Справа №22-683\ 2007р.                                        Головуючий у 1 інстанції: Ніколін В.В.

Категорія:66                                                             Доповідач:Бермес І.В.

УХВАЛА

Іменем України

23  квітня 2007 року Колегія суддів  Судової палати в  цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого-Юхименко А.Г. Суддів: Бермес І.В.,  Павлишин О.Ф. При секретарі: Жукровська Х.І. З участю ОСОБА_1,  Грицишин Я.М. ,  Безвенюк В.В.,  Стеблицький Р.В.,  Та адвоката ОСОБА_2.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДК „Укртрансгаз",  НАК „Нафтогаз України",  Стрийського виробничого управління підземного зберігання газу про стягнення заборгованості грошової щомісячної виплати,  -

встановила:

Оскаржуваним рішенням в позові відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду оскаржив позивач.

Апелянт покликається на те,  що судом не враховано,  що він пропрацював в газовій промисловості тривалий час і пішов на пільгову пенсію з останнього місця праці Стрийське підземне сховище газу,  яка тоді і зараз є структурним підрозділом УМГ „Львівтрансгаз" і відповідно входить в ДК „Укртрансгаз",  а тому не повинен був бути відкріплений звідти і прикріплений до ГПУ „Львівгазвидобування",  до якої не має жодного відношення,  не працював в ній жодного дня,  і тільки адміністрацією відповідачів було умисне переведено і прикріплено його до ГПУ „Львівгазвидобування". В грудні 2005 року він дізнався,  що 20 листопада 2000 року керівництво УМГ „Львівтрансгаз" та ГПУ „Львівгазвидобування" прийняли акт про відкріплення-прикріплення колишніх пенсіонерів,  працівників AT „Укртрансгаз" в тому числі ветеранів праці від УМГ „Львівтрансгаз" до ГПУ „Львівгазвидобування" чим порушили його право про незаконний перевід.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Вислухавши доповідача,  пояснення ОСОБА_1 та виступ адвоката ОСОБА_2. на підтримання апеляційної скарги,  заперечення ОСОБА_3. ,  ОСОБА_4.,  ОСОБА_5,  перевіривши матеріали справи та доводи скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Позивач звернувся із позовом та просив поновити йому строк подачі позовної заяви до суду,  оскільки він пропустив його з поважних причин,  визнати акт від 20.11.2000 року в частині прикріплення його до ДК „Укргазвидобування" в особі ГПУ „Львівгазвидобування -незаконним і прикріпити його як пенсіонера до ДК „Укртрансгаз" в особі УМГ „Львівтрансгаз" та стягнути з ДК „Укртрансгаз" в користь позивача суму заборгованості по щомісячній грошовій виплаті в сумі 37288 гривень,  за період починаючи з 01.02.2004 року і по вересень 2006 року. Посилаючись на те,  що він працював в газовій промисловості ( УМГ „Львівтрансгаз" Стрийська станція підземного зберігання газу),  починаючи з 13 жовтня 1956 року до 2 вересня 1988 року по спеціальності оператор газу. Наказом № 49-К від 01.09.1988 року він був звільнений з роботи в зв'язку із виходом на пенсію (пільгову). За час роботи у відповідача,  який є правонаступником,  починаючи з 1956 року позивача неодноразово нагороджували почесними грамотами,  грошовими преміями за успіхи в трудовій діяльності на виробництві. 20 січня 2004 року ДК „Укртрансгаз" прийняв Положення про щомісячну грошову виплату пенсіонерам „ДК Укртрансгаз",  які не працюють і внесли вагомий внесок в будівництво і розвиток нафтогазокомплексу України,  а тому так,  як він в даний час є пенсіонером має безперечне право на щомісячну грошову виплату,  яку відповідач повинен йому виплатити в період з 01.02.2004 року і по вересень 2006 року в сумі 37288 гривень. Крім цього просив визнати акт від 20.11.2000 року в частині прикріплення його до ДК

„Укргазвидобування" в особі ГПУ „Львівгазвидобування",  як пенсіонера по виплаті грошової щомісячної виплати пенсіонерам - незаконним і прикріпити його як пенсіонера до ДК „Укртрансгаз" в особі УМГ „Львівтрансгаз". Так,  як в добровільному порядку відповідачі відмовилися вирішити даний спір,  а тому просив позов задоволити.

Встановлено,  що ОСОБА_1,  колишній працівник УМГ „Львівтрансгаз" Стрийська станція підземного зберігання газу,  пропрацював в період з 13 жовтня 1956 року по 2 вересня 1988 року на посаді оператора газу і був звільнений в зв'язку із виходом на пенсію.

Будучи прикріпленим,  як пенсіонер згідно акту від 20.11.2000 року до ДК „Укргазвидобування" він отримував соціальні допомоги та виплати,  передбачені колективним договором з 1 грудня 2000 року,  а з 21.04.2003 року на підставі рішення правління НАК „Нафтобаз України" позивач став одержувати щомісячно грошову виплату в розмірі 1 мінімальної зарплати з 1 січня 2005 року і по даний час,  чого не заперечив позивач в судовому засіданні.

Матеріалами справи,  поясненнями сторін стверджено,  що на виконання Постанови KM України від 24 липня 1998 року „Про розмежування функцій з видобування,  транспортування,  зберігання і реалізації природного газу" було створено дочірні компанії НАК „Нафтогаз України",  зокрема: ДК „Укртрансгаз",  ДК"Укргазвидобування" та ДК „Газ України",  20 листопада 2000 року представниками ДК „Укргазвидобування" в особі філії УМГ „Львівтрансгаз" та ДК „Укргазвидобування" в особі філії ГПУ „Львівгазвидобування" підписано було акт про відкріплення-прикріплення колишніх працівників AT "Укргазпром",  а на той час пенсіонерів (в т.ч. ветеранів праці),  від УМГ „Львівтрансгаз" до ГПУ „Львівгазвидобування",  даний розподіл і прикріплення пенсіонерів в тому числі і позивача проходив виходячи із частки активів розподільчого балансу,  правонаступництво по яких закріплювалось за відповідними юридичними особами-правонаступниками в частині кількісного складу пенсіонерів ДП „ Львівтрансгаз",  які мали такий статус на момент ліквідації,  при цьому,  фактор місця роботи і посади,  яку займали пенсіонери ліквідованої юридичної особи,  не мали вирішального значення при проведенні розподілу,  останній проводився на підставі списків підготовлених кадровими службами даних.

На запит судової колегії представлено додаткові матеріали на підставі яких документів за 1998-2000 роки прийнято акт від 20.11.2000 року в частині прикріплення ОСОБА_1 до ДК „Укргазвидобування" в особі ГПУ „Львівгазвидобування",  з яких вбачається,  що акт був погоджений з НАК „Нафтогаз України".

Крім того з листа НАК „Нафтогаз України" №21\5-364-1572 від 18.03.2005 року вбачається,  що питання повернення пенсіонерів-ветеранів на облік УМГ „Львівтрансгаз" не може бути позитивно вирішено,  в зв'язку з тим,  що процес реорганізації не має зворотної сили.

Суд також вірно вказав,  що покликання позивача про те,  що він фактично не мав жодного відношення до ДК „Укргазвидобування" в якій не працював жодного дня,  абсолютно підходить і до ДК „Укртрансгаз" в якому ОСОБА_1 теж не працював жодного дня.

Крім цього,  судом вірно не прийнято до уваги покликання позивача про те,  що відповідач зобов'язаний сплатити йому невиплачені щомісячні грошові виплати в зв'язку із незаконним перезакріпленням його,  оскільки заяви щодо призначення додаткових грошових виплат колишнім працівникам-ветеранам розглядаються спеціально створеними комісіями,  як в ДК „Укргазвидобування" так і в ДК „Укртрансгаз",  при цьому розміри виплат,  які можуть встановити названі комісії теж однаковий від однієї до п'яти законодавчо встановлених мінімальних заробітних плат.

Суд вірно вказав,  що при цьому позивач не звернувся до органу,  який встановив йому щомісячну грошову виплату із заявою про перегляд прийнятого рішення,  а звернувся до суду із даним позовом про примусове стягнення грошей.

Тому суд не прийняв до уваги покликання позивача на те,  що акт від 20.11.2000 року про перезакріплення його за ДК „Укргазвидобування" є незаконним та в зв'язку з цим йому не довиплачено відповідачем щомісячну грошову виплату в період з 1.02.2004 року і по вересень 2006 року в сумі 37 288 гривень.

Враховуючи вище наведене суд прийшов до вірного висновку,  що даний позов є безпідставним.

Рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам,  доводи скарги висновків суду не спростовують,  тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ч.1  п.1   ст. 307,  ч.1   ст. 308,  ч.1.п.І. ст. 314,   ст. 315 ЦПК України,  колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.