Справа №  2-а-1812/11

ПОСТАНОВА

Іменем   України

25 червня 2011 року                                                                       м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючого – судді Гусєвої Н.Д., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області про визнання дій відповідача по ненарахуванню щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни протиправними і зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

17 травня 2011 року позивачка звернулася з адміністративним позовом до суду, в якому просить визнати протиправною недоплату належних їй як дитині війни сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відмову відповідача у нарахуванні і виплаті їй цієї щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року до наявного часу, а також зобов’язати відповідача провести перерахунок призначених виплат згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, і виплатити їй недоплачені як дитині війни суми щомісячної державної соціальної допомоги за вказаний період. При цьому позивачка посилається, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства вказана допомога сплачувалась не в повному обсязі. Крім того, позивач в позові просив поновити строк позовної давності. оскільки про порушення свого права він дізнався лише нещодавно через відсутність доступу до офіційних джерел масової інформації.

Ухвалою від 18 травня 2011 року частина позовних вимог позивачки про визнання дій відповідача по ненарахуванню щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни протиправними і зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.01.2006 року по 16.11.2010 року залишено без розгляду в зв’язку з його поданням після закінчення строків для звернення до адміністративного суду та провадження у справі відкрито в частині позовних вимог позивача про визнання дій відповідача по ненарахуванню щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни протиправними і зобов’язання вчинити певні дії за період з 17.11.2010 р., яку направлено відповідачу для надання заперечення по справі або заяви про визнання позову.

Відповідач 23 червня 2011 року подав до канцелярії суду заперечення проти адміністративного позову, в яких просив позов залишити без задоволення, посилаючись на незаконність вимог позивачки, а також на законність своїх дій.

Адміністративна заява позивачки, в силу ст.183-2 КАС України, підлягає розгляду в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, що беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", від 18 листопада 2004 року №2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни –особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ст. 6, ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Дітям війни доплата до пенсії підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст.64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Найвищою соціальною цінністю є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст.21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не може бути звужений (ст.22).

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-ІУ, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Отже, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195-ІУ.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

В даному випадку слід застосувати і ч. 7 ст. 9 КАС України, яка передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правові відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), тому для реалізації визначених конституцією гарантій та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач має здійснити доплату до пенсії позивачу, виходячи із розрахунку 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Таким чином, позивачка, яка має статус «дитина війни», має право на одержання соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки правові положення, які передбачають виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є чинними, у зв’язку з чим органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Згідно п. 3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261, від 24 жовтня 2007 року (далі Постанова № 1261)  до основних засад Пенсійного Фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Згідно п. 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного Фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством, тому зазначену державну соціальну допомогу повинен нараховувати і виплачувати саме відповідач.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що нарахування та виплата позивачці пенсії повинна була проводитись відповідачем з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому суд приходить до висновку, що відповідач не здійснював нарахування та виплати позивачці у 2010 році пенсії з підвищенням її на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому позовні вимоги позивачки за період з 31.09.2010 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню і для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки про захист яких вона просить суд, відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити позивачці доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 17 листопада 2010 року по день прийняття постанови суду, тобто до 25 червня 2011 року з урахуванням виплачених сум.

Щодо вимог позивача з приводу зобов’язання відповідача нараховувати надбавку до пенсії і в подальшому, то дані вимоги не відповідають змісту законодавства, адже, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, тобто суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6-14, 71, 99, 100, 122, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 17 листопада 2010 року по день прийняття постанови суду, тобто до 25 червня 2011 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Арцизький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії з надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, у разі ж оскарження її в апеляційному порядку ухвала суду апеляційної інстанції по цій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ

Арцизького районного суду                                                                                ОСОБА_2