Справа №  2-273/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  20.06.2011                                                                                                  м. Маріуполь   

                Приморський районний суд у складі:

                головуючого судді - Лузана В.В.,

                при секретарі –Демененко М.М.,

                за участю позивачки –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та судового збору,

ВСТАНОВИВ:

       У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по аліментам у сумі 8400 грн. в одноразовому порядку.

    У судовому засіданні позов уточнила, підтримала та стверджувала, що рішенням Приморського районного суду від 30.04.2009р. з ОСОБА_2 на її користь стягнути аліменти на утримання неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 400 грн. щомісячно до повноліття дитини. З відповідача аліменти не утримувались, що підтверджено відповідною довідкою держвиконавця, та на момент звернення її до суду з позовом у січні 2011р. утворилась заборгованість 8400 грн., а на час розгляду справи –за 26 місяців 10400 грн. за мінусом 1500 грн., сплачених відповідачем, а всього –8900 грн., яку просила стягнути з відповідача одноразово.

       ОСОБА_2 позов визнав та стверджував, що не має можливості сплачувати аліменти через відсутність постійного заробітку, однак має намір погашати борг в подальшому. В останнє судове засідання, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з*явився, у зв*язку з чим справа розглянута без його участі на підставі наявних матеріалів.

       Вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та норм закону.

      Згідно ч. 1,4 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами визначається державним виконавцем у встановленому порядку.

      Після винесення рішення порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 ЗУ “Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями в редакції від 04.11.2010р.), якою встановлено, що розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника. Після закінчення строку, передбаченого рішенням суду для стягнення аліментів, за наявності заборгованості держвиконавець визначає її розмір та повертає виконавчий лист стягувачу, роз*яснивши його права, передбачені ст. 87 цього Закону, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

      Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ти обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог.

      Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду від 30.04.2009 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 400 грн. щомісячно до повноліття дитини. Виконавчий лист знаходиться у Приморському відділі ДВС Маріупольського міського управління юстиції Донецької області та рішення виконується. Держвиконавцем станом на 17.05.2011р. зроблено розрахунок заборгованості, з яким позивачка згодна та з урахуванням отриманих від боржника сум та виправлення арифметичних помилок при розрахунку, спору між сторонами по розрахунку заборгованості не має.     

      Таким чином, передбачених ст. 194 СК України підстав для стягнення заборгованості позивачкою не наведено, а з урахуванням наявності раніше постановленого рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини, на підставі якого виданий виконавчий лист та проведений розрахунок заборгованості, повторне прийняття рішення про стягнення існуючого боргу до закінчення строку виконання судового рішення про стягнення аліментів неможливо, т.я. це призведе до подвійного стягнення, тому в задоволенні позову слід відмовити.    

      Оскільки позивачка сплатила судовий збір в сумі 37 грн. при зверненні до суду, а в задоволенні її позову відмовлено, то підстави для стягнення цієї суми з відповідача відсутні, а витрати по ІТЗ слід віднести на рахунок держбюджету.

      Керуючись ст.ст. 181, 194, 195 СК України,  2 ст. 74 ЗУ “Про виконавче провадження", ст.ст. 21,82,213,214,215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

        У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам в сумі 8900 грн. та судового збору - відмовити.

        Судові витрати по сплаті ІТЗ віднести на рахунок держбюджету.

        Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області м. Маріуполя через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

                          Суддя:                                                                                          Лузан   В.  В.