Справа № 2-815/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

Головуючого судді –Малютіної Н.М.,

при секретарі –Негрій І.І.,

за участю позивача –ОСОБА_1,

за участю представника позивача –ОСОБА_2

за участю представника позивача –ОСОБА_3

за участю відповідача –ОСОБА_4

за участю представника відповідача –ОСОБА_5

за участю представника відповідача –ОСОБА_6

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання у зв’язку із невиконанням набувачем своїх обов’язків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору довічного утримання у зв’язку із невиконанням набувачем своїх обов’язків, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 лютого 2010 року приватним нотаріусом  Донецького міського нотаріального округу посвідчено договір довічного утримання, за яким власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 належну йому квартиру, а ОСОБА_4 зобов’язався забезпечувати ОСОБА_1 утриманням та доглядом довічно, тобто відповідач прийняв на себе зобов’язання забезпечувати позивача утриманням та доглядом. Однак відповідач вказані зобов’язання не виконував, а саме придбав за рахунок позивача лікарські засоби на підставі лікарських рецептів та його лікування, за проханням позивача купував продукти харчування  шляхом організації їх доставки за місцем його проживання. Жодного зобов’язання щодо витрат коштів на утримання чи догляд позивача відповідач письмово на себе не прийняв. Підписуючи договір довічного утримання 85-річний чоловік очікує не тільки того, що  висловивши прохання за власний рахунок можливо отримає доставку продуктів харчування та надавши лікарський рецепт –ліки, але й того, що набувач квартири за власний рахунок забезпечить купівлю тих продуктів харчування, які будуть різноманітними та якісними, забезпечить приготування власне їжі. Яку модна споживати, забезпечити прання одягу, ремонт та підтримання в житловому стані квартири, прибирання житла, забезпечення лікарського догляду та призначення тих самих необхідних ліків для підтримання життєдіяльності, а потім купівлю за власний рахунок та надання відчужувану ліків для споживання. Позивач старий, але може і сам ходити до аптеки чи магазину, але не завжди. Самостійно йому вже не під силу зробити ремонт чи навіть придбати матеріали для підтримання житла в нормі.. Всі ці суттєво важливі для позивача речі не були прописані в договорі, але він чекав на їх виконання, оскільки проказував ці вимоги та побажання вголос. Відповідач, в свою чергу, проказував вголос намір виконувати вимоги позивача та побажання, адже позивачу багато років і довго догляд та утримання не може тривати. При цьому позивач ніколи не очікував дорогих послуг чи продуктів харчування, бажав звичного, але нормального та пристойного існування та допомоги. З травня по жовтень позивач завжди мешкає на дачі, за цей час відповідач пообіцяв виконати косметичний ремонт квартири та приготувати її нормального проживання, однак цього виконано не було. Фактично, з 11 лютого 2010 року до цього дня відповідач не виконав жодного з прийнятих на себе обов’язків. Просив суд  розірвати договір довічного утримання укладений між ним та відповідачем 11.02.2010 року, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що позов він підтримує, не заперечував, що дійсно між ним та відповідачем ОСОБА_4 11 лютого 2010 року приватним нотаріусом посвідчено договір довічного утримання, за яким він, як власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 передав ОСОБА_4 належну йому квартиру, а ОСОБА_4 зобов’язався забезпечувати його утриманням та доглядом довічно, але фактично відповідач не виконав жодного з прийнятих на себе обов’язків. Крім того, з травня 2010 року він мешкає на своєї дачі за адресою: АДРЕСА_2, куди його відвіз син відповідача.  З літа 2010 року за ним доглядають сусіди: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вони прибирали у його хаті, він купляв продукти харчування, вони годували його. З листопада 2010 року він мешкає у ОСОБА_8 в с. Безіменне Донецької області, яка з того часу піклується про нього. За весь час мешкання його у ОСОБА_8 відповідач жодного разу його не відвідував.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували,  пояснивши, що 11.02.2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчений договір довічного утримання на підставі якого позивач передав у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_3, а відповідач в свою чергу зобов’язався забезпечити позивача утриманням та доглядом довічно. Крім того, щоб доглядати матеріально забезпечувати та доглядати позивача, метою цього договору було забезпечити позивача, який є одиноким старим чоловіком від людей, які різними способами прописані житлоплощі позивача про позивач неодноразово повідомляв на протязі декількох місяців перед укладенням договору. В зв’язку з тим він з позивачем тривалий час підтримують дружні відносини, відповідачу була не байдужа доля позивача, тому вони звернулися до нотаріуса з метою вибрати варіант для законного захисту позивача. Позивач зупинився на договорі довічного утримання. Що стосується частини договору щодо зобов’язань відповідача, то це і є те, що він виконував до укладення договору на протязі довгих років. Вони постійно допомагали позивачу, прибирали квартиру, прали, купували вітаміни та інші господарські речі. Після укладення договору  відносини до позивача у відповідача не змінилися. Позивач часто навідувався в гості до позивача та навпаки. В кінці травня 2010 року позивач попросив відповідача відвезти його на дачу в с. Безіменне, куди він щорічно виїжджає на літній період. Син відповідача ОСОБА_9 відвіз позивача на дачу, допоміг йому привести до ладу житло після зими. На початку вересня 2010 року відповідач подзвонив позивачу, щоб дізнатися коли збирається повертатися додому, щоб забрати його. Він йому повідомив, що підписав якісь документи на продажу ділянки в с. Безіменне та залишається там, оскільки повинен звернутися до суду. Як потім стало відомо відповідача, одна з мешканців  с. Безимене, обманним шляхом заволоділа його ділянкою. В кінці листопада 2010 року позивач подзвонив відповідачу та попросив забрати його. Проте коли син відповідача за ним приїхав, сусідки ОСОБА_8, ОСОБА_7 відмовили позивача повертатися, хоча речі вже були зібрані. В січня ОСОБА_8 повідомила по телефону відповідачу, що позивач поїхав до своєї сестри в Росію м. Армавір. Коли відповідач отримав поштовий конверт з позовною заявою, він звернувся до Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області с заявою про встановлення місця знаходження позивача. Оскільки зв’язку з ним не було, а між інформацією, яку повідомила ОСОБА_8 та інформацією, що викладена в позові  була суперечність. Міліція встановила, що позивач знаходиться в с. Безимене. Відповідач розмовляв з ним по телефону та повідомив, що він подав на нього позов до суду, однак позивач відповів, що цього не знає. Вважає. Що довірені особи, яким надавалася довіреність на ведення справи в с. Безимене, скористалися довірою позивача та склали вказаний позов без його відома, з метою заволодіти квартирою. В подальшому в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов визнав у повному обсязі та не заперечував про розірвання договору довічного утримання укладений між ним та позивачем 11.02.2010 року.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила позивач є її сусідом  по дачі в с. Безіменне Донецької області. На початку травня 2010 року відповідач привіз позивача на дачу за адресою:АДРЕСА_2.  Позивачу не привезли ні особистих речей ні продуктів харчування. Все літо 2010 року вона та сусідка доглядали позивача, прибирали у його хаті, він купляв продукти харчування, вони годували його. З листопада 2010 року позивач став мешкати у ОСОБА_8 в с. Безіменне Донецької області, яка з того часу піклується про нього. За весь час мешкання позивача у ОСОБА_8 відповідач жодного разу його не відвідував.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків,   дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання у зв’язку із невиконанням набувачем своїх обов’язків є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та таке вбачається з матеріалів справи, що 11 лютого 2010 року приватним нотаріусом  Донецького міського нотаріального округу посвідчено договір довічного утримання, зареєстрованого в реєстрі за №417 за яким власник квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 передав відповідачу ОСОБА_4 належну йому квартиру, а ОСОБА_4 зобов’язався забезпечувати ОСОБА_1 утримання (догляд) та забезпечувати житлом у квартирі, яка передана у власність відповідачу (а.с.4).

Згідно вищевказаного договору, утримання (догляд) ОСОБА_1 з боку ОСОБА_4 повинно відбуватися у вигляді: придбання для ОСОБА_1 за його проханням лікарських засобів на підставі виданих лікарями рецептів та його лікування; забезпечення ОСОБА_1 за його проханням продуктами харчування шляхом організації їх доставки за місцем його проживання.

Відповідно ч.1 ст. 749 та ст.. ч1 п.1755 ЦК України у договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду, якими набувач має забезпечувати відчужувана. Договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувана або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що після укладання з відповідачем договору довічного утримання, він з травня 2010 року мешкає на своєї дачі за адресою: АДРЕСА_2, куди його відвіз син відповідача.  З літа 2010 року за ним доглядають сусіди по дачі: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вони прибирали у його хаті, він купляв продукти харчування, вони годували його. З листопада 2010 року він мешкає у ОСОБА_8 в с. Безіменне Донецької області, яка з того часу піклується та доглядає за ним. Фактично, з лютого 2010 року до цього дня відповідач не виконав жодного з прийнятих на себе обов’язків.

Дані обставини були підтверджені поясненнями свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що позивач є її сусідом  по дачі в с. Безіменне Донецької області. На початку травня 2010 року син відповідач привіз позивача на дачу за адресою:АДРЕСА_2.  Позивачу не привезли ні особистих речей ні продуктів харчування. Все літо 2010 року вона та сусідка доглядали позивача, прибирали у його хаті, він купляв продукти харчування, вони годували його. З листопада 2010 року позивач став мешкати у ОСОБА_8 в с. Безіменне Донецької області, яка з того часу піклується про нього. За весь час мешкання позивача у ОСОБА_8 відповідач жодного разу його не відвідував.

Відповідач та його представник будь-яких доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх обов’язків за договором довічного утримання суду не надали, про наявність у них таких доказів не зазначили. Крім того, як було встановлено в судовому засіданні із пояснень відповідача та його представника, тільки коли відповідач отримав поштовий конверт з позовною заявою, він звернувся до Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області с заявою про встановлення місця знаходження позивача.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч.1, 2 ст.60  ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

          Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Крім того, згідно з ч.1 ст.131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.

          Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, в тому числі відповідачу та його представнику, під час розгляду справи було роз’яснено їх права та обов’язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується протоколом судового засідання.

Виходячи із змісту ст.210,334 ЦК України договір довічного утримання щодо нерухомого майна не зареєстрований в уповноваженому державному органі, не вважається укладеним, а у набувача не виникає права власності на передану йому нерухомості. Крім того якщо у такому договорі додержані вимоги щодо письмової форми і нотаріального посвідчення, але нерухоме майно що є предметом договору не передано у фактичне володіння набувача, то набувач позбавляється права вимагати передачі такого майна.       

Як було встановлено в судовому засіданні і підтверджено матеріалами справи відповідач ОСОБА_4 не зареєстрував договір у встановленому законом порядку та не отримав права власності на об’єкт договору –квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що факт невиконання ОСОБА_4 своїх обов’язків за договором довічного утримання є доведеним, а тому є всі підстави згідно з п.1ч.1ст.755 ЦК для розірвання договору довічного утримання від 11 лютого 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом  Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. та судовий збір у розмірі 8,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 749,755,210,334 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання у зв’язку із невиконанням набувачем своїх обов’язків –задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 11 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 посвідчений 11 лютого 2010 року приватним нотаріусом  Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 зареєстрований за реєстровим номером 417.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Суддя: