Справа № 11-394/11 23.06.2011 23.06.2011 01.07.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-394/11 Головуючий у І інстанції: Дірко І.І.
Категорія:ч. 3 ст. 212
ч.2 ст.366 КК України Доповідач: Хомік І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 р. м. Миколаїв
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Хоміка І.М.,
суддів: Маркової Т.О., Гребенюк В.І.
з участю прокурора : Гаврилка О.О.,
обвинуваченого: ОСОБА_1,
захисника : ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією помічника прокурора Центрального району, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2011 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсон, громадянина України, з повною середньо-спеціальною освітою, що проживає за адресою – АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
повернуто прокурору Миколаївської області для проведення додаткового розслідування.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що за період з лютого по червень 2009 року він, як директор ТОВ «Жеарт плюс», придбавши у невстановлених в ході досудового слідства осіб, які не є платниками ПДВ, продукцію на суму 52.764.894 грн. і продав вказану продукцію платниками ПДВ, безпідставно вказавши в податкових деклараціях по ПДВ податковий кредит по вказаним угодам, ухилившись таким чином від сплати ПДВ на суму 8.795.443 грн. Таким чином органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину , передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Крім того, обвинувачений своїми умисними діями, що виразились в службовому підроблені, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складанні і видачі завідомо неправдивих документів, що спричинили тяжкі наслідки, скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.366 КК України.
Приймаючи рішення про повернення справи на додаткове розслідування за клопотанням захисника, суд першої інстанції послався на порушення досудовим слідством норм ст.212 КПК України, які не можуть бути усунені в ході судового розгляду справи. Так, судом було обґрунтовано, що слідчий, безпідставно та голослівно вказуючи на придбання обвинуваченим ОСОБА_1 - директором ТОВ «Жеарт плюс», товарів у невстановлених в ході слідства осіб, що не є платниками ПДВ,, тобто у приватних осіб і фермерських господарств, в ході судового слідства не встановив жодну особу, яка б вказала, що продавала ОСОБА_1 будь-яку продукцію. Більш того, слідчим не було проведено слідчо-оперативних заходів з метою встановлення вказаних осіб.
Крім того, Центральним районним судом м. Миколаєва в постанові зазначено про неправильний порядок виділення слідчим Іванішиним І.В. з матеріалів справи в окреме провадження матеріалів за ч.1 ст.205 КК України, що призвело до зміни нумерації сторінок в справі, і потягло за собою невідповідність тій нумерації сторінок, на які посилається експерт під час надання висновків судово-економічної та судово-почеркознавчої експертиз по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 Зазначене, на думку суду першої інстанції, є самостійною підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.
В апеляції, прокурор, який приймав й участь в розгляді справи, просить постанову суду про повернення справи на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду.
Вказує, що згідно ст.26 КПК України виділення справи в окреме провадження допускається тільки у випадках, які викликаються необхідністю, коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об’єктивності дослідження і вирішення справи. Слідчим при провадженні кримінальної справи, на думку прокурора, встановлений законом порядок не порушено. Вважає, що виділення матеріалів кримінальної справи за ч.1 ст.205 КК України за фактом створення фіктивного підприємства ніяк не вплинуло на об’єктивність та повноту розслідування чи то на кваліфікацію дій ОСОБА_1 Крім того, висновки експерта ґрунтуються на наявних в справі матеріалах, а кримінально0-процесуальне законодавство не передбачає особливий порядок надання слідчим матеріалів справи експерту для проведення експертизи.
Що стосується інших обґрунтувань у постанові суду про направлення справи на додаткове розслідування, то прокурор в своїй апеляції стверджує, що всі вказані в постанові процесуальні дії могли бути ініційовані судом шляхом направлення доручення в порядку ст.315-1 КПК України, зокрема суд міг самостійно допитати експерта з приводу проведеної ним експертизи, оглянути документи, які є речовими доказами та пред’явити їх експерту для уточнення питання, чи на підставі них було зроблено експертний висновок. І лише в разі відсутності доказів, які б підтверджували обвинувачення, недостатності та неможливості здобуття додаткових доказів, суд мав би постановити виправдувальний вирок, а не надсилати справу на стадії судового розгляду до прокуратури для проведення додаткового розслідування.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про підтримку апеляції, з’ясувавши думку обвинуваченого про необхідність направлення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції для постановлення виправдувального вироку, а також вислухавши заперечення захисника проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли по справі була встановлена неповнота та неправильність досудового слідства та за умови, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута у судовому засіданні.
Питання про повернення справи на додаткове розслідування вирішується мотивованою постановою, в якій зазначається, в чому конкретно виявилася неповнота та неправильність досудового слідства, чому суд позбавлений можливості усунути їх у судовому засіданні, які саме обставини мають бути з'ясовані при додатковому розслідуванні. Судом першої інстанції цих вимог кримінально - процесуального закону дотримано не було та необґрунтовано зроблено висновок про неможливість розглянути справу по суті без повернення її на додаткове розслідування.
Вказівки суду про те, що при додатковому розслідуванні необхідно встановити осіб, які не є платниками ПДВ та у яких ОСОБА_1 фактично придбавав продукцію, дані про дійсне походження товарів, дані про зберігання та транспортування товарів, а також фактичні дані того, що операції ТОВ «Жеарт плюс» взагалі мають ознаки товарності, є також безпідставні, оскільки з обвинувального висновку як на наявність умислу на ухилення від сплати податків в діях ОСОБА_1 досудове слідство посилається на відсутність податкового обліку, перекручування даних в обліковій та звітній документації, використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи ДПС тощо, а не на свідчення приватних осіб та фермерських господарств, які не є платниками ПДВ.
Посилання суду на неможливість усунення в судовому засіданні неповноти досудового слідства є безпідставним, оскільки зазначені у постанові суду, як такі, що підлягають з’ясуванню, обставини, в тому числі – щодо допиту свідків, усунення недоліків, що виникли під час виділення матеріалів справи в окреме провадження та інших, свідчать лише про бажання суду самоусунутися від безпосереднього дослідження доказів по справі, а також про небажання суду вивчати та приводити у відповідність під час вивчення справи ті матеріали, які знаходяться в нього в провадженні, з урахуванням висновків експерта, в якому є посилання на матеріали кримінальної справи, що існували до виділення справи в окреме провадження. Більш того, колегія суддів не вважає вказану невідповідність сторінок матеріалів справи такою обставиною, що впливає на всебічність, повноту і об’єктивність дослідження і вирішення справи.
Також, відповідно до ст. 66 КПК України, з метою перевірки фактичних даних одержаних по справі під час досудового слідства суд має право викликати будь-яких для допиту або експертів для дачі висновків, вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб в громадян предметів і документів або експертів. Відповідно до ст. 315-1 КПК з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суд вправі мотивованою ухвалою доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії. Вказані можливості судом не вичерпані. А питання щодо наявності чи відсутності умислу підсудного на вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 212, 366 КК України повинно вирішуватись судом першої інстанції при постановленні вироку і тому не може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
Отже, у суду першої інстанції не було перешкод для оцінки досліджених доказів у сукупності з іншими матеріалами справи.
Разом з тим, враховуючи думку обвинуваченого ОСОБА_1, який в судовому засіданні заявив про необхідність повернення справи в суд першої інстанції для розгляду по суті і постановлення виправдувального вироку, колегія суддів апеляційного суду Миколаївської області приходить до висновку, що постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.03.2011 року не відповідає вимогам ст.281 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора задовольнити.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2011 року, якою кримінальну справу у відношенні обвинуваченого за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст.366 КК України ОСОБА_1 направлено на додаткове розслідування, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суду.
Головуючий:
Судді: