Справа № 11-385/11 22.06.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-385/11 Головуючий у І інстанції: Галагуза В.В.
Категорія:ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач: Хомік І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 р. м. Миколаїв
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Хоміка І.М.,
суддів: Маркової Т.О., Губи О.О.
з участю прокурора : Гаврилка О.О.
представника потерпілого: ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
захисника засудженого: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, українець, громадянин України, освіта середня технічна, одружений, працює водієм таксі «15-53», раніше не судимий, проживає в АДРЕСА_1
засуджений за ст. 286 ч.1 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
Крім того, вироком суду постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ в рахунок відшкодування проведеної авто технічної експертизи – 1043, 93 грн., в рахунок проведеної транспортно-трасологічної експертизи – 3914, 74 грн., в рахунок проведеної авто технічної експертизи – 1304, 91 грн.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 14.12.2010 року в 11-00 год. в АДРЕСА_2 в умовах світлого часу доби, керуючи технічно справним транспортним засобом «Сітроен», д.н. НОМЕР_1, грубо порушив вимоги п.п.2.3 б, 10.1, 10.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто не контролював рух керованого ним транспортного засобу, хоч мав змогу і був зобов’язаний постійно його контролювати, проявив неуважність в обстановці, що сталася, і рухаючись заднім ходом, не маючи обмеження в оглядовості та видимості, завчасно не помітив позаду автомобіля пішохода ОСОБА_4, в результаті чого допустив на нього наїзд.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому шийки лівого стегна із зміщенням уламків, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров’я.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, призначивши йому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами. Звертає увагу колегії суддів на те, що він раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, вину визнав повністю та розкаявся у вчиненому. Вказує, що не маючи змоги працювати водієм таксі, що є його єдиним джерелом прибутку, він не зможе виконати вирок суду першої інстанції в частині відшкодування витрат на проведення експертиз, не зможе проводити виплати по договору оренди, за яким він винаймає квартиру по АДРЕСА_1, а також не зможе здійснювати виплати по договору позики в банку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та промову його захисника ОСОБА_3 в підтримку доводів апеляції, вислухавши представника потерпілого ОСОБА_1, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом вірно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вина засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, які наведені у вироку, підтверджується доказами, дослідженими у суді першої інстанції.
Апелянтом фактичні обставини справи та кваліфікація вчиненого не оспорюються.
Що стосується основного покарання, воно призначено у повній відповідності до вимог ст.ст.65-67 КК України з урахуванням даних про особу засудженого. За таких обставин суд правильно дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, застосувавши до нього положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Суд взяв до уваги обставини, які пом’якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне часткове відшкодування спричиненої матеріальної шкоди. Обставин, які б обтяжували покарання засудженому судом не встановлено.
Разом з тим, призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд в достатній мірі не врахував позитивні характеристики засудженого за місцем проживання та роботи, тієї обставини, що він раніше не судимий, а також матеріальний стан ОСОБА_2, єдиним джерелом прибутку якого є робота водієм таксі, яка дає змогу засудженому здійснювати виплати по договору оренди квартири і договору позики в банку.
Наведені обставини мають фактичне підтвердження у матеріалах справи.
Більш того, представник потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду Миколаївської області просив не призначати ОСОБА_2 додаткової міри покарання.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку призначення додаткового покарання.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2011 року відносно ОСОБА_2 змінити.
Виключити призначення за ст.286 ч.1 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
В решті вищезазначений вирок відносно ОСОБА_2 залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: