Справа № 11-404/11 01.07.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-404/11 Головуючий у І інстанції: Орленко Л.О..
Категорія:ч. 2 ст. 286,
КК України Доповідач: Хомік І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2011 р. м. Миколаїв
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Хоміка І.М.,
суддів: Погорєлової Г.М., Губи О.О.,
з участю прокурора : Максимишина О.Л.,
секретаря: Єфимцевій К.О.,
засудженого: ОСОБА_1,
захисника засудженого: ОСОБА_3,
потерпілої: ОСОБА_4,
представника потерпілої: ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_6, на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2011 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Веселинове Миколаївської області, українець, громадянин України, освіта вища, не одружений, працює на посаді змінного майстра аварійно-диспетчерської служби Веселинівської газової дільниці Вознесенського управління експлуатації газового господарства, проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов’язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Крім того, вироком суду постановлено стягнути із засудженого на користь НДЕКЦ в рахунок відшкодування проведених технічної, трасологічної та автотехнічної експертиз – 3914, 73 грн.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 22.10.2010 року близько 18год. 50хв., керуючи на підставі довіреності технічно справним автомобілем «DEWOO lanos», д.н. НОМЕР_1, рухаючись по сухій асфальтованій проїзній частині автодороги О-15-06-03 «Веселинове-Федорівка», маючи можливість завчасно бачити на смузі свого руху перешкоду у вигляді автомобіля «MITSUBISHI», д.н. НОМЕР_2, грубо порушив вимоги п.п.1.10, 2.3 «б»,12.1 Правил дорожнього руху України, тобто проявив неуважність в даній дорожній обстановці і до її зміни, не вибрав безпечну швидкість руху свого автомобіля, не зупинився та безпечно для інших учасників руху не об’їхав перешкоду, невиправдано змінив напрямок руху свого автомобіля «DEWOO lanos», та виїхав на праве узбіччя, де правою передньою частиною автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який стояв на узбіччі, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці.
Потерпіла ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі просить вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області змінити та призначити засудженому покарання у вигляді позбавлення волі без застосування ст.75 КК України. Посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а призначене покарання – не відповідає тяжкості скоєного злочину.
Не погоджуючись з тими пом’якшуючими вину обставинами, які були враховані судом першої інстанції під час призначення засудженому міри покарання, потерпіла ОСОБА_4 вказує, що засуджений за весь час досудового та судового слідства жодного разу не висловив їй співчуття, а також не вживав заходів з метою відшкодування шкоди, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не розкаявся у вчиненому злочині.
В апеляції помічник прокурора Мавров О.П., який брав участь під час розгляду справи у суді першої інстанції, просить вирок суду скасувати з підстав неправильного застосування кримінального законодавства, зокрема щодо звільнення засудженого від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України. Прокурор в обґрунтування своїх вимог посилається на залишення судом поза увагою тяжких наслідків злочину, а також на безпідставне визнання судом першої інстанції такої пом’якшуючої вину обставини, як активне сприяння розкриттю злочину, адже в матеріалах кримінальної справи міститься протокол допиту ОСОБА_1 в якості підозрюваного, де останній відмовився надавати будь-які свідчення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_4 та її законного представника в підтримку доводів апеляції, прокурора про підтримку доводів апеляції помічника прокурора Веселинівського району Маврова О.П., який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які просили апеляції потерпілої та прокурора залишити без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, а висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 268 КК України, судом були зроблені на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, і детально викладених у вироку.
Апелянтами доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину, за який його засуджено та кваліфікація його дій за ст. 286 ч.2 КК України не заперечується.
При призначенні покарання засудженому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також встановив пом'якшуючі покарання обставини. Так, згідно матеріалів справи, в ході досудового та судового слідства ОСОБА_1 визнав вину у пред’явленому обвинуваченні, активно сприяв розкриттю злочину, неодноразово висловлював жаль і співчуття з приводу вчиненого, вживав заходи для відшкодування потерпілій шкоди, завданої злочином, тобто щиро розкаювався у вчиненому. Наведені обставини мають фактичне підтвердження у матеріалах справи.
При відсутності обтяжуючих покарання обставин, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, який характеризується позитивно і раніше не судимий, Веселинівський районний суд Миколаївської області правильно дійшов висновку про можливість призначення засудженому основного покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що в ході досудового та судового слідства потерпіла не заявляла цивільний позов, при тому, що засуджений неодноразово намагався добровільно частково відшкодувати потерпілій завдану злочином шкоду, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції про перерахування коштів на рахунок ОСОБА_4, від яких потерпіла відмовлялася.
З огляду на зазначене, доводи потерпілої про відсутність щирого каяття засудженого у вчиненні злочину, в тому числі у зв’язку із невідшкодуванням заподіяної шкоди, не знайшли свого підтвердження, так само як і доводи прокурора про залишення судом поза увагою тяжких наслідків злочину, а також на безпідставне визнання судом першої інстанції такої пом’якшуючої вину обставини, як активне сприяння розкриттю злочину.
Таким чином, твердження потерпілої ОСОБА_4 та прокурора в апеляції про безпідставне застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання спростовується викладеним у вироку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України, тому підстав для зміни чи скасування вироку немає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції потерпілої ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, - залишити без задоволення.
Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.
Головуючий:
Судді: