УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-21054/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 10.3.2 (ІV) Затолочний В. С.
Доповідач - Михайлів Л.В.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14 червня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Соколан Н.О.
суддів: Михайлів Л.В., Зубакової В. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської у місті ради м. Кривого Рогу, Голови виконкому Центрально-Міської у місті ради м. Кривого Рогу Коверніченка Станіслава Миколайовича, Управління праці і соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради, третя особа – Міністерство праці та соціальної політики України, про визнання неправомірними дій посадових осіб, зобов’язання вчинити дії з перерахунку та виплати одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради (надалі - УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради) про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачував йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи, щорічну допомогу на оздоровлення з 1997 року не в повному обсязі.
Просив суд визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо відмови в виплаті одноразової допомоги на оздоровлення та стягнути на його користь суму такої допомоги за період з 1997 року по 2009 рік в розмірі 12535 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови у перерахунку позивачу ОСОБА_2 сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано відповідача УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради здійснити перерахунок і виплатити позивачу ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2006,2007,2008,2009 роки, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 4-х мінімальних заробітних плат на відповідний період.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке й є головним розпорядником коштів державного бюджету, за місцем знаходження якого й повинен розглядатися спір. Відповідач вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення в сумі по 90 грн. за 2006-2009р.р. виплачено позивачу правомірно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року, якою й визначено порядок застосування ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, судом не було застосовано строку позовної давності.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 3-ї групи.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправності дій відповідача відносно виконання у 2006-2009 р.р. ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми допомоги на його користь.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2006-2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в наступній редакції, а саме: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії складає 90 гривень.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів України у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, встановивши, що позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2008 рік та за 2009 рік у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», норма якої підлягала застосуванню до спірних правовідносин, суд першої інстанції вірно визнав протиправність дій відповідача при виплаті вказаної допомоги за 2008, 2009 роки.
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії в розмірі 90 грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради стосовно того, що останнє є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.
Щодо задоволення позовних вимог за 2006 та 2007 роки слід зазначити наступне. Під час розгляду справи встановлено, що позивач знав про порушення його прав ще у 2007 році, однак звернувся з позовною заявою 18.11.2009 року.
Оскільки за змістом ст. 100 КАС України пропущений строк звернення до суду з позовом може бути поновлений судом тільки за умови наявності обґрунтованості поважності причин пропуску такого строку. ОСОБА_2 не навів поважних причин пропуску ним такого строку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не застосував до врегулювання спірних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись з доводами апеляційної скарги відповідача, вважає, що районний суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій посадових осіб УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради стосовно відмови йому у перерахунку та виплати сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 та 2007 роки, а також зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за зазначений період. Тому апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду в частині визнання неправомірними дії УПСЗН виконкому Центрально-Міської районної у місті ради стосовно відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплати сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік та 2007 рік, а також зобов’язання нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, 2007 рік - скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині постанова суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 лютого 2010 року в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради щодо відмови у перерахунку ОСОБА_2 сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2006 рік та 2007 рік, а також зобов’язання здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2006, 2007 рік, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 4-х мінімальних заробітних плат на відповідний період – скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: