Справа №  2-7/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  25.06.2011                                                                                                  м. Маріуполь   

                                     Приморський районний суд у складі:

головуючого судді                    Лузана В.В.

при секретарі                              Демененко М.М.

за участю позивачки                    ОСОБА_1

                                        представника позивачки –адвоката ОСОБА_2

відповідача                              ОСОБА_3

                                        представника відповідача          ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна та стягнення судових витрат, треті особи ОСОБА_5, Мелекінська сільська рада, -

                                                          В С Т А Н О В И В:

У  липні 2004 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя в кількості 29 найменувань, у тому числі двох домоволодінь, які розташовані за адресою: перший - м. Маріуполь, вул. Гагаріна, будинок 199-а (надалі –будинок № 199а); другий - село Мелекіно Першотравневого району Донецької області, провулок Рибацький, 26 (надалі – будинок № 26), меблів, побутової техніки, майна, яке використовується для професійної діяльності фотографа на морському узбережжі у вигляді бутафорії для проведення зйомок, морських корабликів та іншого, банківського внеску, двох мавп, торговельних точок в різних містах міста та магазину в селищі Мелекіно, а також товару, який в них знаходився на момент припинення сумісного життя.

У жовтні 2005 року уточнила первинні вимоги з урахуванням висновку експертиз, про вартість майна та просила поділити сумісне майно на загальну суму 704030 грн., виділивши їй ? частку меблів, частину побутової техніки, ? частину вкладу від суми 4000 доларів в гривнах за курсом НБУ, стягнути з відповідача ? вартістю залишку товару в торгівельних точках в розмірі 10 000 грн, визнати за нею право власності на ? частину домоволодіння 199-а, стягнути з відповідача ? частину вартості матеріалів та робіт по домоволодінню № 26 в с. Мелекіно та площадки для стоянки автомобілів в районі цього будинку, виділити в натурі павільйон вартістю 14051 грн., а всього майна на 402223 грн., а також стягнути судові витрати в сумі 4977 грн.  

Рішенням суду від 09 липня 2008 року позов ОСОБА_1 був задоволено частково, виділено в її власність: меблі, частину побутової техніки, а всього на суму 44500 грн., а також стягнуто на її користь ? частину вартості робіт та матеріалів по площадки для стоянки автомобілів – 1860 грн., ? частину вкладу в банку –13675 грн. та стягнути судові витрати у сумі 8627 грн.  

Ухвалою колегію суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 02.10.2008 року рішення було скасовано, а справа направлена на новий розгляд, в ході якого в вересні 2009 року, позивачки уточнила позовні вимоги та просила визнати за нею право особистої приватної власності на ? частину вартості матеріалів та робіт, які були використані в процесі будівництва будинку № 199-а; право особистої приватної власності на ? частину вартості матеріалів та робіт, які біли використані в процесі будівництва будинку № 26; стягнути на її користь вартість прихованого ОСОБА_3 майна у розмірі 4550 грн.; стягнути ? частини вартості проданої мавпи шимпанзе в сумі 20 000 грн.; стягнути ? вартості мавпи, що знаходиться у ОСОБА_3 в сумі 4000 грн.; стягнути ? частину депозитного внеску в банку по курсу гривні; поділити домашнє майно та побутову техніку, яка була вказана в первинному позові по запропонованому нею варіанту та стягнути на її користь 17 563 грн. у дорівнення часток у сумісному майні, а також судові витрати.

У січні та лютому 2011 року в судовому засіданні від ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2 надійшли клопотання про залишення без розгляду позову в частині  розподілу коня поні, бутафорії для проведення фотозйомок, а саме двох корабликів, горки, іграшок, 4-х музичних колонок та 2-х посилювачів, холодильних камер, стола зі сталі, духової шафи, мийки, меблів та металевих столів, електрочайників, посуду, холодильного обладнання, а також розподілу побутового майна, а саме: шкіряних меблів, спального гарнітуру, телевізора «Самсунг», телевізора «Хітачі», холодильника «Філіпс», холодильної камери «Снайге», холодильної вітрини, промислового холодильника, холодильної камери, кондиціонера, телевізора «Томпсон», телевізора «Клатронік», телевізора «ЛДЖ», відеомагнітофона «Панасонік», відеомагнітофона «Самсунг», холодильника «Норд», кондиціонера «ЛДЖ», музичного центру, мікрохвильової пічки, електроплити, електросковорода, промислових столів, газової плити, промислового холодильника, мийки, яхти «Кадет», яхти «Промінь»загальною вартістю вказаного майна 60169 грн (згідно з висновком експертизи, що була зроблена по справі раніше) з урахуванням тієї обставини, що раніше винесене судом рішення у цій частині сторонами фактично не оспорювалось і це майно розподілено між сторонами за взаємною згодою та знаходиться за місцем мешкання кожного з них.  

Ухвалами суду від 26.01.2011 року та 24.02.2011 року позов в цієї частині було залишено без розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позов в залишеній частині та пояснила, що з 1992 року була знайома та мешкала однією родиною без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3. У січня 1994 року у них народився син, а 21.04.1995 року був зареєстрований шлюб, в якому вони мешкали до квітня 2004 року та за цей час придбали сумісно наступне майно: два будинку, вклад в банку в доларах США на рахунку, відкритому на ім*я ОСОБА_3 в ПУМБ м. Маріуполя, дві мавпи: одна шимпанзе за 3 тис. доларів, друга  - бамбукова за тисячу доларів, гидроцикл з возком для його перевезення, доход від підприємницької діяльності, якій на час припинення сумісного життя складав 22 744 гривень від реалізації товарів в торгівельних павільйонах. Вказане майно включила в розподіл, як сумісне та стверджувала:

·          по першому будинку, що у грудні 1991 року ОСОБА_3 оформив договір дарування домоволодіння № 199-а готовністю 10 % на свого батька ОСОБА_6, в цьому будинку вони з відповідачем мешкали з часу знайомства та після виїзду в вересні 1994 року ОСОБА_6 за межі України в Казахстан, де у лютому 1995 року він помер. Протягом сумісного життя без дозволу на будівництво та необхідної проектної документації, за рахунок свої коштів та сил збудували вказане домоволодіння, однак воно не здано до експлуатації та на нього відсутні правовстановлюючі документи, за виключенням реєстрації в БТІ недобудованого будинку готовністю 10 % станом на 23.12.1991 року –дату дарування домоволодіння відповідачем своєму батькові. Вона, на підставі норм закону, які діяли на той час, придбала право спільної сумісної власності подружжя на зазначений будинок, однак, з того, що право власності не зареєстроване у встановленому порядку та будинок є спільною сумісною власністю, просила визнати за нею право на ? частину будівельних матеріалів, будівельних та відділочних робіт в даному будинку, виходячи з ринкової вартості, які встановлені висновком експерту від 16.09.2010 року и складають 118 567 гривень;

·          по другому будинку, що в період шлюбу на основані договору купівлі –продажу від  05.09.1997 року вона з відповідачем придбали у власність будинок № 26 по провулку Рибацькому в селищі Мелекіно, у склад якого входив один одноповерховий саманний обліцований шлакоблоком житловий будинок площею 30 кв.м. розташований на земельній ділянці площею 0,06 га., з надвірними будівлями  - нежилою прибудовою, двома сараями та вбиральнею. Після придбання вказаного будинку вона з відповідачем самовільно реконструювали його, а також збудували нові будівлі та споруди: гараж з мансардою, кухня, торгівельний павільйон, вбиральня-душ, сарай, навіс, паркани, ворота, мощіння, 1-й поверх житлового будинку був обкладений цеглою та над ним збудовано 2-й поверх, перебудована нежитлова прибудова та веранда зі збільшенням площі. На момент припинення сумісного життя реконструйований будинок № 16 є самовільно зведеним, так як не прийнятий до експлуатації та не зареєстрований в БТИ, у зв*язку з чим, просила поділити вартість будівельних матеріалів, будівельних та відділочних робіт при виконанні будівництва цього будинку, який по висновку експерта складає 368966 гривні. При цьому не включила у розподіл будівлі та споруди, які виконані ОСОБА_6, після припинення сумісного життя;

·          по депозитному внеску, що в період шлюбу вона та відповідач накопила грошові кошти в сумі 5 470 доларів, які знаходились на рахунку ОСОБА_6 та останній 16.03.2004 року зняв усю суму з рахунку без її, ОСОБА_1, згоди, та використав у особистий цілях. У зв*язку з відсутністю цих коштів, вважала, що вони повинні бути включені у вартість спільного майна та враховані при розподілі в спільній сумісній власності у рівних долях, в еквіваленті за курсом НБУ на момент винесення рішення;

·          по мавпам, що в період шлюбу вони з ОСОБА_6 придбали дві мавпи, загальною вартістю 4000 доларів, яких відповідач використовував у професійних цілях, а саме при роботі фотографом на морському узбережжі, у зв’язку з чим, вважала необхідним залишити мавп у власності ОСОБА_6, а вартість цих тварин врахувати при розрахунку долів;

·          за тим самим принципом вважала за необхідне розділити гидроцикл «Ямаха»з возком для його перевезення, так як це майно придбано при спільному житті та відповідач продав його третьої особі без її згоди. Вартість цього майна, яку визначив експерт –16 187 грн., включила в загальну вартість спільного майна, яке підлягає розподілу з подальшим стягненням грошової компенсації за різницю в частках;            

·          по доходу ОСОБА_6, який він отримав від підприємницької діяльності за період сумісного життя у вигляді 22 744 грн., від реалізації товарів в торгівельних павільйонах, також включила цю суму в розподіл та вважала, що він, дохід, повинен враховуватись при розподілі в грошовому вираженні.  

Таким чином вона, як дружина відповідача, має право за нормами цивільного кодексу України (в редакції 1963 року ) та Кодексу про шлюб та сім*ю УРСР, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин та Сімейного Кодексу України, який діяв на час припинення сім*ї, право на ? частину майна, яке складається з:

·          вартості робіт та матеріалів будинку № 199-а вартістю 118567 грн.;

·          на ? частину вартості робіт та матеріалів будинку № 26 з прибудовами вартістю 184483 грн.;

·          ?? частину вкладу в банку від суми 5470 доларів США, що еквівалентно 43431 грн. за курсом 7,94 грн. або 21715 грн.;

·          ?? вартості двох мавп –від суми 4 000 доларів за тим же курсом, що еквівалентно 31760 грн. або -15880 грн.;

·          ?? доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_6 від суми 22 744 грн. –11372 грн.;

·          ?? вартості гідроциклу від суми 16187 грн. або 8093,5 грн.

Просила поділити це майно на дві рівні частини та визнати за нею право власності на  ? частину вартості будівельних матеріалів та робіт по будинку № 199-а, ? вартості будівельних матеріалів та робіт по будинку № 26; половину вкладу в банку, половину вартості двох мавп, а наявну залишити відповідачу, половину доходів від підприємницької діяльності та половину вартості гідроциклу, а всього на суму 360110,50 грн., різницю в долях за відсутнє майно, а саме внесок, мавп, гідроцикл та доход від підприємницької діяльності стягнути з відповідача на її користь. Також просила суд, стягнути з відповідача витрати у зв’язку з розглядом справи, які підтверджені документами: сплата експертизи –3 450 грн., сплата оцінки майна –650 грн., сплата товарознавчої експертизи –500 грн., сплата будівельно –технічної експертизи з 576 грн., и 3500 грн., а всього –8 676 грн., а також судовий збір в сумі 51 грн.

Представник позивачки адвокат –ОСОБА_2 підтримав вимоги ОСОБА_1 та стверджував, що з урахуванням положень ст. 105 ЦК України, 529, 548, 549 ЦК України (в ред.. 1963 року) попередній власник будинку № 199-а ОСОБА_6 не придбав право власності на цей будинок, за виключенням 10 % будинку, якій йому подарував відповідач у грудні 1991 року. ОСОБА_6 прийняв спадщину у вигляді 10 % цього будинку та подальше будівництво проводив при сумісному житті з позивачкою, у зв’язку з чим, по положенням ст. 22 КпШС (в ред.. 1969 року) у них виникло право спільної сумісної власності подружжя. На цій підставі ОСОБА_1 має право на ? частину вартості будівельних робіт та матеріалів в добудованому за її участю будинку, яка визначена висновком експерта від 16.09.2010 року, зробленим на підставі наявних документів БТІ про стан будинку на час його обстеження на конкретну дату. На підставі тієї ж норми КпШС та ч. 3 ст. 331 ЦК України, сторони є власниками матеріалів, обладнання, робіт, які були використані в будівництві придбаного ними в шлюбу будинку № 26, ринкова вартість яких визначена експертом на момент припинення спільного життя, відносно тих споруд, яки були зведені спільно, а саме: 1-й поверх житлового будинку обкладено цеглою та зведено 2-й поверх, перебудована нежитлова прибудова та веранда, в результаті чого збільшилась площа 1-го поверху, збудовано другий поверх, загальною площею 49,6 кв.м., збільшена площа прибудови на 19,2 кв.м., збільшена площа веранди на 20,7 кв.м., збудований гараж з мансардою, кухня, торгівельний павільйон, сарай, вбиральня, душ, навіс, паркан, брама, мощения. Таким чином вартість робіт та матеріалів по цьому будинку, також повинна бути поділена на дві частки та за .ОСОБА_1 повинно бути визнано право на ? частину в вартісному вигляді. Вклад у банку є сумісною власністю та повинен бути включений в розподіл на тій підставі, що ОСОБА_6 зняв гроші з рахунку без відома дружини та розпорядився ними без її згоди. Таким же чином повинна бути поділена вартість гідроциклу з возком, а також двох мавп, які залишались у відповідача на момент розірвання шлюбу та однієї з яких він розпорядився на свій розсуд, продав у зоопарк, а другу використовує для професійних цілей. Вартість тварин підтверджена зі слів відповідача, прилученими до справи документами – публікаціями у пресі о наявності в нього цих мавп. Також підлягає розділу доход від підприємницької діяльності від реалізації товарів в торгівельних павільйонах, підтвердженням чого є аудиторський висновок від 05.07.2004 року, сума якого повинна бути включена в розділ в якості сумісного майна. Виходячи з принципу рівності долів подружжя вважав, що відповідач повинен відшкодувати позивачці різницю у вартості майна, яке переходить до кожного з подружжя в сумі 44 431 грн., и відшкодувати витрати, пов*язані з розглядом справи в сумі 8 676 грн.                

Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав та стверджував, що був знайом з позивачкою з 1992 року, однак, однією родиною не мешкав та сумісного хазяйства не вів до реєстрації в квітня 1995 року шлюбу, після чого позивачка перейшла мешкати до нього в будинок № 199-а. Цей будинок він придбав у травні 1990 року в недобудованому вигляді, а саме –фундамент, а у грудні 1991 року оформив договір дарування будинку готовністю 10% на свого батька ОСОБА_6, який помер у грудні 1995 року, та до теперішнього часу цей будинок є самовільно зведеною будівлею, на яку відсутня реєстрація в БТІ, за виключенням документів на будинок готовністю 10% на ім*я його батька за договором дарування. ОСОБА_1 ніякої участі в будівництві цього будинку не приймала та права на долю в ньому не має, т.я. до реєстрації шлюбу в ньому не мешкала та будівництво будинку проходило без неї. Інші роботи по благоустрою, які виконані в будинку, є незначними, пов*язані з благоустроєм та відділкою та не створюють для позивачки права вимагати визнання власності в тому вигляді, як зазначено в її позові. Будинок № 26 був придбан у вересні 1997 року на гроші, які передані йому його родичами. При сумісному житті з ОСОБА_1 була зроблена незначна реконструкція, а саме: збудований гараж з мансардою, торгівельний павільйон, душ з туалетом, а основні роботи по будівництву він проводив після припинення сумісного життя з позивачкою, тобто з травня 2004 року. З цієї ціллю він брав кредит у банку, придбав будівельні матеріали, долучав робочу силу.  З цієї причини позивачка не має права на ? частину вартості реконструйованого будинку, який до теперішнього часу є об*єктом самовільного будівництва та в БТІ не зареєстрований. Грошовий вклад у банку по договору депозиту від 01.03.2004 року на суму 5 470 доларів США або в еквіваленті за курсом п*ять гривень в сумі 27350 грн. на момент припинення сімейних відносин в березні 2004 року розподілу не підлягає, так як, рахунок був закрити їм до уходу з сім*ї, а саме 16.03.2004 року, валюту він приніс до дому і нею розпорядилась позивачки на свій розсуд. Гідроцикл, який він придбав особисто до реєстрації шлюбу, також був проданий за рік до уходу з родини, про що було відомо позивачці, тому розподілу не підлягає. Мавпи були придбані ним, ОСОБА_6, для заняття професійною діяльністю. Перша –шимпанзе, до реєстрації браку з позивачкою і без документів, за одну тисячу доларів, друга –за 100 доларів за час сумісного життя. Шимпанзе померла весною 2006 року і не може бути включена в майно з послідующим розподілом в вартісному вираженні. Друга мавпа протягом семі років знаходиться на його утриманні та використовується в професійної діяльності. Позивачка не бере участі в її утриманні і він не заперечував проти передачі мавпи ОСОБА_1. На момент припинення сумісного життя, яких не-будь доходів від підприємницької діяльності у нього не малось, так як у березні 2004 року він хворів та знаходився на лікуванні у лікарні, а з останніх чисел місяця пішов з сім*ї і підприємницьку діяльність продовжувала ОСОБА_1. В подальшому торгівельні павільйони на морвокзалі та в інших містах були знесені, торгівля припинена, у звітах до податкової інспекції за минулі роки він показував відсутність доходу, у зв’язку з чим заперечував проти розподілу суми доходу від підприємництва, яку вказала ОСОБА_1. Також заперечував проти відшкодування позивачці понесених нею витрат по сплаті експертиз.

Представник відповідача ОСОБА_4 також заперечував проти задоволення позову з тих самих підстав, що і ОСОБА_6, та стверджував, що доказів проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах до реєстрації шлюбу позивачкою не надано. Будинок № 199а є власністю іншої особи –батька відповідача та був добудований ОСОБА_6 за життя батька до реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та пригодний для життя. Ті будівлі, які були зведені ними в період шлюбу, не створюють для сторін права власності на цей будинок та він не може бути включений в розподіл, як спільне майно подружжя, т.я. після смерті власника незавершеної будівництвом частини будинку –ОСОБА_6, будинок є спадковим майном, має статус самовільно зведеної будівлі, у зв*язку з чим позивачка не має право претендувати на долю у вартості робіт та матеріалів цього будинку. Той факт, що будинок № 26 був придбаний під час шлюбу не заперечував, однак стверджував, що роботи по перебудові будинку були виконані ОСОБА_6 після припинення спільного життя, починаючи з середини 2004р. та ведуться до теперішнього часу, а той розрахунок, який виконаний експертом по будівництву будинку та прибудов до нього, не підтверджується доказами, тому будинок № 26 розподілу не підлягає. Гідроцикл та банківський внесок на момент розірвання шлюбу були відсутні, т.я. під час спільного життя з відома позивачки перший був проданий, а гроші з рахунку в банку зняті ОСОБА_6 та передані до сімейного бюджету. Проти включення вартості мавп у спільне майно заперечував, просив врахувати, що одна з мавп загинула, а другу відповідач згоден передати позивачці. Проти розподілу доходів від підприємницької діяльності також заперечував з урахуванням того, що на момент припинення спільного життя цього майна не було.     

Третя особа –представник Мелекінської сільської ради ОСОБА_7, який діє за довіреністю, позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 включила до спільного майна залізобетонні пліти, які покладені навпроти будинку № 26 на земельній ділянці, що належить Мелекінській сільській раді. Однак ці пліти використовуються для забезпечення під*їзних шляхів для транспорту комунально-курортного підприємства по збору побутових відходів та не належать ОСОБА_6.                

Третя особа ОСОБА_5 позов в частині розподілу гідроциклу з возком не визнав та пояснив, що це майно у серпні 2003р. йому продав ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу за узгоджену суму, про що було відомо ОСОБА_1, та з того часу гідроцикл знаходиться в його користуванні та в несправному стані.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали та представлені докази, приходить до висновку, що позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню на підставі наступних правових норм та встановлених судом фактів.

Згідно положень глави 23, у тому числі ст.ст. 316, 325; глави 24, у тому числі ст. 328, 334; глави 26, у тому числі ст.ст. 355-358 ЦК України в ред. 2003р. правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та виникає у набувача майна з моменту передання майна. Майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності, яка, у разі визначення часток кожного з них, є спільною частковою власністю.

Згідно ст.. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 112 ЦК України в ред. 1963р. та ст. 22 КпШС України, на які посилається позивачка в обґрунтування своїх вимог, як такі, що діяли на момент виникнення спірних відносин, майно може належати на праві спільної власності двом особам у долевому відношенні або без визначення долів (спільна власність). Кожен з учасників загальної долевої власності вправі вимагати виділу своєї частки з спільного майна.

Відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., він застосовується також щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, або продовжують існувати після набрання ним чинності.  

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Згідно вимог ст.. 70 СК України у разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між сторонами або шлюбним договором.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 71 СК України майно, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок… допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до роз*ясень Пленуму Верховного Суду України, наведених в постанові від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст..ст. 69-72 СК України та ст.. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням подружжя, а при недосягненні згоди –виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п.22). Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з*ясовувати джерело і час його придбання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 21.04.1995р. До цього, 28.01.1994р., у них народився син, а знайомі вони були з 1992р.

Під час шлюбу сторони придбали за договором купівлі-продажу від 05.09.1997р., який оформлено на ім*я відповідача, будинок № 26 по пров. Рибацькому в с. Мелекіно, дві мавпи, гідроцикл, відкрили банківський внесок у ПУМБ в м. Маріуполі на ім*я відповідача та були суб*єктами підприємницької діяльності, яку здійснювали в декількох торгівельних точках м. Маріуполя. Окрім того, в них було побутове майно у вигляді меблів, електропобутової техніки та інше, яке в ході розгляду справи фактично поділено між ними та спор в цій частині відсутній.

Після придбання домоволодіння № 26 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 самовільно реконструювали його, а також збудували нові споруди, які в розумінні ч.1 ст. 376 ЦК України являються самовільно зведеними будівлями. Внаслідок реконструкції виникло нове майно, що відрізняється від попереднього будинку, яке збільшено по площі та по поверхам, а також збудовані нові будівлі та споруди, що значно змінило первинний стан будинку у бік збільшення розмірів та вартості.

У зв*язку з тим, що вищезазначене реконструйоване домоволодіння, а також збудовані нові споруди є самовільно зведеними будівлями на підставі ч.3 ст. 331 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є власниками матеріалів, обладнання та інш., що було використано в процесі будівництва.

Згідно висновку № 3/7-1 від 16.09.2010р. в період з 05.09.1997р. по березень 2004р. при будівництві домоволодіння № 26 були використані наступні будівельні матеріали: цегла, шлакоблок, металоконструкції, дерево, бетон, пліти перекриття, шифер, розчин, кахель, ламінат, вікна дерев*яні та металопластикові, двері дерев*яні, металеві, металопластикові, ворота та інші будматеріали загальною вартістю 275249 грн., а також розрахована вартість будівельних та відділочних робіт на загальну суму 139592 грн., з яких ? частка складе 184483 грн. Експертом при проведенні дослідження були використані технічний паспорт на будинок № 26, складений 21.07.1997р., технічний паспорт на це домоволодіння, складений 05.03.2005р., застосовані відповідні методології, розрахунки та порівняльний підхід, на підставі яких зроблено висновок про вартість будматеріалів та будівельних робіт, який у суду сумнівів не викликає, тому даний висновок приймається за основу без врахування тих висновків, які були надані раніше проведеними експертизами. У зв*язку з цим заяви ОСОБА_6 про те, що експертиза була проведена тільки на підставі технічних паспортів, які були виготовлені за замовленням ОСОБА_1, не відповідають матеріалам експертизи.

Таким чином, ОСОБА_1, як дружина відповідача, у шлюбі з яким був придбаний цей будинок, який на день розгляду справи не є об*єктом цивільно- правових відносин, має право на ? частку будівельних матеріалів, будівельних та відновлювальних робіт, використаних та виконаних при будівництві спірного домоволодіння з 05.09.1997р. по березень 2004р. Ринкова вартість ? частки матеріалів, використаних при будівництві та реконструкції житлового домоволодіння № 26 складає 114687 грн. без урахування ПДВ. Ринкова вартість ? частки будівельних та відділочних робіт, виконаних при будівництві та реконструкції домоволодіння складає 69796 грн. без урахування ПДВ, а загальна вартість матеріалів та робіт, яка відповідає її частці, складе 184483 грн.

Окрім будинку № 26 позивачка підтримала вимоги про розподіл будинку № 199а у вигляді будівельних робіт та матеріалів, які були використані на добудову будинку за її участю при проживанні з ОСОБА_6 як до реєстрації шлюбу, так і у шлюбі, грошових коштів на депозитному рахунку в банку, двох мавп, гідроциклу та доходу від підприємницької діяльності.

Вирішуючи спір в частині розподілу цього будинку, суд приймає до уваги наступне: власником будинку готовністю 10% за договором дарування від 23.12.1991р. був ОСОБА_6, який у вересні 1994р. переїхав на постійне місце мешкання до Казахстану, а в лютому 1995р. помер. Згідно технічному паспорту на цей будинок станом на 11.05.1993р. він складався з житлового будинку літ. А-2, збудованого у 1992р., житловою прибудовою літ. А1-1, збудованою у 1990р., гаража, збиральної, паркану, металевих воріт з калиткою та бетонного мощіння двору площею 32 м.кв.

Відповідно до роз*ясень Пленуму Верховного Суду України, наведених в постанові від 04.10.1991р. № 7 (з наступними змінами) у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини. Оскільки згідно зі ст.. 17 ЗК України і ст.. 14 Закону України «Про власність»(які діяли на момент існування спірних відносин) земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі ст..ст. 16, 17 Закону України «Про власність», таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу –жилий будинок у зв*язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім*ї – жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім*ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх витрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.. 156 ЖК України обов*язок.

За ствердженням позивачки після знайомства з відповідачем, вона мешкала з ним у фактичному шлюбі та при цьому брала участь в будівництві цього будинку. ОСОБА_6 заперечував даний факт, стверджуючи, що ОСОБА_1 вселилась до будинку після реєстрації шлюбу, коли будинок був пригідний для проживання та за її участю проводились тільки роботи по благоустрою будинку та двору.

Суд, даючи оцінку наведеним обставинам, приходить до висновку, що на їх підставі неможливо довести факт мешкання позивачки та відповідача однією сім*єю в період добудови спірного будинку № 199а. Крім того, 1/10 частка цього будинку належала іншій особі –батькові відповідача на праві власності. Доказів того факту, що за життя власника між ним та сторонами по справі мала місце домовленість про спільну участь в добудові будинку з метою створення спільної власності не має. Після смерті власника частини будинку право на спадщину у встановленому законом порядку відповідачем не оформлено, що виключає можливість виникнення права спільної власності подружжя на добудовану частку іншої особи. Ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 під час знайомства підтримували звичні для людей їх віку відносини, наслідком яких стало народження дитини, не є доказом існування фактичних шлюбних відносин саме в період будівництва цього будинку, який на цій підставі може бути визнаний спільним майном осіб, що не перебувають у шлюбі та пред*явлення на цій підставі вимог майнового характеру в частині розподілу вартості будівельних матеріалів та робіт. За таких обставин в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

ОСОБА_1 до переліку спільного майна включені також грошові кошти на депозитному рахунку в банку, дві мавпи, гідроцикл та доход ОСОБА_6 від підприємницької діяльності. При цьому, як доказ наявності майна надані відомості про зняття грошей в банку, публікації в газеті про час придбання та ціну мавп, аудиторський висновок про наявність залишку товарів та грошових коштів у торгівельних точках ОСОБА_6 на момент припинення спільного життя.  

ОСОБА_6 не заперечував проти наявності в них внесків у банку на його ім*я, мавп, гідроциклу, як спільного майна, та пояснив, що внесок з рахунку в банку він зняв до припинення спільного життя з позивачкою та приніс у родину, після чого гроші були витрачені позивачкою на свій розсуд. Мавпи були придбані ним по меншій ціні, ніж зазначає позивачка та одна з них –шимпанзе у 2006р. загинула, а друга протягом семі років знаходиться на його утриманні, витрати по якому перевищують зазначеною позивачкою вартість. Гідроцикл був проданий ним зі згоди ОСОБА_1 за рік до розірвання шлюбу, про що їй було відомо. Залишку грошових коштів від підприємницької діяльності на момент уходу з родини не було, т.я. роботою торгівельних точок керувала ОСОБА_1 та отримувала і витрачала гроші.

Вирішуючи позов в цій частині, суд приймає до уваги, що припустимих доказів відносно вартості мавп, наявності залишку грошей від підприємницької діяльності, а також дій відповідача по відчуженню банківського внеску та гідроциклу до дати припинення спільного життя без згоди дружини, позивачкою не надано, відповідних клопотань про витребування необхідних доказів, які вона не могла надати сама, у тому числі про встановлення вартості відсутнього майна, не заявлялось, тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, в ході розгляду справи були підтверджені позовні вимоги на суму 368966 грн., з яких ? частка ОСОБА_1, як дружини, складає 184483 грн., на яку за нею слід визнати право приватної власності в грошовому вираженні, а в іншій частині позову відмовити. Питання про компенсацію різниці у вартості часток судом не розглядається, т.я. вартість часток майна, що визнано судом спільним, рівна.

Вирішуючи питання про судові витрати в частині судового збору з урахуванням того, що позивачка при подачі заяви до суду сплатила збір у розмірі 51 грн., а повинна була сплатити 1700 грн., та того, що судом поділено майно вартістю, що відповідає максимальній сумі судового збору, то недоплачена сума 1649 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави. З нього ж слід стягнути витрати по ІТЗ, які не були сплачені позивачкою. Окрім того, позивачкою пред*явлені докази витрат, пов*язаних з розглядом справи на загальну суму 8676 грн. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, тобто пропорційно, на її користь з відповідача слід стягнути 3817 грн., а в іншій частині цих вимог відмовити.  

          Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 80, 81, 88, 209, 214-215, ст.ст. 331, 368, 372, 380 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 69-72 СК України,

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на ? частину будівельних матеріалів, обладнання тощо загальною вартістю 184 483 гривень, які були використані в процесі будівництва домоволодіння № 26 по провулку Рибацькому в селі Мелекіно Першотравневого району Донецької області.

          В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині розподілу домоволодіння № 199-а по вулиці Гагаріна в Приморському районі м. Маріуполя, грошових коштів на депозитному рахунку в банку, двох мавп, гідроциклу та доходу від підприємницької діяльності –відмовити.

          Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 у відшкодування витрат пов’язаних з розглядом справи 3 817 грн., а також судовий збір в розмірі 51 грн., а всього 3 868 грн., а в іншій частині цих вимог відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави несплачену частину судового збору у розмірі 1649 грн. (міський бюджет Приморського району, ОКПО 34686694, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, р/р 31415537700055), а також витрати на ІТЗ у сумі 120 гривень (отримувач міський бюджет Приморського району, ОКПО 34686694, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, р/р 31210259700055).

        На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 10 днів з дня його проголошення.     

                        Суддя:                                                                                          Лузан   В.  В.