Справа № 2а –2289/11                                                                                                                                  

П О С Т А Н О В А

ІМ Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19   квітня 2011   року                                                                          

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючого судді:                                           Заборського В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1     до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії,-

                                                                                      В С Т А Н О В И В:

          У  березні 2011  року позивач  ОСОБА_1  звернулась    з адміністративним позовом  до відповідача –Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він  має статус «дитини війни»у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому   пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України про державний бюджет на відповідний рік не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Позивач просив суд  визнати неправомірну бездіяльність відповідача з 01січня 2007 року по   грудень 2009   року та    зобов’язати відповідача зробити нарахування  та виплату  надбавку до пенсії  з  01 січня 2007 року по  грудень 2009  року і  щомісячно  виплачувати пенсію з доплатою  згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни»

        Позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся  належним чином, надав заяву про розгляд справи без його  участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі. Позовні вимоги не визнав, вказавши на обставини, викладені у запереченні на позовну заяву, вказавши на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є діючими з 09.07.2007 року. Разом з тим, у 2007 році не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог закону, не було визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів, в якому порядку. Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, визначених відповідно до цього Закону. Таким чином, для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується.

Відповідно до  вимог  ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право  заявити клопотання про розгляд справи  за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили  всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, на підставі наявних у суду матеріалів та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії пенсійного посвідчення та копії паспорту, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька як отримувач пенсії за віком, має статус "Дитини війни".

 Згідно ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005р. №3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає право на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.  

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно, суд виходить з того, що дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в зазначений період була зупинена чинною на той час редакцією п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, і відповідно бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищеної пенсії в зазначений період є правомірною, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити

         Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як "Дитині війни" на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, суд виходить з того, що нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії здійснювалися відповідачем відповідно до чинної в зазначений період редакції ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і відповідно дії відповідача в зазначений період є правомірними і у задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

           Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як "Дитині війни" на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року  по 31 грудня 2009 року, суд виходить за наступного:

          Право позивача на отримання зазначеного підвищення до пенсії в зазначений період відповідачем не оспорюється, разом з тим, визначаючи фактичний розмір такого підвищення, відповідач керувався не чинними нормами зазначеного закону, а підзаконними нормативно-правовими актами.

Так, згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.2008 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.

Наведена постанова Кабінету Міністрів України суперечить Закону, тому до спірних правовідносин суд згідно ч. 4 ст. 8 ЦПК України застосовує акт вищої юридичної сили - закон.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком  з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 гривень та 415,11 гривень.

Згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Згідно ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Згідно ст. 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 листопада 2009 року - 573 гривні, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня - 734 гривні.

На підставі вищенаведених нормативних актів відповідач мав нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Таким чином суд виходить з того, що в зазначений позивачем період було чинним закріплене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" право позивача як "Дитини війни" на підвищення йому пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата підвищення пенсії здійснювалося у значно меншому розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача й надалі виплачувати йому підвищення до пенсії у певному розмірі, то такі вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки відсутні дії відповідача, яким би суд міг дати оцінку. За наведених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

         Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 99,100, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

                                                                                     П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії –задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька по не нарахуванню щомісячної доплати до пенсії  ОСОБА_1  , як дитині війни за період з  09 липня 2007 року по  31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31  грудня  2009 року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Управління Пенсійного фонду України на користь  ОСОБА_1              підвищення до пенсії, як дитині війни з  09 липня 2007 року по  31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31  грудня  2009 року, з урахуванням фактично виплачених сум.    

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову  суду  може бути подана протягом десяти днів  з дня проголошення постанови.

Суддя