Справа № 11-380/11 21.06.2011 21.06.2011 07.07.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 – 380/11 Головуючий суду першої інстанції
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Рудяк А.О.
Доповідач апеляційного суду
Олещук Т.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2011 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Царюка В.В.
Суддів Кателіна В.П., Олещук Т.Л.
за участю прокурора Іванова А.О.
захисника ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2011 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов’язків: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 298,38 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що 22 жовтня 2009 року близько 10 год. 00 хв. він на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно наніс один удар металевим відром в область голені лівої ноги ОСОБА_4, який переліз через сітку на земельну ділянку його домоволодіння по АДРЕСА_1. В результаті своїх дій ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді перелому головки лівої малогомілкової кістки, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров’я.
В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а ОСОБА_5 виправдати за відсутністю складу злочину. Вважає вирок суду необґрунтованим та незаконним. Посилається на те, що потерпілий та свідок ОСОБА_6 дають неправдиві показання. Вважає, що суд безпідставно прийняв до уваги показання свідків, які не були очевидцями події, та відхилив показання свідків – очевидців. Зазначає, що його підзахисний ОСОБА_5 був позбавлений права на повне, всебічне та об’єктивне проведення досудового слідства та постановлення законного вироку. Вважає, що в ході досудового та судового слідства не було здобуто доказів на підтвердження вини ОСОБА_5. Крім того, вважає необгрунтованими позовні вимоги потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляції, потерпілого та прокурора, які просили вирок залишити без змін, вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, при обставинах, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, які викладені у вироку.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що 22 жовтня 2009 року близько 10 год. 30 хв., коли він побачив, що його паркан вигнувся, взяв драбину та, піднявшись по неї, побачив, що біля паркану з боку сусідньої земельної ділянки накидана груда каміння, яка і вигинала паркан. Він переліз через паркан, встав на цю груду каміння та зробив зауваження робітникам – будівельникам, які працювали на ділянці. В цей час ОСОБА_5 підійшов до нього з двома відрами, в яких було каміння. ОСОБА_7 умисно кинув в нього спочатку одно відро, яке попало йому в праву голінь, а потім друге відро, яке попало йому в ліву голінь. Коли відра скотилися вниз по груді каміння, ОСОБА_5 підняв їх та кинув в нього, попавши в праве коліно та праву руку. Коли став спускатися по драбині на свою земельну ділянку, він відчув гостру біль в лівій нозі. Після чого він каретою швидкої допомоги був направлений у травмпункт, де йому наклали гіпс на ліву ногу. В результаті дій ОСОБА_7 у нього були тілесні ушкодження у виді перелому головки гомілкової кістки, гематом та садна в області суглобів рук та ніг.
Ці показання потерпілого узгоджуються з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12.
Так, свідок ОСОБА_6 суду показав, що 22 жовтня 2009 року бачив, як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почали сваритися між собою, після чого ОСОБА_5 вдарив відром по лівій голені ОСОБА_4, який знаходився на груді каміння, та перебив йому ногу.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_12 показав, що в 20-их числах жовтня 2009 року до нього підійшов ОСОБА_5 і розповів, що між ним та сусідом ОСОБА_4 виник конфлікт, в ході якого він кинув в нього відро. А потім слідчому дав неправдиві показання, начебто ОСОБА_4 сам впав, щоб уникнути відповідальності.
Показання потерпілого та вказаних свідків не суперечать висновкам судово-медичних експертиз від 08.02.2010 року № 131/3187-09, від 19.04.2010 року № 625/131-10, від 24.06.2010 року № 1375/625-10, у яких зазначено, що у потерпілого ОСОБА_4, мали місце тілесні ушкодження у виді підшкірних гематом по внутрішній поверхні лівого гомілковостопного і колінного суглобів, ліктьового суглоба, садна верхньої треті гомілки, перелому головки лівої малогомілкової кістки, які по ступеню тяжкості відносяться: підшкірні гематоми та садна – до категорії легких тілесних ушкоджень; перелом головки лівої малогомілкової кістки - до категорії тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості по критерію тривалості розладу здоров’я. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупих твердих предметів, можливо 22.10.2009р. Тілесні ушкодження в області ніг, які є у потерпілого, могли виникнути в результаті двох ударів оцинкованими будівельними відрами по ногам. Враховуючи відсутність інших ушкоджень на тілі ОСОБА_4, які характерні для ступеневого падіння, перелом головки лівої малогомілкової кістки при падінні виключається. Не виключається утворення даного тілесного ушкодження внаслідок удару металевим відром при обставинах, про які показав потерпілий при відтворенні з ним обстановки та обставин події 15.06. 2010р. (а.с. 28-29, 45-46, 162-163, 167-168).
Таким чином, наведені докази у сукупності підтверджують висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_5 у спричиненні умисного тілесного ушкодження середньої тяжкості потерпілому та спростовують показання засудженого та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_5 не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілому, що останній отримав тілесні ушкодження, коли впав сам.
Колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції надав належну оцінку дослідженим в ході судового слідства доказам та правильно кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст. 122 КК України.
Що стосується покарання, то воно призначено засудженому відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання в частині цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, суд 1-ої інстанції належним чином вмотивував прийняте рішення, враховуючи те, що потерпілому завдано фізичні та моральні страждання неправомірними діями засудженого, внаслідок яких у зв’язку з тривалим розладом здоров’я порушився його нормальний ритм життя.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2011 року відносно ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 – без задоволення.
Головуючий
Судді