехресті вул. Театральна і Балакіна в м. Полтаві ОСОБА_2 зненацька напав на нього, підставив під правий бік ніж і наказав зупинитися. Коли він витяг ключі із замка запалення і намагався вийти з автомобіля, між ними виникла сутичка.
Він намагався вихватити уОСОБА_2. ніж, яким той хотів вдарити, а потім ОСОБА_2 вдарив його рукою у висок. Вихвативши уОСОБА_2. ніж, він вискочив із автомобіля і звернувся за допомогою до зустрічного таксиста, який викликав працівників міліції.
Нападники покинули автомобіль і повернувшись потерпілий виявив пошкодження кришки бардачка, зникнення барсетки, грошей та документів.
Згідно "протоколу огляду у затриманого ОСОБА_3 була вилучена барсетка, в якій знаходився паспорт та документи на ім'яОСОБА_26. (т. 2 а.с. 178) Крім того при огляді місця злочину та автомобіля виявлені його пошкодження, а на місці, куди тікали нападники, на землі виявлені документи потерпілого ( т. 2 а.с. 173 - 174, 175 - 176).
При пред'явлені на впізнання по фотознімкам ОСОБА_26 впізнавОСОБА_2. і ОСОБА_3, як осіб, що вчинили на нього напад.
В судовому засіданніОСОБА_3. при допиті потерпілого визнав, що злочин скоїв з ОСОБА_2. Останній же в суді заявив, що вперше бачить потерпілогоОСОБА_26.
Судова колегія вважає, що викладені докази судом правильно оцінені і з беззаперечністю доводять вину засуджених, а висновок суду про доведеність виниОСОБА_2. по цьому епізоду є обгрунтованим.
Не заслуговують на увагу і доводи засудженогоОСОБА_2. про перекваліфікацію дій по епізоду розбійного нападу на водія ОСОБА_10 і заволодіння його автомобілем ( епізод № 9-Ю) на ст. 186 КК України з посиланням на те, що вони не погрожували ножем, а "просто показали ножа".
По справі встановлено, що цей злочин був скоєний за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2і ОСОБА_3за участю засудженої ОСОБА_4у заволодінні автомобілем. При цьому в якості пасажира була присутня свідок ОСОБА_37., яка не приймала участі у злочині.
Із показань потерпілого ОСОБА_10, які він давав в судовому засіданні, вбачається, що його як таксиста служби " 0-58" 21.10.03 р. було викликано в с Лісок, де ОСОБА_4і ОСОБА_3сіли в автомобіль і попросили відвезти їх до озера. ОСОБА_4сіла поряд, а ОСОБА_3- ззаду. Коли приїхали до озера, до автомобіля підійшли ОСОБА_1і ОСОБА_2.
В цей часОСОБА_3. зненацька схопив його ззаду руками за шию і придавив до сидіння, а ОСОБА_1приставив ніж до горла. ОСОБА_2 вирвав рацію і, погрожуючи ножем, забрав гроші. Його заставили залізти в багажник, де він перебував протягом довгого часу, поки вони їздили автомобілем. Періодично його випускали з багажника. При цьому забрали і кошти які, він
13
намагався приховати. Потім його висадили біля лісу разом зОСОБА_3. якому залишили ніж, щоб йому не вдалося втекти.
Повернувшись, вони забрали їх і ще катались на автомобілі поки не закінчився бензин. Його витягли з багажника, а нападники пішли зупиняти інший автомобіль.
З автомобіля зникла автомагнітола, яка знайдена під час огляду місця події і повернута йому.
Допитана судом свідок ОСОБА_37. підтвердила, що в жовтні 2003 року, вона разом з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2і ОСОБА_1, відпочивали біля озера в с. Лісок, куди було викликане таксі. Хлопці почали голосно розмовляти з водієм і примушували його залазити в багажник, після чого ОСОБА_1. сів за руль і вони поїхали кататися.
Під час зупинки в лісі вони розпивали спиртне, випустили водія із багажника і намагалися з ним помиритися.
Вина засуджених по цьому епізоду підтверджується даними протоколу огляду місця події і транспорту (т.2 а.с. 7-8, 9, 29, 104).
Всі засуджені в судовому засіданні при допиті потерпілого визнали свою вину частково, намагаючись пом'якшити свою участь.
Викладені докази з достовірністю свідчать про те, що на потерпілого ОСОБА_10 було вчинено розбійний напад групою осіб за попередньою змовою. Тому, нема будь-яких підстав для перекваліфікації дій на ст. 186 КК України.
Як встановлено по справі засуджені покинувши автомобіль ОСОБА_10 ., зупинили автомобіль під керуванням потерпілого ОСОБА_11., під приводом відбуксирувати автомобіль ОСОБА_10. При цьому вчинили розбійний напад на ОСОБА_11., застосувавши ніж і заволоділи його автомобілем, курткою, золотою обручкою і грошима (епізод №11-12).
Доведеність вини по цьому епізоду не оспорюється.
Засуджені не оспорюють доведеність вини і по іншим епізодам злочинної діяльності, в тому числі і по епізодам розбійних нападів на таксистів ОСОБА_12., ОСОБА_10 , по яким потерпілі в суді заявили, що в ході впізнання ними засуджених по фотознімках, слідчий не залучав понятих осіб.
Виявлені обставини є порушенням вимог кримінально-процесуального закону, але не є такими, що тягнуть безумовне скасування вироку. По справі здобуто ряд інших доказів, які викривають засудженихОСОБА_2.. і ОСОБА_1. у скоєнні вказаних злочинів, і самі засуджені не оспорюють доведеність вини по вказаним епізодам. їх посилання на порушення вимог КПК є формальними.
Позиція ОСОБА_1. іОСОБА_2. в судовому засіданні була направлена на штучне створення перешкод суду щодо встановлення об'єктивних даних, які б підтверджували їх вину і сприяли встановленню фактичних обставин справи.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1. всіляко намагались затягнути розгляд, справи зловживаючи наданими їм згідно кримінально - процесуально закону правами. При цьому заявляли клопотання, якими зривали розгляд справи. Ці клопотання засудженихОСОБА_2. і ОСОБА_1. були не тільки узгодженими і спланованими, і при
14
цьому дублювали одне одного.
Так, 13.09.04 p.. коли в засідання з'явилось 9 осіб потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_1. заявили клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Розгляд справи був зірваний.
Разом, з тим, при ознайомленні з матеріалами справи, під час закінчення досудового слідства в протоколах про виконання вимог ст. 220 КПК України зазначено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1. ознайомлені з матеріалами справи згідно графіка. При цьому власноручно зробили запис про те, що з матеріалами кримінальної справи ознайомлені в повному обсязі, без обмеження в часі, самостійно, заяв і клопотань не мають ( т. 6 а.с. 127, 130)
Суд, задовольнивши дане клопотанняОСОБА_2. і ОСОБА_1. 6 разів доставляв засуджених до суду для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.
Згідно довідки суду ( т. 8 а.с. 311, 312) засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_1. станом на 26.01.05 р. ознайомлені з 1,2,3 томами кримінальної справи, в яких зібрані основні докази по справі.
Цього ж дня ОСОБА_1. а 28.01.05 р. ОСОБА_2 написали заяви до суду про те, що вони відмовляються від дачі показань по справі у зв'язку з тим, що не повністю ознайомлені з матеріалами справи ( т. 7 а.с.260,271)
18.08.05 р.ОСОБА_2. і ОСОБА_1. знову доставлено до суду для продовження ознайомлення з матеріалами справи, але вони відмовились від ознайомлення, про що складено відповідний акт ( т. 8 а.с. 80 ). Засуджені відмовились і від ознайомлення з графіком, який встановлено судом для ознайомлення з матеріалами справи 23.08.05 р. (т. 8 а.с. 83, 84).
В послідуючих своїх скаргах ОСОБА_2 почав вимагати ознайомлення його з матеріалами справи повторно починаючи з 1,2, 3 томами справи.
Проте, що такі заявиОСОБА_2. і ОСОБА_1. направлені на затягування розгляду справи судом свідчить і той факт, що при розгляді справи в апеляційній інстанції, була надана можливість засудженим ОСОБА_2. і ОСОБА_1. ознайомитися з томами справи 4. 5, 6, але вони відмовилися від ознайомлення.
Про надуманість клопотань свідчить і позиція засудженихОСОБА_2. і ОСОБА_1. відносно залучення до справи адвокатів по захисту їх інтересів.
З проханням про надання послуг адвоката засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду 15.11.04р. ( т. 7 а.с. 165), а 8.12.04 р. судом задоволено клопотанняОСОБА_2. і до участі по справі допущено адвокатаОСОБА_38.(т. 7а.с. 179).
В наступному судовому засіданні 13.12.04 р. ОСОБА_2 відмовляється від послуг адвоката, а ОСОБА_1. заявляє клопотання про надання йому послуг адвоката.
15
21 грудня 2004 р. на початку розгляду справи ОСОБА_1. пояснив суду, що він мав змогу спілкуватися з адвокатомОСОБА_39. і погодився на захист його інтересів цим адвокатом.
Але після того, як суд виніс постанову про допуск адвоката, ОСОБА_1. відмовився від послуг адвоката ( т. 7 а.с. 215) вказавши причину "з матеріальних підстав". Судом ця відмова не прийнята, як така, що не відповідає вимогам кримінально - процесуального законодавства.
В наступному судовому засіданні 17.01.05 р. ОСОБА_1. знову заявив клопотання про відмову від адвоката. Але не в зв'язку з матеріальними підставами, а тому, що адвокат йому не потрібен і свої інтереси він буде захищати сам (т. 7 а.с. 224).
Після того, як суд прийняв відмову від адвоката ОСОБА_1., підсудний ОСОБА_2 знову заявив клопотання про надання йому адвоката.
Як вбачається із протоколу судового засідання ОСОБА_2 . відмовившись від дачі показань, в судовому засіданні 28.01.05 р. коли допитувався підсуднийОСОБА_3., почав не підкорятись розпорядженням головуючої, висловлювався нецензурними словами, порушував порядок в судовому засіданні, в зв'язку з чим йому робились неодноразові зауваження і попередження про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу засідань ( т. 7 а.с. 275 - 281).
28.02.05 р. коли в судове засідання з'явились 7 свідків, в тому числі і очевидець подій по епізодам №9-10, 11-12 ОСОБА_40. засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_1. після допиту останньої знову почали порушувати порядок в судовому засіданні, допускаючи постійні зухвалі викрикування на адресу учасників процесу, що супроводжувалися нецензурною лайкою і свідчило про явну неповагу до суду.
Таким чином вони свідомо не бажали вислухати показання інших свідків, та приймати участь в судовому розгляді справи.
Відповідно до положень ст. 272 КПК України судом прийняте рішення про видалення підсуднихОСОБА_2. і ОСОБА_1. із залу судового засідання до закінчення судового слідства з наданням їм права участі в судових дебатах ( т. 7 а.с. 329).
З огляду на викладені обставини повністю спростовуються доводиОСОБА_2. і ОСОБА_1., про те, що судом були порушені їх процесуальні права і в зв'язку з видаленням їх з залу судового засідання вони не змогли дати суду свої показання, відповідно до положень ст. 300 КПК України. Як зазначалось вище і ОСОБА_2 і ОСОБА_1.. відмовилися давати суду показання ще до їх видалення із залу суду.
Разом з тим, в їх присутності в залі суду були допитані всі потерпілі по справі, крім ОСОБА_29. При цьому підсудні ОСОБА_2 і ОСОБА_1. давали свої пояснення відносно показань потерпілих задавали запитання чим фактично приймали участь в дослідженні доказів по всім епізодам пред'явленого кожному з них обвинувачення.
Твердження ОСОБА_2. і ОСОБА_1. в апеляційних скаргах про односторонній підхід суду до розгляду справи та оцінки доказів є
16
неспроможними, бо судом прийняті міри до дослідження всіх обставин даної кримінальної справи, об'єм обвинувачення по якій є значним.
Засудженими ОСОБА_2. і ОСОБА_1 . неодноразово заявлялися клопотання, які не мають відношення до судового розгляду справи, зокрема про огляд місця події, проведення очних ставок зі свідками, про відтворення обстановки та обставин подій злочину. При цьому дані клопотання не аргументовані стосовно якого конкретно епізоду пред'явленого обвинувачення вони заявлені та для з'ясування яких питань. Огульно ставили питання про допит судом всіх експертів, які були задіяні по справі.
Обидва засуджені неодноразово заявляли відводи прокурору, що приймав участь у розгляді справи та судді, які розглянуті у відповідності до вимог КПК.
Використовуючи любий привід ОСОБА_2 продовжував писати скарги не тільки відносно себе, а й про те, що підсудному ОСОБА_1. суд не проводить судово - психіатричну експертизу, що судом не допитаний потерпілий ОСОБА_29., який по хворобі не зміг з'явитися до суду по епізоду №21, який йому не пред'являвся в обвинувачення.
Судом перевірені і доводи засудженихОСОБА_2. і ОСОБА_1. про застосування щодо них в ході розслідування справи незаконних методів слідства. Для цього проводилася і прокурорська перевірка, був допитаний в суді в якості свідка і слідчий ОСОБА_41, який проводив розслідування справи.
По справі не встановлено застосування до них незаконних методів слідства, чим ОСОБА_2 і ОСОБА_1. намагалися виправдати дачу ними на досудовому слідстві визнавальних показань.
Після постановления вироку судом Законом України від 22.09.2005 року були внесені зміни редакції ст. 289 КК України, які стосуються і пом'якшення покарання. Згідно положень ст. 5 КК України такий закон має зворотну силу.
Відповідно до нової редакції ч. 3 ст. 289 КК України матеріальна шкода, як кваліфікуюча ознака, визначається не із вартості автомобіля, як виходив суд в своєму вироку, а із реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для визнання значної шкоди і понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для - великого розміру.
17
Провівши часткове ©удове слідство колегія суддів встановила, що велика шкода була заподіяна лише по епізодам № 11 - 12 розбійного нападу та заволодіння майном потерпілого ОСОБА_11, який вчинили засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3і ОСОБА_4.
Допитаний в апеляційному суді потерпілий ОСОБА_11 заявив, що в результаті пошкодження його автомобіля, яким засуджені заїхали на залізничну колію йому були завдані матеріальні збитки на суму, яка на той час становила 5 000 грн., а на даний час 6 тис. грн. При цьому пояснив, які деталі йому прийшлось замінити та надав відповідні документи на проведений ремонт.
За таких обставин за цим епізодом суд правильно послався на кваліфікуючу ознаку ч. 3 ст. 289 КК України - спричинення великої матеріальної шкоди.
Разом з тим по епізодам заволодіння автомобілями потерпілих ОСОБА_9., ОСОБА_10 , ОСОБА_28, та по епізодам замаху на заволодіння автомобілямиОСОБА_27. і ОСОБА_29. слід виключити кваліфікуючу ознаку завдання великої матеріальної шкоди, що відповідає нині діючій редакції статті.
Відповідно до роз'яснень, даних і п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності » від 25 грудня 1992 року у випадках вчинення винною особою декількох злочинів, передбачених однією статтею, її дії при відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною другою ст. ст. 185, 186 КК України Додатково кваліфікувати перший злочин і за частиною першою даної статті не потрібно.
Таким чином, в апеляції прокурора з внесеними змінами правильно поставлено питання про виключення з вироку як зайво вмінену ОСОБА_1. ч. 1 ст. 186 КК України по епізоду пограбування ОСОБА_16. ( епізод № 1 ) та призначеного по ній покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України судом обране покарання засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_1. і ОСОБА_3., яке відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів і особам винних і є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів.
Справедливим є і покарання призначене засудженому ОСОБА_1. з застосуванням ст. 69 КК України за старою редакцією ст. 289 ч. 3 КК України. Застосування цієї норми закону відповідно до нової редакції ст. 289 ч. 3 КК України не є необхідним.
Тому з резолютивної частини вироку необхідно виключить вказівку суду про призначення покарання ОСОБА_1. за ст. 289 ч. З КК України з застосуванням ст. 69 КК України.
Підстав для пом'якшення покарання засудженим колегія суддів не вбачає.
Питання щодо уточнення строку затримання засудженихОСОБА_2. і ОСОБА_4. необхідно вирішити суду в порядку, встановленому ст. 409, 411 КПК України.
18
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.. 365, 366 КК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора з внесеними змінами задовольнити.
Апеляції засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2. ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2005 року змінити:
· відносно засуджених ОСОБА_1.,ОСОБА_2., ОСОБА_3 і ОСОБА_4. по епізодам заволодіння транспортними засобами потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_28
· відносно засудженихОСОБА_2. і ОСОБА_3, по епізоду замаху на заволодіння автомобілемОСОБА_27., а ОСОБА_1. і ОСОБА_4. - автомобілем ОСОБА_29. - вважати засудженими за ч. 3 ст. 289 ЮС України в редакції Закону України від 22.05.05 p., виключивши кваліфікуючу ознаку - спричинення великої матеріальної шкоди.
Виключити з вироку вказівку суду про застосування ст. 69 КК України відносно ОСОБА_1. при призначені покарання за ч. 3 ст. 289 КК України.
Виключити як зайво вмінену кваліфікацію дій ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 186 КК України і призначене покарання по епізоду пограбування ОСОБА_16.
Вважати ОСОБА_1. засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст.185 ч. 3, 186 ч. 2, 186 ч.3, 187 ч. 2, 289 ч.3, 15 ч. 3, 289 ч. 3 в редакції Закону від 22.09.05 р. КК України з застосуванням ст. 70 ч. 1, ст. 70 ч. 4 КК України до міри покарання обраної судом.
Виключити відносно засудженого ОСОБА_1. іОСОБА_2. кваліфікуючу ознаку - завдання значної матеріальної шкоди по епізоду таємного викрадення майнаОСОБА_17
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В порядку ст. 409-411 КПК України запропонувати суду уточнити початок строку відбуття покарання відносно засудженихОСОБА_2. і ОСОБА_4..